Я був у неділю 6 листопада о 10 год. коло пам'ятника Маркіяну Шашкевичу на урочистому заході покладання квітів і доклав свій оберемок домашніх хризантем, що дуже різнились від офіційних кошиків з трояндами і букетів з тюльпанів у прозорих обгортках.
Враження посередні: добре що хоч так вшанували пам'ять щодо  ювілею цієї видатної людини. Люду зібралося не густо, а на промови взагалі було пусто - жодної за програмою! І думаю, що тут тільки мовчки і варто бути всім від сорому схиливши голови постояти, хіба що Роман Лубківський не з таких і вискочив сказав кілька слів від себе особисто - і то не зле.
Взагалі що тут казати: найкраща пам'ятка для Маркіяна Шашкевича те, що у цю святу неділю люди йшли по цілій Україні до храмів на службу, яку їм правили українською мовою - те, що першим започаткував своєю промовою українською ще будучи семінаристом Маркіян Шашкевич і за що боровся все своє подальше життя будучи священиком. Ось його перемога! Все інше - речі банальні й тривіальні. Тому і кажу постійно: "Добре так, як є. А краще колись та буде."
Зауважу, що був вражений, коли дізнався про відсутність прижиттєвого портрету Маркіяна Шашкевича, бо що є тепер - пізніша посмертна реконструкція зображення подвижника українства. З іншого боку як вчить церковний канон: ікона не є зображенням святих, а є тільки формальною площиною концентрації уваги прочанина при зверненні-молитві до конкретного святого чи Бога.
Також хочу внести трошки іронії: у суботу 5 листопада о 22 год. у Львові відбувся гучний салют з гармат навіть не знаю з якої причини, а я всміхнувся, дивлячись на нього, і сказав вголос: "Гарно ювілей Шашкевича відзначають - з салютом!"
А кожен нехай сам вирішує, що в тому гано - що не гарно: які ми - такі і святкування.

Богдан Гордасевич


Влада Львівщини сьогодні відзначила 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича

6 листопада, у день народження Маркіяна Шашкевича, керівники Львівської області та Львова поклали квіти до пам’ятника Маркіянові Шашкевичу.

Про це повідомили у прес-службі ЛОДА.

В урочистій церемонії взяли участь голова Львівської облдержадміністрації Михайло Костюк, міський голова Львова Андрій Садовий, заступник голови Львівської облради Валерій П’ятак, заступники голови Львівської облдержадміністрації, керівники управлінь та відділів Львівської облдержадміністрації, представники громадськості Львівщини та Львова.
Академічна хорова капела України «Трембіта» виконала музичний твір «Квітка земная» на слова Маркіяна Шашкевича та духовний гімн України «Боже великий, єдиний».
«Сьогодні влада продемонструвала, що вона має перспективу – і національну, і політичну, і моральну,», – наголосив на урочистій церемонії лауреат Шевченківської премії України, член організаційного комітету з відзначення 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича, відомий громадський діяч, поет Роман Лубківський.
Голова Львівської облдержадміністрації Михайло Костюк ознайомився з діяльністю музею «Русалка Дністровая». Він оглянув музей після проведених тут реставраційно-будівельних робіт. Основну увагу було зосереджено на питаннях, що потребують вирішення, зокрема відновлення Церкви Святого Духа, видання творчої спадщини Маркіяна Шашкевича.
Як відзначила завідувач музею Галина Корнєєва, проблемним залишається зберігання фонду Маркіяна Шашкевича, що містить понад тисячу експонатів та перебуває зараз у підвальному приміщенні палацу Потоцьких.
Схвалення викликає громадська ініціатива спонсорів, що доклалися до фінансування реставраційно-будівельних робіт.
Під час ознайомлення з експозицією музею «Русалка Дністрова» Михайло Костюк відзначив велику роботу, проведену музейними працівниками, будівельниками, спонсорами і меценатами. «Ми будемо продовжувати розпочате, будемо й надалі працювати на культурне зростання Львівщини», – наголосив голова Львівської облдержадміністрації.

