Українська - це любов

Для того, щоб люди захотіли спілкуватися українською мовою, їх потрібно навчати й підтримувати, а не змушувати й принижувати.

Таку думку на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook написала керуючий партнер Gres Todorchuk PR Ярослава Гресь.

Вона розповіла, що виросла в російськомовній родині і ніколи не хотіла спілкуватися українською. Масла у вогонь підкидав і вчитель у школі.

"Я виросла в російськомовній родині, де було заведено багато читати, їсти виделкою та ножем, уміти сказати "вибач", не дружити з покидьками і любити життя. В школі я навчалася українською, я дуже багато читала українською, я чи не єдина в класі отримала задоволення від "Борислав сміється", але я не хотіла говорити українською. Я не любила свого вчителя. Точніше, вчитель не любив мене. Я писала три-чотири твори – за себе та тих, хто не готувався. "Їхні" твори отримували 5/5, мій – 4/3. "Тема не розкрита, помилки", – казала вчитель. "Ок", – відповідала я. І говорила тільки російською", – написала Гресь.

Так було, допоки вона не зустріла викладача, що повністю змінив  її уявлення про українську. Своїми словами і вчинками він стимулював заговорити державною мовою.

"Так було б завжди. Якби в інституті я не зустріла свого найкращого викладача. "Геніально!" – говорив абсолютно про будь-який студентський твір Іван Пилипович Ющук. – "Ви просто геніальні!".  У цьому було стільки чистих почуттів – до тебе, до мови, що українську хотіли вчити усі. Дівчинка, яка приїхала з Криму і не розуміла спочатку кожне третє слово, говорила тільки українською. Зі страшними помилками, з величезною напругою, з космічним бажанням почути "Галя! Це ж геніально!" – пригадала Гресь.

На її думку, саме так і має втілюватися українізація. Не варто закликати до мовного гетто, принижувати чи змушувати. Все має бути через любов.