Все зрозуміло - але що робити?

1. Часто питають: "Все зрозуміло - але що робити?". Відповідаю так: "Якщо не ясно, що робити - ситуація не усвідомлена". Правильно усвідомлена ситуація САМА підказує, що робити - у логічному порядку - перше, друге, третє...

2. Отже: зараз дійсно досягається висока ступінь нестерпності (тарифи, валюта, неіндексація пенсій та зарплат і т.п.). Політичні в'язні, вбиті Музичко, Костаков та Мужчіль. Поступове знищення малого та середнього бізнесу (айтішники, розорення торговельних точок під патронатом Кличка). 
Якщо це все відбувається на тлі невпинних поступок Росії - ясно, що "далі так жити не можна".

2. Але олігархії навколо президента та їх челяді - цей порядок речей досить комфортний, навіть затишний. Хочеться ще і ще! Ще хоч трошки!

3. Ясно, що лище перевибори парламенту можуть щось ПОЧАТИ змінювати в країні. Але фокус у тому, що перевибори парламенту можливі лише зі згоди та рішення президента, який рішуче не зацікавлений у таких виборах. Цей момент якось весь час замовчують.

4. Активна меншість громадянського суспільства не наважується на протести "щоб не сприяти ворогові" - хоча усім зрозуміло - хто краще сприяє Росії з нашим напіврадянським та напівросійським ГШ та МО. Але тут самообман: усі розуміють, що АТО - це режим, за яким бійців з фронту можна юридично трактувати як бандитів. Не нагороди, не пошана - а в'язниця, розстрільна стіна чекає наших партизанів з Донбасу - про це зараз у нас не хочуть думати. 
За небажання думати легко перейти від прогулянок по царським палатам до розстрільного рову "від своїх".

5. Але широкі соціальні рухи ЗАВЖДИ відбуваються незалежно від якихось "змов" у політичних колах. Лише невідворотний масовий протест зможе примусити президента проголосити про перевибори парламенту. але в такому разі процес на цьому не зупиниться, і на черзі будуть вимоги перевиборів самого президента.

6. Кладовище особистих ворогів режиму, яких вбили НЕ росіяни, не сепаратисти, а так звані "свої" стає незворотним бар'єром на шляху мирного та легітимного шляху повернення до демократії та "народного капіталізму". Нинішній режим - спадкоємець радянського режиму - і додаток "демократів" типу Луценка чи Кириленка нічого не змінив. Революція взагалі є незаконне повстання проти пануючого беззаконня.

7. Отже - усі питання - ЯК САМЕ має відбуватися протест? Якщо протест виникає стихійно - але потім неодмінно набирає певних організаційних форм та ідеологічного забарвлення. Зараз на часі - саме націоналістична революційна диктатура. Дарма, що Європа та Америка залишили це в далекому минулому. Ми зараз живемо в Європі - але не сьогоднішній - а десь ХУ11 - ХУ111 століть. Наші радники по боротьбі - теж там.

8. Захід, навпаки, у зв'язку з масованою міграцією з ісламбкого Сходу вимушений буде повернутися також до націоналістичних гасел та цілей. Але ЗАРАЗ Захід нас може не зрозуміти - нам від цього повинно буде БАЙДУЖЕ.

9. Якщо ми говоримо про революційний крок уперед - ми повинні зрозуміти, що повинна бути особиста, партійна, ідеологічна визначенність. Системний ворог (олігархія) це розуміє - тому шалено працює проти потенційних лідерів революції.

10. Питання: хто є справжнім лідером перетворень? Ворог КРАЩЕ НАС знає, хто їх справжній опонент. Якщо потенційних військових керівників просто вбили замість фейкового Яроша, то політичного супротивника будуть мочити не тільки в сортирі...

11. Є ще один момент: чисто військовий переворот неможливий. Бо взагалі віськові НЕ можуть працювати в більш складному та заплутаному політичному полі - і їм потрібне політичне керівництво. Журналісти та літератори - більшовики перемогли у війні випускників Академії Генштабу за допомогою... теж випускників тієї ж Академії Генштабу.

12. Революція потребує чіткої ідеологічної, партійної, політичної визначеності. І наявності ОДНОГО лідера в цих подіях. Без цього все знову буде втрачено.

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1042719995763842&id=100000775557039