Нагадаємо, що у рамках програми відзначення 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича також відбудуться такі заходи:
8 листопада
Відкриття музею М.Шашкевича в с.Нестаничі Радехівського району
13 листопада
Відкриття пам’ятника М.Шашкевичу та музею-садиби М.Шашкевича в с.Новосілки Буського району
Нагадаємо, що з нагоди 200-річчя від дня народження видатного громадсько-культурного та релігійного діяча, письменника, фундатора «Руської трійці», речника і символа українського національного відродження Маркіяна Шашкевича видано розпорядження голови Львівської облдержадміністрації №381/0/5-11 від 5 травня 2001 р. «Про відзначення 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича», яким затверджено низку важливих заходів з нагоди 200-літнього ювілею Маркіяна Шашкевича.

Довідка.
Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада 1811р. в с. Підліссі, Золочівського повіту в Галичині в сім’ї священика.
Учився спочатку в гімназії у м. Бережанах, а з 1829р. – у Львівській семінарії. Під час перебування в семінарії Шашкевич розпочав свою творчу діяльність; тоді ж він організував літературний гурток молоді. Перші твори Шашкевича з’явилися в збірнику «Русалка Дністровая» (1837).
Перу М. Шашкевича, крім низки поезій, належить кілька прозових творів. Найвизначніший з них – казка «Олена», високо оцінена Іваном Франком.
Маркіян Шашкевич був одним з поетів «Руської трійці», організатором цього гуртка і невтомним культурним діячем. Крім поезій і прозових творів, йому належать переклади на українську мову сербських народних пісень, віршів чеських і польських поетів.
Помер Маркіян Шашкевич 7 червня 1843 року.
Музей «Русалки Дністрової» присвячений першому західноукраїнському альманаху «Русалка Дністровая» та його творцям: Маркіянові Шашкевичу, Іванові Вагилевичу і Якову Головацькому.
Експозиція музею розміщена у дзвіниці Свято-Духівської церкви – семінарської церкви при Греко-католицькій духовній семінарії, в якій навчалися творці «Русалки Дністрової»: Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький.
Свято-Духівська церква була зруйнована 15 вересня 1939 року. Тоді авіабомба з німецького літака, що атакував будівлю Головної пошти, поцілила у Богословську Академію. Були зруйновані будівлі церкви, бібліотеки. Залишилося лише дзвіниця з бароковим завершенням, яка є пам’яткою архітектури національного значення.
Експозиція музею розповідає про історію створення і подальшу долю альманаху, про тогочасні соціально-політичні умови, а також про історію «Руської трійці», і особисто її членів: Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича і Якова Головацького.


Маркіян Шашкевич - світоч Галицької України

6 листопада 2011 року виповнюється 200 років з дня народження невтомного проповідника української національної ідеї, Великого Будителя і Просвітителя галицької України, поета і священика Маркіяна Шашкевича. Українціпатріоти вже давно на рівні генної пам'яті усвідомили, що доля посилає нації таких світочів тільки раз на століття. Хотілося б, щоб двохсотрічний ювілей людини, діяльність якої наближала незалежність рідного народу, згуртованою родиною відзначила вся Україна. Однак тішимося, що принаймні на Львівщині 2011й проголошений роком Маркіяна Шашкевича.

Руська мати нас родила,
Руська мати нас повила,
Чому ж мова єй немила?
Чом ся нев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?

