Фанатам кунілінгусу шоколадних яєчок

Позиція сильного лідера – брати відповідальність на себе. І адекватно реагувати на дії суперника, а не ховатися за формулюваннями.

Трамп продемонстрував себе сильним лідером: Я дав наказ розфігачити аеродром в Сірії у відповідь на застосування газу проти мирного населення.

Реакція слабака? Заява Путіна: дії США – це порушення міжнародних норм. Путіну не вперше давати слабинку: их_там_нет, это_не_мы, а_вы_докажите, они_заблудились.

Але нам важливо інше – яких лідерів має наша країна на четвертому році війни: сильних чи слабких?

За заявами – найсильніший та найкрутіших у світі, за справами – нууууууу... Коротше так: лідери формату "пабалакати"...

Згадайте реакцію наших лідерів на Волноваху та Маріуполь. "Я – Волноваха"? Гарне гасло для соцмереж та акцій пам'яті. Сильний лідер міг вийти на прес-брифінг зі словами: Я дав вказівку розфігачити "Точками У" Донецьку ОДА, хвилину тому будівлі не стало, на сьогодні все.

Та й Гіві з Моторолою мали знищувати наші спецпризначенці: це за Кіборгів, на сьогодні все.

Вбили громадян в центрі Києва: щось у Кремлі здохло, на сьогодні все.

А поки лідери в Києві розповідають про дотримання "мінських", свою силу демонструють прості чоловіки на передовій. Як-то кажуть: ми не стріляємо, але влучаємо.

Ті, хто стріляють, потребують ще дечого від лідерів. Сучасної зброї. Нам її іноді демонструють. На відео. Нова розробка Укроборонпрому! Ого-го!!! Так, "ого-го!!!", але де воно в армії?

Наші лідери-"пабалакати" на четвертому році війні продовжують їздити по світу з проханням: дайте нам летальну зброю. На таких зустрічах "ого-го!!!" про вітчизняну зброю не звучить. Бо якщо в нас "ого-го!!!", то чому ж "сильні та рішучі лідери" клянчать по всьому світу якісь там подачки?

На четвертий рік війни можна було б демонструвати вітчизняну сучасну зброю на передовій. Але ми бачимо дещо інше.

Люди, які для себе замість "модернізації" старих "побєд" та "чайок" купують сучасні мерседеси, ухвалюють рішення, що для армії краще "десять старих відремонтованих танків, ніж один новий та сучасний". Ця формула "10 відремонтованих краще 1 нового" була актуальна для 2014-го. У 2017-му армія мала б відчути масштабне переозброєння. Щоб танки їхали, а не ремонтувалися. Щоб безпілотники були щодня, а не коли волонтери доїдуть. Щоб можна було забути про кулемети "Максими". Щоб в нас був справжній Флот, а не лише "москіти" з президентської Ленкузні. Щоб, щоб, щоб...

А "щоб" усе це сталося, потрібні керівники країни, які не програЮть війну до її початку.

Вибачте за аналогію, але я згадаю футбол. Ви можете бути великою "Барселоною", а ми – маленьким "Динамо". Але в нас Великий Тренер, який переконує, що ми можемо виграти. Тому – 3:0, 4:0, відпочивайте.

Ну і наостанок.

Днями на Радбезі ООН довелося почути: Коли ООН стабільно демонструє неспроможність виконувати свій обов'язок і діяти колективно, настає момент в житті держави, коли ми вимушені діяти самостійно.

Це сказав представник країни, яку поважають у світі. Представник США.

Може вітчизняним лідерам разом з летальною зброєю ще й рішучості в американців позичити?