Записи анархіста 21 ст. від 27.06.19 р. Лана Перлулайнен

День пройшов під промінням зірки Лана Перлулайнен, найкращої сучасної української поетеси, що є етнічною іжоркою, а щоб було краще зрозуміло: поряд з Фінляндією був цей народ, що майже повністю вже знищений інтернаціональним братерством російського імперіалізму за часи СРСР. 

Так, я визнаю Лану Перлулайнен найкращою поетесою сучасної України, але наголошую: це суто мої естетичні смаки. І я маю на то певні пояснення. Для фактично всіх українських поетів їх проблемою є обмеженість вродженою ментальністю українського етносу, що мислить переважно в емоційних категоріях, через що домінує в поезії лірика, або ще якість емоції багатоформатні. Загалом, для поезії це нормально різні сентименти, плаксивість розбитого кохання, емоційна агресія боротьби і тому подібне.

Унікальність віршування Лани Перлулайнен в українській поезії якраз в тому, що їх естетика перевершує емоцію, а не пристосовується до неї, як головної у поетичному творі. А саме такий підхід домінує в українській поезії, через що для багатьох поетичне слово Лани Перлулайнен видається дивним і навіть не дуже зрозумілим. Проблема в тому, що його потрібно відчувати і як емоцію, бо без того не існує поезії, але за тим кожним словом і рядком вцілому є ще маса різних образів, що дають тони і напівтони віршам, які вловити досить непросто. Читач творів Лани Перлулайнен повинен мати достатню ерудицію в поезіях різних часів і народів, а також певні смаки особистих уподобань, щоб було з чим порівняти – а як же без цього? І єдине, чого дуже прошу не робити: не ставити знак рівняння поміж поетами. Справжній митець тоді тільки ним і стає, коли має суто своє унікальне бачення всього! Як і вираження того всього у тільки притаманній йому манері. Поезію Лани Перлулайнен можна впізнати по кількох рядках без авторського підпису і тим все сказано. Читайте, думайте, сумуйте, страждайте і радійте над поезіями Лани Перлулайнен, а також і над її прозою. Двотомник вибраного поезій і прози Лани Перлулайнен під загадковою назвою «Правила ходіння проти вітру» було представлено 27 червня у Львові на площі Ринок 9 в бібліотеці імені Романа Іваничука і там він є. 

Я намагався щось зафіксувати з того дійства на відео і викладу в Ютюбі та Фейсбуку з часом, а зараз невеличкий авторський есей від Лани Перлулайнен:

«Підключаюся до флешмобу Maria Shun.

Йдеться про постулати життя-буття. Ну, перший у мене стоїть епіграфом на сторінці: "Тільки завдяки правилам ми дізнаємось, що робимо все не так". Гадаю, що не варто пояснювати. Є я. І є правила. Іноді ми перетинаємось - і дуже здивовані.

Отже, що є я? Якби ж мені хтось підказав... Ну, дещо про себе таки знаю:

Щодо творчості - ніколи не "висиджувати" вірші. Прийшли два рядки, не дописується - відкладаю, колись допишеться. З прозою - особливо великою - навпаки: не можна перериватися надовго, бо потім важко занурюватись.

Щодо стосунків з людьми - ніхто нікого не навчить силоміць. Всі різні. Когось сприймаю, когось - ні. Від останніх дистанціююсь.

Щодо ситуації в Україні - мій Президент - Порошенко, я його на те, що зараз, не міняла.

Запрошую приєднуватися всіх, хто захоче!»

І ще посилання на один з моїх улюблених творів Лани Перлулайнен – поему про Івана Мазепу «Автограф на Україні», яку я колись від захоплення нею сам відсканував, вичитав і виклав у своєму сайті

(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)