Спочатку метою Дня захисту тварин було привернення уваги громадськості до тяжкого становища вимираючих видів, але ідея свята отримала настільки масову підтримку, що поступово перетворилася на день вшанування всіх тварин світу. У цей день товариства захисту тварин, екологічні організації, та й просто групи небайдужих громадян проводять різні заходи, спрямовані на активне інформування людей про існуючі проблеми тварин, вираз подяки братам нашим меншим за вагомі ролі в нашому житті, прославляння тваринного життя у всіх її проявах. Як підсумок - не тільки підвищення усвідомленості суспільства, поповнення рядів зоозахисників, а й юридичне оформлення прав тварин. Так, в 1986 році Радою Європи була прийнята Конвенція із захисту експериментальних тварин, а роком пізніше - із захисту домашніх вихованців.

Дзвін отримав свою назву через рельєфне зображення голуба зі складеними крилами. Крім птаха виріб прикрасили зображенням людини з булавою (можливо, умовний портрет самого Мазепи), сюжетом Воскресіння Христового та різноманітними орнаментами, включаючи поясок ангельських голівок. Тут же у пишному бароковому картуші містився герб в оточенні абревіатури І.С.М.Г.В.Е.Ц.П.В.З. (Іоанн Степанович Мазепа, Гетман Войска Его Царского Пресветлого Величества Запорожского).

У 1708 році гетьманська столиця була зруйнована московським військом, а дзвін потрапив у Домницький Різдво-Богородицький монастир на Чернігівщині, де й загубився серед інших дзвонів. Повторне відкриття "Голуба" сталося 1927 року завдяки чернігівському етнографу Борису Пилипенку. Науковець зробив детальний опис знахідки і доповів про це на одному з засідань Історичної секції ВУАН у Києві 1929 року.

На хвилі інтересу дзвін був перевезений у Чернігівський історичний музей, де й експонувався у вестибюлі музейного будинку до початку Другої світової війни. Олександр Оглоблин, який бачив дзвін у Чернігові 1930 року, присвячує йому окремий підрозділ своєї монографії "Гетьман Іван Мазепа та його доба" (Нью-Йорк-Париж-Торонто, 1960; Записки НТШ, том 170). "Чи пережив він чернігівську воєнну руїну 1941 р. — нам невідомо", з сумом відзначає Оглоблин і робить єдине, що в змозі – публікує фото пам’ятки, отримане колись від Пилипенка: "Годі й казати, що це, хоч трохи деформоване часом, а може, й щербинами долі, виображення дає нам автентичний, документально датований портрет Мазепи наприкінці XVII ст., на межі двох періодів його державно-політичної та культурної діяльности".

Повернення теми "Мазепиного дзвону" в українську історіографію сталося ще кілька років тому, коли чернігівський історик Олександр Коваленко опублікував у журналі "Пам’ятки України" (№ 3, 2008) невидану статтю репресованого Бориса Пилипенка "Видатна пам’ятка вкраїнського людвісарства (Мазепин дзвін)". Рукописний оригінал тексту зберігається в Інституті рукопису НБУВ (ф. Х., спр. 17954).

І от, нарешті, сенсація з Оренбурга…

Два дзвони кінця XVII століття Аркадій Тарасов виявив на дзвіниці Микільського собору ще у травні цього року, однак детально оглянути їх не зміг. Ні служителі Оренбурзької єпархії РПЦ, ані місцеві краєзнавці нічого про походження виробів не знали. Відомо лиш, що у 1945 році нововідкритому після кількалітньої перерви приходу якихось два дзвони виділив Евакобанк, а ще три – Росснабзбит. Звідки вони їх взяли – невідомо досі.

За два місяці дослідник повторно оглянув один з дзвонів, зокрема з того боку, куди не міг дістатися раніше. Описані Пилипенком зображення та тексти повністю співпали і сумнівів більше не лишалося: батуринський дзвін знайшовся!

Про подальшу долю раритету поки щось говорити важко. Нині дзвін не використовується, бо втратив язик і має тріщину.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська вважає надмірним обсяг інформації про власників земельних ділянок, яка стала доступна стороннім особам при відкритті реєстру.

Про це йдеться у відповіді офісу омбудсмена на запит "Українських новин".

Згідно з ним, оприлюднення інформації про фізичну особу (її персональні дані) відповідає вимогам законодавства у сфері захисту персональних даних.

Водночас, незважаючи на законність самого факту відкриття такої інформації, існують певні проблеми щодо складу тих персональних даних, які мають відкритий режим.

"Передбачений законом України "Про Державний земельний кадастр" склад персональних даних власника земельної ділянки, який повинен бути оприлюднений (ІПН, номера та серії паспорта громадянина України, реквізити документа, що засвідчує особу) відносно певної мети обробки персональних даних, є надмірним", - йдеться у відповіді.

Також наголошується, що оприлюднення прізвища, імені та по батькові власника землі буде достатнім для досягнення певної мети поширення персональних даних.

В офісі омбудсмена повідомили, що у зв'язку з цим існує необхідність внесення зміни до закону "Про Державний земельний кадастр", а саме: звузити перелік персональних даних власників (користувачів) земельних ділянок, які є відкритими і можуть бути оприлюднені.

"Що стосується складу персональних даних, які є відкритими в інших реєстрах, законодавець не визначив їх чіткого переліку", - додають в офісі омбудсмена.

У зв'язку з цим омбудсмен закликає розробників підзаконних актів особливо зважено підходити до визначення складу персональних даних, які будуть відкриті для третіх осіб, і враховувати вимоги законодавства про захист персональних даних.

Як відомо, Міністерство юстиції вважає, що відкриття доступу до реєстрів власності відповідає міжнародним стандартам.

6 жовтня Міністерство юстиції відкрило всі державні реєстри.

Все про: права людини

- Правильно — Neogobius fluviatilis, малохольный. А бычки докуривал ваш папа в песочнице, когда я уже тут бички торговала.