Ці до щему тужливі, наповнені гарячою любов'ю до рідного слова патріотичні рядки прозвучали з уст Маркіяна Шашкевича в роки цілковитого занепаду і зубожіння галицького українства. Це був час, коли після поділу Польщі західні українські землі в 1772 році перейшли під владу Австрії у стані повної економічної і культурної руїни. Український народ Галичини в основному репрезентували селяни, що лише недавно стали вільними від панщини (цісар Йосиф ІІ зніс кріпацтво в тому самому році (1782), коли цариця Катерина затвердила його у Великій Україні). А тогочасна інтелігенція в побуті і в культурних цілях послуговувалася чужими  польською, німецькою  мовами, ще й незрозумілою їх мішаниною з народних, церковнослов'янських і польських слів.
Яскравим спалахом у цій темряві національного життя став альманах "Русалка Дністровая", виданий у 1837 році в Будапешті (Угорщина) живою народною мовою. Збірка пропагувала три основні ідеї: визнання єдності українського народу, розділеного кордонами різних держав і заклик до її відновлення; позитивне ставлення до суспільних рухів та прославлення народних героїв  борців за соціальне й національне визволення; пропаганда ідей власної державності та політичної незалежності. Було очевидним, що "Русалка Дністровая" вийшла за межі культурнопросвітницької діяльності й зачепила проблеми політичні. Книга відразу ж стала забороненою, майже весь її тираж було конфісковано (вісімсот примірників із тисячі), а автори  Маркіян Шашкевич, Яків Головацький та Іван Вагилевич  мали великі неприємності із владою. Якось під час допиту один із чиновників Львівської поліції запитав Маркіяна: "Як ви посміли воскресити народ, якого вже давно не існує?". І саме тоді, у відповідь, Шашкевич прочитав вищеназвану поезію… Керівникові гуртка "Руська трійця" на той час сповнилося 26 років, а його літературна, наукова і громадська діяльність вже була позначена плідними подіями для національнокультурного відродження рідної Галичини…
1832 рік став роком народження славнозвісного гуртка "Руська трійця", який мужньо виступив на захист рідної української мови. Засновник гуртка  Маркіян Шашкевич разом з Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким збирали фольклорні зразки галицького люду, вивчали історію України, писали літературні твори. Згодом ряди гуртківців поповнили й інші молоді патріоти. 1833 рік відзначився упорядкуванням першої рукописної збірки під промовистою назвою "Син Русі". Ця збірка була пройнята волелюбними ідеями, глибоким співчуттям до галицького люду, бажанням покращити його життя. Пристрасні слова "Ти не неволі син…" стали могутнім поштовхом хвилі відродження української національної ідеї та державності. У 1834 році був підготовлений до друку збірник "Зоря", лейтмотивом якого зазвучав заклик до єднання українців Галичини і Наддніпрянщини. 12 лютого 1835 року в день 67річчя цісаря Маркіян Шашкевич у приміщенні семінарії виголосив першу публічну промову живою українською мовою. У 1836 році вийшла брошура "Азбука і абецадло", в якій автор рішуче виступив проти спроб запровадити в українське письменство латинський алфавіт. У жовтні того ж року юнак в соборі Святого Юра виголосив проповідь чистою українською мовою. З нього взяли приклад, відкинувши застарілу старослов'янську мову з богослужіння, й інші патріотично налаштовані священики. У 1836 році Шашкевич упорядкував "Читанку для діточок", по сторінках якої, за його власними словами, "веде дітей за ручку від сучасності до майбутнього, від їхньої хати у широкий світ". До речі, навіть слово "читанка", сьогодні таке милозвучне і таке звичне для нас, створив саме він, Будитель духовності Галичини. Усі ці події доказують, що Маркіян Шашкевич перший у Західній Україні зрозумів велику місію українцяпатріота в умовах Австрійської монархії і показав придатність української мови для культури, науки та освіти.
Такий рішучий виступ Поета, Священика, Громадянина вражає і нині. Звідки ця мужність, ця безмежна сила духу, зрештою, ця самовіддана любов до свого знедоленого люду? Дещо можна збагнути, якщо пройтися слідами Маркіянового життя... Народився він 6 листопада 1811 року в мальовничому селі Підлисся Золочівського повіту в родині священика. Після закінчення початкової школи навчався у Львівській і Бережанській гімназіях. З 1829 року юнак слухав філософський курс у Львівському університеті, а водночас як майбутній слухач теології був прийнятий до Львівської духовної семінарії. У 1830  1837 роках Маркіян розгорнув у Львові активну культурнопросвітницьку й громадськополітичну діяльність. Коли одружився й висвятився на священика, отримав бідні парафії  у Гумниськах, Нестаничах. Знесилював туберкульоз, гнітили матеріальні нестатки. Відрадою була підтримка дружини Юлії. Турботи про сина Володимира, який народився в 1839 році, і письменницька діяльність скрашували останні роки письменника. Помер 7 червня 1843 року у тридцятидвохрічному віці. Спершу був похований у селі Новосілки, а у 1893 році з ініціативи "Просвіти"  перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові. На могильному пам'ятнику  напис "Маркіян Шашкевич", однак поряд з Маркіяном тут знайшли вічний спочинок і його дружина Юлія, і син Володимир, який, взявши приклад з батька, теж став письменником і присвятив свою творчість служінню народові.
Сьогодні нам, українцям початку ХХІ століття, треба навчитися у Маркіяна Шашкевича глибокої духовності, розуміння народної мудрості, національної твердості духу, благородства і самовідданості, навчитися жити і діяти так, щоб ніхто із наших ворогів не забирав у нас держави, мови, історії, літератури, щоб ніхто не смів живцем шматувати нашу українську душу.

