О сообществе

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
краткий
полный

Ми любимо тебе, Україно!

Луганские школьники будут изучать устройство сливного бачка унит

  • 30.03.11, 15:50
В Луганске дефицит рабочих профессий.
Местные депутаты считают, что дети сегодня лучше разбирается
в устройстве компьютера, чем в принципе работы сливного бачка унитаза,
поэтому они решили восполнить этот пробел в детских знаниях. Об этом
пишет «КП».
На днях, принимая городскую программу развития образования на 2011–2015
годы, депутаты решили ввести в школах занятия по изучению основ
сантехники и электрики, которые будут проходить на базе местного
учебно-производственного комбината.
«Необходимо, чтобы школьники в будущем могли разбираться в простых
хозяйственных вопросах, связанных с их жильем. — уверен автор идеи
депутат Игорь Седых. — Было бы хорошо, чтобы ученик, выходя из школы,
знал устройство унитаза, устройство смесителя, чтобы он дома мог эти
вопросы по мелочам решать».
Против такого решения депутатов не возражает и большинство родителей
школьников. «В жизни надо уметь работать не только головой, но и руками.
— говорит отец пятиклассника Андрей Ветров. — Адвокатов и так пруд
пруди. А хорошое ремесло в руках прокормит в любой кризис».

http://novosti.dn.ua/details/151664/

Вила побіля паркану…

  • 30.03.11, 15:33

Ми навіть не уявляємо собі до якого ницого, тваринного рівня бояться нас владоможці. Причому, ступінь цього боягузтва прямо пропорційний темпам деградації тієї ж таки влади, бо це два взаємопов'язані процеси.Сьогодні, Європа та інший світ, складають легенди про гіпертрофовану боязливість нашого гаранта . Дехто це побутове боягузтво Янека пояснює наслідками тяжкої психічної травми, отриманої після яєчної атаки.Тим не менш мені важко уявити аби хтось із його попередників, при всіх їх тарганах, спромігся би через хронічний переляк допустити хамську поведінку своєї охорони — щодо господаря, у якого ти в гостях.Нас, звиклих і не до такого, історія та, можливо, і насмішила, але європейців, м'яко кажучи, неприємно здивувала. Хоча нам користь, бо чим смішніше, тим менш страшніше…Та, втім, про прогресуючу боязливість наших владоможців…Все очевидніше в порівнянні. На початку 92-го року, отримавши завдання зробити репортаж про візит президента Кравчука до Харкова, я припізнився на його зустріч із колективом якогось інституту.Тобто, якби сказали сьогодні: випав із пулу акредитованих журналістів. Хоча тоді, навіть на такому рівні, ніякої акредитації не існувало — достатньо було мати журналістське посвідчення.Так от, на всьому шляху від входу і до конференц-залу, де Леонід Макарович спілкувався із народом, я зустрів усього лише двох осіб — вахтерку та якогось розпорядника побіля головних дверей. Останній лише попрохав мене зайти до зали через дальні двері.Ніяких кордонів, перевірок, хапань та заламувань рук чи покладань писком в паркет. Фантастика?! І охорони у Макаровича було усього двійко (!!!) чоловік…Та й ранній Кучма в цьому сенсі сьогодні б міг здивувати.Якось, тільки-но обраний президентом, він, даючи інтерв'ю Харківському облрадіо, на самому початку, вибачившись і пославшись на зміни у графіку візиту, запропонував скасовану прес-конференцію провести тут таки в стінах облрадіо по завершенні інтерв'ю і запросив на неї усіх бажаючих.І усіх отих бажаючих на шляху до прес-кімнати зустрічали лише двійко — черговий міліціонер на вході та якийсь місцевий працівник на дверях до кімнати. Останній лише прохав кожного прихопити із собою стільця з коридору.Мені ж, на той час кореспонденту «Пост-Поступу», пощастило не лише поспілкуватися із Даніличем, але й поручкатись із ним. Вже по завершенні пресухи, проходячи повз мене, він несподівано зупинився, простягнув руку і на своєму неперевершеному суржику мовив: «Ви (малась на увазі газета — ВС) хоть і ругаєте мене, але я вас всьо равно читаю. Дякую».Рука у Данілича була холодна і мокра — як жаба. Я ще тоді подумав: мо' захворів? А тепер переконаний: саме з Кучми серед владоможців почалась ота боязлива пошесть.Бо десь до середини 90-тих будь-хто з вулиці міг зайти до харківської мерії чи облдержадміністрації і відвідати якщо не будь-який, навіть найвищий кабінет, то принаймні добутися до приймальні.А черговий міліціонер на вході лише запитував, куди візитер йде та щось там помічав в себе в журналі.А спробуй сьогодні отак відвідати харківські осереддя влади очолювані Гепою із Допою? Отож бо й воно, — суцільна деградація.А ще мається і такий нюанс — чим ближче владоможці за посадою та місцем проживання перебувають до народонаселення — тим цей страх сильніший.Для прикладу пару історій.Декілька років тому в одному харківському райцентрі трапилась дика подія.Випускники місцевого ліцею напередодні «останнього дзвоника» розважались тим, що з’валтували свого молодшого на пару класів товариша. Усе це дійство юними збоченцями фіксувалось на мобільне фото, а потім було розіслане Інетом коханим дівчаткам.