Удар у щелепу "гопника"

Хтось заперечить: які ж вони талановиті бізнесмени, коли в країні повний безлад і перманентна кризато з харчами, то з пальним? Але криза у вас, а не у них.

У них усе гаразд. Зерно продається через державну монополію та їхні підставні фірми, на пальному тежзаробляє їх фірма. Зміни до закону про держзакупівлі взагалі дозволяють контролювати та "дерибанити" додаткові грошові потоки.

З пенсійною реформою теж усе зрозуміло - МВФ тисне, населення старіє, дефіцит Пенсійного фонду зростає. Талановитий і цинічний бізнесмен, тобто влада, йде найбільш ефективним шляхом: від себе не забирає, а перекладає тягар на людей без жодного ризику для себе, адже імовірність спротивумінімальна.

Звичайно, в довгостроковій перспективі це хибна економічна політика, але хто в Україні живе довгостроковими економічними циклами? Тільки невдахи.

На найближчі десять років все розписано. Рештки радянської власності та інфраструктури будуть остаточно приватизовані і утилізовані. Олігархи зможуть встати з-за столу, смачно відригнути, витерти губи шматками Конституції і сказати народу: "Дякуємо, було смачно". А далі - на літак і пам'ятай як звали.

Але ні! Залишився десерт - земля і ЖКГ. Без десерту гості не підуть. Власне, земля вже поділена "де-факто", а з "де-юре" можна зачекати, якщо народу так хочеться вважати себе "господарем". А от ЖКГ - інша страва, тут треба зачекати.

Оскільки комунальні монополісти успішно приватизовані, підвищувати тарифи та переганяти гроші в офшори можна і без житлового кодексу. Як і забудовувати нові території, нехтуючи думкою громадськості. Кому цей кодекс взагалі потрібен? На думку деяких юристів, не існує правового поля, яке він регулює.

Частка територіальної громади Києва у власності комунальних підприємств-монополістів, %

Джерело: zet.in.ua

Є ще стара забудова в центрі міста, яку теж непогано було б "освоїти", та й "хрущівки" дуже перспективно реконструювати. Але от біда: грошей у бізнесменів від влади хоч і багато, але на все не вистачає.

До фінансової кризи будівництво підтримував іноземний спекулятивний капітал, який поки не поспішає повертатися. Та й населення ще психологічно не готове - протестує там чогось, пручається.

Київські будинки, які підлягають ремонту або реконструкції

Джерело: zet.in.ua

Треба почекати ще років п'ять-шість, поки стеля не почне падати на голови  вередливим мешканцям перспективної нерухомості. От тоді і громадська підтримка з'явиться. Населення буде готовим на будь-яких умовах давати згоду на реконструкцію, аби тільки здихатися цього комунального пекла.

Талановитий бізнесмен, на відміну від поганого, вміє чекати.

А можна і не чекати, а зайнятися питанням після пенсійної реформи, щоб встигнути все зробити до наступних парламентських виборів.

Суспільство не встигає не те що усвідомити, а й навіть прореагувати на стрімкі удари "регіоналів" - Чорноморський флот, бюджет, податкова і пенсійна реформи, гречка, бензин, ціни на ЖКГ, продаж "Укртелекому", арешти опозиціонерів.

Коли "гопник" перегороджує вам дорогу в темному провулку, він тисне на вашу свідомість потоком незрозумілих погрозливих фраз. Він не знижує темпу агресивного наступу, паралізуючи жертву. Фінал один: ви пограбовані або побиті.

Вихід з негативного сценарію - або нестандартна поведінка жертви, або перший неочікуваний удар у щелепу агресора.

Влада вже вивернула наші кишені і навіть забрала "мобілку" - "Укртелеком". Може, пора дати їй відсіч, не чекаючи, коли нас викинуть з помешкання?    Юрій Шпак, економіст