Оксана ТРОШИНА,
вчитель української мови і літератури
Сокальської гімназії імені Олега Романіва.

Для тих, хто ревно захищає право російської мови стати в Україні другою офіційною, буде дуже корисним ознайомитися з даними аналітичного огляду «Становище української мови в Україні в 2011 році». Його сьогодні — з нагоди Дня української писемності та мови — презентує в Києві рух «Простір свободи», чиї волонтери за підтримки інтернет–видання «Тексти» працювали над дослідженням.

Як зазначають організатори проекту, з важливих сфер суспільного життя українська мова сьогодні домінує лише в середній освіті, кінопрокаті та офіційному діловодстві. Натомість у радіо– й телеефірі, сфері послуг, на ринку преси та книг панує переважно російська. І це, зауважують автори дослідження, — потужні чинники русифікації. Адже телебачення, радіо, ринок преси і книгодрукування, та й зрештою наше повсякденне життя (магазини, транспорт тощо), практично не дає нам вибору: там панує здебільшого російська.

Вдумайтеся лишень: російською мовою в Україні видається 2/3 сумарного тиражу газет і 9/10 — журналів. Понад 87% книжок на полицях наших книгарень — також російськомовні (переважна їх частина — імпорт iз Росії). Під час моніторингу прайм–тайму восьми найрейтинговіших телеканалів, проведеного волонтерами «Простору свободи» у жовтні цього року, лише 22% часу ефіру отримали програми та фільми українською мовою. 47% часу займали російськомовні програми, 31% — двомовні.

Ситуація на радіо — ще гірша. За підсумками моніторингу прайм–тайму шести провідних радіостанцій, пісні українською мовою становили менше 5% від загальної кількості пісень, що лунали в ефірі! А парламент ще бере й скасовує ефірні квоти на українську музику — мабуть, щоб і ті жалюгідні 5 відсотків з ефіру зникли.

У сфері послуг російська узагалі почувається, мов у себе вдома. Дослідники промоніторили заклади харчування та транспорт у 29 найбільших містах України (зокрема всі обласні центри). Найбільшої дискримінації українська мова зазнає в Макіївці, Луганську, Сімферополі, Севастополі, Одесі та Запоріжжі. Із 290 закладів харчування, розташованих у центрі великих міст, лише в 53% вивіска написана українською мовою, у 46% є меню українською, і лише в 34% працівники відповідають українською мовою україномовним клієнтам (ще у 8% працівники перейшли на українську мову пiд час розмови). А почути українською відповідь у довідкових бюро можна лише у двох із восьми найбільших аеропортів, на 48% залізничних  вокзалів і на 59% автовокзалів.