В місцевій міліції заяву матері потерпілого категорично не прийняли, а тільки покрутили пальцем біля скроні. Знаєте, чому? А тому, що головні затійники усієї цієї дикунської історії були, скажімо так, надзвичайно схожими на близьких родичів декількох місцевих високопосадовців.Коли ж чутки про це поширились за межі райцентру, проблему було вирішено радикально.Матері восьмикласника, аби зам'яти справу, в якості компенсації була обіцяна значна сума зелених. Її ж сину, аби він уникнув сорому від тицяння пальцем в нього однолітків, обіцяли придбати таке-сяке житло у Харкові і влаштувати там-таки хлопчину до престижного учбового закладу.Мені ж, на той час спецкору «ВВ», вдалося поспілкуватися із батьком постраждалого. Чолов'яга якраз спеціально приїхав додому з далеких сибірських заробітків, аби розібратися в цій історії.Він вже зрозумів, що законними шляхами нічого не доб'ється, а тому, мабуть, був відвертим: «Повбиваю негідників, чи каструю!».Коли ж я запитав, чи можу використовувати його погрозу у своєму матеріалі, то почув у відповідь: «А я і прокурора, і ментів вже попередив, що від мене вони не відкупляться. Гроші — це справа матері і сина, а в мене свій рахунок».Якщо хтось вважає, що це була пуста погроза, то я — ні. Бо бачив очі того чоловіка, коли він це казав. І я був впевнений, що негідники або ж не доживуть свого віку, або ж залишаться без причандалів.Але, напевне, в цьому був переконаний не один я. Бо невдовзі чолов'яга, котрий по життю був непитущим, дивним чином загинув саме у п'яній бійці.А ще трохи згодом постраждалий хлопчина опинився замість Харкова, в психіатричній лікарні, а його мати замість обіцяних грошей отримала дулю.Здавалось би, сумна історія нашого ще менш веселого сьогодення. Але не зовсім так…Знайшлись добрі люди, котрі нагадали владоможним батькам місцевих мажорів-’валтівників про їх обіцянки, а головне так нагадали, що обіцянки ті були виконані.Про певну місцеву спільноту, котру я назвав «добрими людьми» мова окрема та іншим разом, бо це надзвичайно цікавий і неординарний феномен.В двох же словах можу сказати, що згадана структура чимось нагадує мафію, а точніше протомафію. Але не сучасну, скажімо, американську, італійську чи навіть сицилійську, котрі як такі сформувалися в минулому сторіччі, а мафію часів її зародження.Сьогодні ж про страхи владоможців.Спочатку, як водиться, із згаданими батьками ’валтівників поговорили, а коли ті не зрозуміли чи зробили вигляд, що не розуміють, то одного дня всі вони на дверях своїх осель відшукали не дуже то і приховані гранатні розтяжки.Чому незамасковані? Бо для першого разу на розтяжках висіли учбові гранати. Але чекати поки з'являться бойові ніхто не став.Інша цікава історія приключилася із моїм київським знайомцем Сергієм Ш.Якось він, проїжджаючи через одне київське передмістя, побачив побіля місцевої адміністрації досить значний гурт народу. Призупинився із цікавості.Відбувалась звична і знайома багатьом річ — місцева влада, попри думку та протести громади, збиралась продати ласий шмат муніципальної земельки якимось зальотним бізнесюкам.І саме в цей час в мерії відбувався фінальний акт підписання сумнівної оборудки. Народ же зібрався аби висловити своє фе підписантам.Хтось із натовпу поскаржився, що окрім словесного протесту, малоефективних епістолярних скарг у вищі інстанції або ж малоперспективної майбутньої судової тяганини вони нічого проти здійснення цієї оборудки заподіяти не можуть.Тоді Сергій, поспитавши де воно тутечки найближчий магазин сільгоспінвентарю, попрохав людей трохи зачекати. А повернувшись, він до паркану навпроти мерії притулив із десяток вил.Уточнюю: не роздав реманент, а просто поставив його на видноті.А тепер вгадайте, на чию користь і як швидко був розв'язаний конфлікт? Правильно на користь громади! Усього лише за півгодини…Ще раз повторюсь: наше народонаселення просто гадки не має як його боїться його ж влада. Але, як тільки-но усвідомлення боязливості нашої влади набере масового характеру, остання просто зникне, як дурний сон.Інша справа, що процеси люмпенізації та криміналізації української влади та її деградація притаманні і нашому суспільству. І те, яким чином розв'яжеться теперішнє суспільно-владне протистояння, — більш-менш цивілізовано чи по котромусь із арабських сценаріїв — не в останню чергу буде залежати від того, що швидше відбудеться: остаточна деградація суспільства чи його усвідомлення, що наша влада — це переляк ходячий.Наостанок. Нещодавно бютівець Ігор Гринів в телеящику висловлював своє повне нерозуміння. Чому це п'ять-шість олігархічних кланів, які власне і є справжнім уособленням нинішньої влади, маючи в своєму розпорядженні цілу країну і всі можливості для цього, не проводять справжніх реформ аби та ж таки країна кінцеве стала багатшою?Бо чим заможніша країна, тим статки олігархів більші. А замість цього продовжують дерибан усього недодерибаненого.То відповім — саме через власні страхи, бо бояться, що ця синекура може будь-якої миті припинитися.

