СМЕРТЬ москальським окупантам та їх холуям

Київські волонтери зустрілися з легендарними захисниками донецького аеропорту - непереможними «кіборгами». Про війну і те, як герої стали героями, поділився враженнями блогер Антон Сененко. Новину передає «Преса України».

Блогер переконаний, що «кіборги» - це звичайні люди, навіть зовні вони не відрізняються від інших людей: «на вигляд не сильно здоровенні». Але цих чоловіків відрізняє сила духу, у свій час кожен з них «відслужив в армії», і зараз відбувся у житті як професіонал, як сім'янин, як людина.

«Кіборги - це приклад того, як кожен, хто розуміє, що Батьківщина - це не центр Києва і не Банкова, а твій дім, твоя родина, - може стати захисником. І, з їх слів, увага до аеропорту - перебільшена. Аеропорт - це символ. Але були і є місця погероїчніше і страшніше. Тому обов'язок кожного розуміти, що немає важливих і неважливих ділянок фронту або тилу. Якщо кожен буде добре виконувати свою роботу на своїй позиції - це вже успіх. Тому потрібна підтримка ВСІЄЇ армії», - зазначає Сененко.

Незважаючи на всю жорстокість війни, «кіборги» шкодують своїх ворогів, так як в більшій частині на штурм аеропорту російське військове командування кидає 18-20-річних «строковиків». І їх тут, також як і бойовиків гине дуже багато.

«Коли «кіборги» бачать, що на них насуваються вороги, вони просто викликають на них вогонь артилерії - адже у них всі позиції пристріляні за стільки часу. При цьому самі кажуть, що їм це нагадує Велику Вітчизняну, коли солдат кидали в атаку з однією гвинтівкою на п'ятьох. А потім вони дивляться в тепловізори, як безмозких російських пацанів просто рве на шматки, і по-чоловічому їх жаліють. Але у них дійсно немає виходу - це йде ворог, і йде їх вбивати», - зазначає блогер.

«Потім через пару годин з ними пов'язується російське командування і просить перемир'я. Дві години ніхто не стріляє, а по центрі їздить вантажівка і збирає тіла», - додає він.

При цьому, російські військові вже почали розуміти різницю між пропагандою, якою їх годують по телевізору і правдою, яку вони спостерігають в аеропорту. Тому до українських захисників у росіян більше поваги, ніж до проросійських бойовиків.

«Військові наших полонених донбасянам і лугандонам не видають. Чому? Бо вже, мабуть, почали розбиратися, що у нас тут не хунта і не фашисти, а люди, що захищають свою землю. А бойовики Лугандонії ні честі не мають, ні навіть понять про людяність», - переконаний Антон Сененко.