У цій бочці дьогтю дослідники знайшли і кілька ложок меду. Наприклад,69% фільмів у легальному кінопрокаті дубльовані або озвучені українською, решта — 31% — має українські субтитри. А 82% школярів навчаються українською (правда, у Криму таких дітей лише 8%).

Як змінюватиметься мовна ситуація в Україні, автори проекту планують відслідковувати й надалі. Такі огляди, повідомив «УМ» один iз керiвникiв «Простору свободи» Тарас Шамайда, вони хочуть проводити щорічно.

АКЦІЯ Усі — на диктант!

Сьогодні, в День української писемності та мови, о 13 годині 30 хвилин на першій та третій програмах Українського радіо відбудеться традиційний Всеукраїнський диктант національної єдності.

Цьогоріч його проведе доцент Київського університету імені Б. Грінченка, автор шкільних підручників з української мови та літератури Олександр Авраменко. Як і зазвичай, диктант складатиметься зі 100–120 слів. Ті, хто напише його без помилок, будуть відзначені призами: грошовими преміями, книжками, компакт–дисками з унікальними записами Українського радіо.

Важлива умова — перевірятимуться лише диктанти, надіслані 9 і 10 листопада (дату відправлення визначатимуть за штемпелем на конверті). Адреса Українського радіо: Київ–1, Хрещатик, 26. Індекс — 01001.

КОМЕНТАР З ПРИВОДУ

Тарас Шамайда, співкоординатор руху «Простір свободи», керівник проекту «Огляд становища української мови»:

— Готуючи це дослідження, ми не очікували, що ситуація, скажімо, на радіостанціях буде аж настільки поганою. І якщо це можливо зараз, коли ще діє закон про квоти на українську продукцію в радіоефірі, то можна уявити, що буде в разі їх скасування! Існує й серйозна проблема з телебаченням: скажімо, законодавство вимагає, що іншомовні програми мають бути озвучені або дубльовані українською, тобто мати звуковий супровід саме державною мовою. Але й без моніторингу будь–яка людина, ввімкнувши телевізор, може переконатися, що цю норму ігнорують, а телекомпанії викручуються із ситуації, наприклад субтитрами. Хоча це — пряме порушення закону. Бо якщо ці субтитри використовують у мультфільмах, то можна говорити про пряму русифікацію дітей. Наш огляд показав, що радіо, телебачення є найбільшими інструментами русифікації в Україні. А от освіта, попри те що профільне міністерство докладає неабияких зусиль для утвердження російської мови, залишається однією із сфер, де домінує українська. І це нас приємно потішило.

Ліна КУШНІР (Україна Молода) PS: це яким циніком і ненависником всього українського потрібно бути, щоб при такій русифікації говорити про утиски російської мови і "тотальную украинизацию" - невже у цьому ми станемо їм помагати?

Банк Росії випустив в обіг пам’ятні срібні монети номіналом 1 рубль із зображенням українського танка Т-84 “Оплот”.

                                                                      
Срібні монети серії "Збройні сили Російської Федерації" (Танкові війська) номіналом 1 рубль (маса дорогоцінного металу в чистоті 7,78 г, проба сплаву 925) мають форму кола діаметром 25,0 мм.
З лицьового та зворотного боків монет по колу є виступаючий кант. На лицьовій стороні монет у колі розташоване рельєфне зображення емблеми Банку Росії - двоголового орла з опущеними крилами, під ним напис півколом "Банк Росії".

Також по колу є написи, розділені крапками: номінал монет - "один рубль" і рік карбування.

На зворотному боці другої монети (каталожний № 5109-0097) розташоване рельєфне зображення сучасного танка.

                                                       
За інформацією блогера szhaman, на монеті зображено український танк Т-84 "Оплот".