 

Валерій Семиволос, вільний журналіст,

Харківська область, село Губарівка, Товариство «Малого Кола»,

для УП

Суддя Кучми посадить Мельниченка!?

Складна шахова партія Кремля з такими собі розмінними фігурками: Тимошенко, Янукович, Кучма, Мельниченко….. триває.
Що думають Українські-неукраїнські ЗМІ з приводу справи Кучми, читаємо щодня.
А от що думають північні сусіди з цього приводу???
За інформацією РІА «Новый Регион» «украинский эксперт в сфере безопасности Федор Яковлев» (конкретний ФСБіст), таким чином коментує справу Кучми:

По моему глубокому убеждению, Кучма заслуживает, как минимум, два пожизненных срока, – по одному за каждую каденцию своего президентского правления. А ведь до этого он ещё в течение года был премьер-министром с эксклюзивными правами диктатора, – лично назначал глав регионов, а постановления Кабмина за одной только его подписью приобретали силу закона! Так что, создание системы продажных судов, коррумпированных правоохранительных органов, присвоение государственного имущества кучкой олигархов и всего того, что вынуждает большинство населения одной из богатейших стран Европы жить в нищете, – это его основная заслуга.

Что же касается «дела Гонгадзе», то никакого «приказа» о его убийстве Кучма не давал.


Как оперработник КГБ, организовавший за время службы не один десяток спецмероприятий по установке прослушивающих устройств в кабинетах и квартирах, к тому же знающий систему организации охраны высокопоставленных должностных лиц государства, могу с абсолютной уверенностью утверждать, что это – чистый бред.

Те, кто «писал» Кучму, вполне возможно, «писали» Ющенко и в настоящее время «пишут» Януковича.


Надо отметить, что статья 384 УК «заведомо ложное показание» за «обвинение в тяжком или особо тяжком преступлении, или с искусственным созданием доказательств обвинения» предусматривает наказание в виде «лишения свободы на срок от двух до пяти лет». Так что, у Мельниченко есть неплохие шансы отправиться в СИЗО прямо из зала суда.

Читати роздуми Яковлєва повністю тут:
http://www.nr2.ru/kiev/326045.html

«Русскій мір» у натурі…

Українці «завдячують» ніколаю і терорам проти них на окупованій у 1914–1915 роках Галичині

Неподалік столичного мікрорайону Теремки на трасі Київ – Одеса нещодавно з’явився великий стенд із зображенням царя Ніколая ІІ й написом:
«Прости нас, Государь, заблудших чад своих…» Кажуть, торік такий самий було помічено на трасі під Харковом. Мабуть, ішлося про зондування політичного ґрунту: чи пройде… Вдалось. І тепер, вочевидь, пошесть покотиться цілою Україною. Громадяни незалежної держави раптом стали «заблудшими чадами» монарха Російської імперії.


