"А ми тую червону калину підіймемо..."

Це вже очевидно:

- слід негайно зміцнювати західні рубежі України відповідно до принципу - SI VIS PACEM, PARA BELLUM;

- слід негайно видворити з України польського консула в Луцьку за реваншистські заяви щодо відсутності в українців національної державності у 1918-1921 роках;

- працівникам СБУ слід негайно допитати і відсторонити від керівництва Львовом очільника партії «Самопоміч» Андрія Садового – за ведення ним таємних переговорів із міністром ЗС Польщі, який на той час відверто проявив свою українофобію;

- слід негайно готувати звернення від парламентарів України до керівництва ЄС та до президента Польщі з приводу деструктивної діяльності варшавського МЗС, заручившись підтримкою Литви (до якої Польща теж висловлює низку неадекватних претензій);

- слід негайно розпочати процес відновлення історичної справедливості щодо визнання тяглості сучасної Української Держави від рівно століття тому – 7 листопада (за старим стилем) 1917 року – проголошеної Української Народної Республіки, та визначити Днем Незалежності і Соборності України 22 січня. Адже саме того дня 1918-го року було затверджено ІV Універсал Української Центарльної Ради, який проголошував самостійність УНР, а 22 січня 1919 року відбувся Акт злуки УНР і ЗУНР в єдину Українську Народну Республіку.

Слід усвідомити, що 24 серпня було, по-суті, задекларовано Акт ВІДНОВЛЕННЯ Української державності (як і 30 червня 1941 року), народженої у вирі Української національної революції 1917-1918 років.

Таким чином, якщо влада в Україні проголосить 22 січня наступного року Днем сторіччя Української Незалежності, то захланні сусіди України автоматично втратять всі свої недолугі аргументи щодо надуманих територіальних претензій, а наша держава отримає юридичне право на моральні та матеріальні компенсації від країн-окупантів.