"Я сперечаюся на що завгодно, що художнику було просто ліньки шукати зображення сучасного танка у всіляких каталогах і альбомах. Він просто вбив у Google "сучасний танк" і першу картинку в пошуку намалював на монеті", - пише блогер. Блогер просить звернути увагу на дуже характерні низькі екрани, які прикривають гусениці, - "у російських танків таких немає".
Наклад монет з українським танком - 5 тисяч штук.

Джерело:http://aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=15730

Якщо хтось пригадує, я виставляв замітку про те, що сперечались німець, англієць і українець - чия мова краща..... http://blog.i.ua/community/662/807313/ про твір на букву "П" ось ще на цю тему: твір на букву "М"

Мово моя материнська! Мальовнича, м’яка, милозвучна. М’ятою, материнкою мита, мальвами, матiолами, маками мережена, мажорною мелодiєю милуєш мене.

Мордована московськими монархами, манiпульована, мучена можновладцями, мiняна манкуртами (мовляв, малорозвинена, мужицька) мова мiльйонiв мусила мачухою мандрувати манiвцями.

Марно мрiяли мстивi манiяки! Минає морок. Магiя материнської мови мiтлою мете мерзенних могильникiв.

Мово мами моєї Марiї! Моя молитво! Моя музо! Моя Мадонно! Мiцнiй, молодiй! Маю можливiсть мовити маловiрам, мовоненависникам:Мужня, мудрiстю могутня Мова матиме майбутнє!

Лідія Гончарова, учителька, Маріуполь, Донецька область.

Внеся изменения в офисный стиль, прикарпатские энергетики решили разнообразить рабочие будни.

Говорят, так делают последний день недели максимально приближенным к выходным.

"Эта вышиванка - это мне еще моя прабабушка сшила. Ей 60 лет. Ее когда-то еще дедушка мой носил, потом папа ... Это как семейная традиция. Она передается из поколения в поколение. Мне кажется, что эта традиция поднимает национальный дух в нашем обществе, дух братства", - говорит юрист-консультант Нестор Кукуруз.

Следовательно работники самых разных отделов - бухгалтеры, кадровики и операторы колцентра получили своеобразную новую "униформу". Она конечно не обязательна в соблюдении, но большинством воспринимается положительно.

"Всем эта идея понравилась, и теперь пятницу мы ждем с нетерпением. Так как у каждой женщины есть по несколько красивых вышиванок. Некоторые женщины повишивали даже платья, костюмы ... Мы друг у друга спрашиваем адреса тех мастериц, которые делают такие красивые вещи", - говорит директор по персоналу Ирина Харук.

В стремлении прекрасного прикарпатские энергетики готовы идти и дальше. И уже планируют различные конкурсы на лучшую вышиванку.

Джерело: 24tv.ua

Вшануймо гідно будителя українського духу в душах українців



Далі моє не сьогодні писане, але і сьогодні не скажу краще, хіба ще більше маю пошани до людини, що була першою в боротьбі за Україну:

Будитель української національної свідомості в Галичині

Цього 2003 року у червні виповнилося 160 років від дня смерті і 110 річчя від перепоховання у Львові на Личаківському цвинтарі видатного українського літератора, святого отця Маркіяна Шашкевича, якого по праву називають «будителем української національної свідомості в Галичині» А ще він був першим українцем Галичини всеукраїнського типу, тому що започатковані ним справи давно стали надбанням цілої України.
Бути першим завжди важко, та ще важче першим залишатись. Маркіян Шашкевич за своє коротке 32-річне життя встиг зробити стільки, що йому у Львові нащадки встановили пам’ятник, а премією на його ім’я нагороджують щороку найкращих львівських письменників. Неможливо стисло описати життєпис, творчий доробок та його значення для нас, тому відзначимо одну з головніших дій Маркіяна Шашкевича: він навчив галицьких українців поважати самих себе і свою націю, розпочавши з утвердження поваги до рідної мови. Наскільки це було важко свідчить те, що в греко-католицьких церквах, де збирались русини-українці, священики виголошували свої проповіді до громади винятково польською мовою. Тому перші проповіді українською мовою у Львові, які водночас виголосили на свято Покрови 1836 р. Маркіян Шашкевич в соборі св. Юра , Юліан Величковський у церкві Успенія і Микола Устиянович у церкві св. Параскеви - стали революційним потрясінням для галицьких русинів.
Утверджувати повагу до рідної мови Маркіян Шашкевич почав з себе під час навчання у Львівській богословській семінарії спілкуючись виключно українською мовою, у той час як інші русини-семінаристи рідну мову зневажали, насміхались, вважаючи її безкультурною. Лише двоє семінаристів приєдналися до Шашкевича: Яків Головацький та Іван Вагилевич, яких за вірність рідній мові в семінарії прозвали «руська трійця». Про небезпеку такої поведінки свідчать спогади польського шовініста з тогочасної семінарії Івана Сінкевича, який писав: «Аж в 1835 р. виходить назначений ректором Маркіян Шашкевич і проповідує по-руському! Це розсердило мене так, що півроку я засідався на Шашкевича, щоб кинути його в канал; якщо він був би й загинув у моїх руках, я не уважав би цього за проступок, навпаки, якщо мене й були б повісили за вбивство, я уважав би себе за мученика за святу польську справу, а вбивство за заслугу, тим більше, що загинув один «москаль».
Першим літературним твором Маркіяна Шашкевича стала рукописна збірка поезій його і найближчих друзів, що мала назву «Син Русі», а наступного 1834 р. зусиллями «руської трійці» було укладено альманах «Зоря», друк якого заборонила цензура, але в доопрацьованому вигляді і під назвою «Русалка Дністрова» він був надрукований у Будапешті 1837 р. Значного розголосу набула написана Шашкевичем ода «Голос галичан», яку він видав без зазначення авторства у 1835 р. У своїх спогадах Микола Устиянович зазначав, що цей один віршик «зробив цілу переміну на землі Галича, він збудив Русь із глибокого сну». Примірники вірша розійшлись по місту і провінції.
Багато зусиль доклав Маркіян Шашкевич стосовно упорядкування правопису української мови, наполягаючи на його фонетичному підгрунті та спростовуючи намагання ввести латинську абетку. У 1836 р. він укладає вперше підручник для українських народних шкіл «Читанку для діточок в народних училах руських», який був виданий уже посмертно у 1850 р. Слабке здоров’я, нестатки і легенева хвороба спричинили передчасну смерть Маркіяна Шашкевича у 1847 р., та його син Володимир пішов батьківським шляхом і став не тільки гарним ліричним поетом і публіцистом, але й одним із засновників «Просвіти» у 1868 р.
У передмові до альманаху «Русалка Дністрова» є такі рядки: «Судилося нам послідніми бути. Бо коли другі слов’яни вершка ся дохапують і єсли не вже, то небавком побратаються з повним ясним сонцем, нам на долині в густій мряці гибіти». Слова доволі пророчі, бо хоч судилося Маркіяну Шашкевичу не останнім, а першим бути, проте у «мряці гибіти» доводиться багатьом нашим землякам і досьогодні.

Богдан Гордасевич,
«Діловий діалог», №28 (166),
4-10 липня 2003 р.

Багато про Маркіяна Шашкевича і всі його твори ось тут
http://spavedfront.io.ua/s124456/200_rokiv_vid_dnya_narodjennya_markiyana_shashkevicha_6_listopada_2011_roku

МИД России объяснил, что украинский – язык настолько редкий, что его и послам знать не нужно.

Для российских дипломатов за границей не свойственно не знать язык страны пребывания, в том числе в странах СНГ.