1654 року українські козаки в Переяславі миттю перетворилися на холопів, коли московський боярин Бутурлін відмовився їм скласти присягу від імені царя, популярно пояснивши, що «государ, самодержець всеросійський, холопам своїм не присягає». Вільні люди, які будували свої відносини з Варшавою на засадах римського права і звикли почуватися рівними юридичними суб’єктами з другою стороною угод, опинилися в зовсім іншій цивілізації.
Здається, сьогодні виникає реальна небезпека знову туди втрапити.



Читати повністю http://www.ut.net.ua/Columns/50/19368

"Юра Єнакієвський" спростовує зв'язки з кримінальним світом

  • 30.03.11, 11:48
Депутат від Партії регіонів Юрій Іванющенко, відомий як "Юра Єнакієвський", спростував інформацію про свою причетність до кримінального світу. Такий висновок можна зробити з його слів в інтерв'ю журналу "Кореспондент" Коментуючи заяви екс-глави МВС Юрія Луценка про те, що Іванющенко очолював організовану злочинну групу, депутат сказав: "Знаєте, чого я зрозуміти не можу? Чого ж, якщо у когось була така компромітаційна про мене інформація, вони стільки років мовчали?" "Юра Єнакієвський" заявив, що живе на відсотки

[ Читати далі ] http://www.newsru.ua/ukraine/04Feb2011/mrivanush.html

"Юра Єнакієвський" спростував чутки про "величезний вплив"

  • 30.03.11, 11:27
"Юра Єнакієвський" спростував чутки про свій "величезний вплив" на Януковича Іванющенка називають чи не основним посередником між Януковичем та людьми, які хотіли б одержати доступ до глави держави. [ Читати далі ]

http://tsn.ua/ukrayina/yura-yenakiyevskiy-sprostuvav-chutki-pro-sviy-velichezniy-vpliv-yanukovicha.html

Бути українцем у Росії стає небезпечно

  • 30.03.11, 11:21
"В їхньому "руском міре" немає місця ані для української школи, ані для нас українців" – ці гіркі слова довелось почути в кінці минулого року від одного з українців Воронежчини, під час відвідання цієї області з делегацією Української Всесвітньої координаційної Ради.

У губернії, де навіть за офіційними російськими даними проживає третина українського етнічного населення – нам не вдалося виявити, навіть, недільної української школи. І це при тому, що у Воронежі такі школи мають азербайджанці, вірмени, євреї.

Аналогічна ситуація в Санкт-Петербурзі, хоча ще до 2003-го школа була.

По всій РФ, за винятком глухого башкирського села й Краснодарського краю, де в одній зі шкіл українська вивчається факультативно, як "кубанське наречіє" – ви не знайдете жодної української школи, жодної української церкви, каналу телебачення, радіостанції чи навіть повноцінної газети. Поодинокі локальні інформаційні листки, навряд чи можна назвати газетами.

[ Читати далі ]


"Юрі Єнакіївському" заборонено в’їзд до США

  • 30.03.11, 11:13


Клієнта з таким складним прізвищем віднині має американська лобістська фірма Sidley Austin.

Юрій Іванющенко для компанії зі Сполучених Штатів Америки – це черговий замовник їхніх послуг,
про якого там навряд чи відомо, що віднедавна він – друга за впливовістю людина в
Україні. Отже, загадковий "Юра Єнакіївський" найняв у США лобістську фірму.

Підтвердження даної інформації "Українська правда" отримала в Мінюсті США,
куди американські лобісти зобов’язані повідомляти про своїх іноземних клієнтів,
в інтересах яких вони діють на території Штатів.

Депутат-регіонал Іванющенко законтрактував консультантів у березні 2011 року.

Звертає на себе увагу причина такого вчинку. Як виявляється, надзвичайно авторитетний у команді
Януковича "Юра Єнакіївський" перебуває у американському "чорному списку"
– йому заборонено… в’їзд на територію США.

Іванющенко найняв лобістів саме для того, щоб вони допомогли йому отримати американську візу.

http://tsn.ua/ukrayina/yuri-yenakiyevskomu-zaboronili-v-yizd-do-ssha.html

Оптичний приціл дуже наближає до влади!

Нові демотиватори про Маленьку партію снайперів. Вся проблема України у владній верхівці. Вірніше, у повній відсутності у них моралі. Совісті. Честі. Фактично, можна говорити про добре організовану групу дегенератів-покидьків, які нещадно експлуатують 

Джерело>>>