Об этом сегодня на пресс-конференции в Москве сказал официальный представитель МИД России Александр Лукашевич, отвечая на соотвествующий вопрос собственного корреспондента УНИАН в РФ.

«Очень немного таких людей. Бывают редкие языки, которыми (российские дипломаты) могут и не владеть», - сказал Лукашевич.

Он подчеркнул, что в России налажен очень хороший процесс квалифицированной подготовки кадров для работы в странах СНГ, в том числе с точки зрения изучения языков.

При этом Лукашевич отметил, что это «не очень типично сейчас, но, тем не менее, мы принимаем во внимание реалии». «Очень многие наши коллеги выходят из учебных заведений с очень хорошими знаниями местных языков», - сказал он.

Как подчеркнул Лукашевич, русский язык при любом законодательном оформлении в той или иной стране остается языком межнационального общения.

«По сути, большинство предпочитают общаться на нем (на русском языке) в свободной манере, тем более, что практически все знают его в совершенстве», - сказал Лукашевич.

УНИАН

За кого чи за що марширують ці хачики, ви не задавали собі питання ?

Парадокси Московії  :

1) хачики Гуські чи не Гуські ?

2) Навіщо в своїй державі марші влаштовувати   таке саме як в Зімбабве негри б влаштували "марш білих" з плакатами "Зімбабве тільки для білих 

3) Що означає "Москва гуській город!"   на Москву набагато більше прав мають Українці та Монголи історично, а хачики зараз мають не неї більше прав економічно, то чиє це місто все ж таки ?

4) Якщо Московія моноетнічна країна то куди дівати більшість населення не українського походження ?

5) Гускій мігр - це українські (в основному) та білоруські слов'яни ? чи інгуші, калмики, карелці, адигейці, башкири, буряти, дагестанці .... який " Велікай Гускій мігр" без них, а головне питання чи визнавати їх гуськими чи ні ?  

Єдине в чому я впевнений це те, що з китайцями "Гускій мігр!" точно буде великим, і нічого паритись Московія буде їхньою і маршируйте скільки завгодно.

Выхожу на площадь, смотрю - балаган какой-то красненьким высвечивает. Дай, думаю, посмотрю. Что за чудо такое? Подхожу, ба!, все старая песня из прошлого тянется. Коммунисты, значит, зажигают. Все им неймется. Привидения , о которых еще дедушка Маркс писал, которые будто по Европах бродят, на площадь мирную притаранились.

Спрашиваю у кибиточников этих, мол, чьих будете? Уж больно экзотично выглядите. Так они даже чуток обиделись. Нет, говорят. Из масс мы самых, что ни на есть, народных и правильных. Это я и не отрицал. Верил. Подзаработать парнишки пришли. Поизображали комсомольцев этих. Во-первых, деньги не пахнут. Во-вторых - скрутно всюду. Тугрики, даже монгольские, совсем не помешают.

А вот руководство балаганом этим, которое там где-то наверху, это совсем другое дело. Харизмы не хватает. Вот хари хватает. Даже с избытком. А харизмы этой - ну ни в какую. Я им так и сказал. Надо, чтобы главный ваш с кипяточком здесь бегал, как Ленин в 17 году. Тогда и народишко кой-какой потянется. Старичок один согласно закивал головой. Ленин, молвил, гением был. Догадался, значит, чем народ растормошить. А нынешний, разве что хоромами своими да голосом ладным. Но, щас, это на каждом шагу есть. Что слева, что справа. Одна холера, в общем.


Да... а чего собрались-то?. Давали неравнодушным, коих было так много, что аж милиционеры два в сторонке чуть не уснули, подписать бумагу непонятную с непонятными требованиями, которые должны были обозначать страшную заботу о стране и людях и привести массы к референдуму. После которого, надо полагать, красненьким опять зальет все города и веси.

Да... Неистребима вера в знамения, или в знамена. Тут уж кому как. Главное, чтобы все в кумачах этих было. А то ведь мало нахлебались. Надо бы еще.