Описати документовану історію щодо злодійств та розпусти кожного з отців Християнської Церкви можливо, але для цього необхідно видавати багатотомний твір. Я гадаю, розумному читачеві досить і декілька прикладів.
Перші сім дияконів Єрусалима, на чолі яких стояв Миколай, прославилися тим, що проголосивши жінку виплодком пекла, відверто займалися зі своїми прихожанами гомосексуалізмом. Це відомо всім і записано в аналах історії. Вони та їх послідовники ввійшли в історію християнства як “николаїти”. Через те, що не всі прихожани чоловічої статі погодилися відмовитися від прекрасної статі і звернути погляд на своїх братів, та й жіночу частину пастви також треба було зайняти служінням не Всевишньому Богу а Дияволу, за деякий час николаїтів у Християнстві витіснили “гностики”. На відміну від своїх конкурентів, вони рекомендували християнам іншу крайність у сексуальному житті - оголосили всіх жінок колективною власністю.
Але дуже за короткий термін юдейськими засновниками нової релігії будь які обмеження здалися лишніми, тому буквально за десятиріччя николаїти і гностики були витіснені “валентинианами”, які дуже мудро з’єднали обидві точки зору і затвердили - допустимі всі види сексуальних спотворень.
Спочатку світська Римська влада забороняла надцинізм послідовників “Апостола Павла”, із середовища яких уже кувалися і псевдо святоші. В результаті цього ще один Павло із Фіванди, пустельної древнєєгипетської провінції, був зловлений коли займався розпустою з власною сестрою.
Наголошую, що це не чутки, а документи з архіву папського двору у Ватикані.
У часи Святого Корнелія ціла ватага юдо-християнських священників була засуджена за ґвалтування монахинь одного монастира.
Один з перших християнських Первосвящеників Лев-1 (440-461р.р.) видав булу, в котрій від імені Церкви давав право кожному батькові продавати свою дочку в сексуальні рабині всякому, хто захоче і може заплатити. Багато його наступників, не переобтяжуючи себе законотворчістю, виховували паству своїм особистим прикладом. Пересічний приклад - Папа Вігілій (537-555р.р.). Все його життя – це ланцюг важких злочинів. Під час правління цього злочинця духовенство впало в розпусту. Більшість жіночих монастирів перетворилися у відверті платні будинки розпусти. Крім того, Вігілій особисто був відомий як кваліфікований содомит. Якось навіть він убив своїм папським патериком хлопчика, який посмів йому опиратися. Тоді народ не втерпів і витягнув папу на мотузці на вулицю і покарав його батогами. Прийшлось бідного папу терміново замінити на іншого. На жаль, так свідчать архіви Ватикану.
Пелагій ІІ (579-590 р.р.) був великим гуманістом і тому видав булу, в якій запропонував своїм єпископам не вбивати дітей своїх невільних секс-рабинь, а віддавати на “виховання” в монастирі, щоби вони у майбутньому також стали священиками. На жаль, цей педагогічний експеримент спрацював тільки частково через смерть папи Пелагія від венеричної хвороби.
На зміну Пелагію прийшов Григорій І Великий (590-604 р.р.). Він прекрасно розумів, що влада злочинців може ґрунтуватися тільки на безглузді мас, тому половину своєї енергії направив на винищення античних книг, манускриптів, скульптур та пам’ятників надбагатої Відо-Вістичної спадщини. Другу ж свою половину енергії він, як і всі його попередники, направив на організацію “забав”.
Від наслідків своїх “духовних забав” авторитети церкви позбавлялися просто. Тому, коли за папу Григорія І Великого, для ремонту головного басейна жіночого монастиря в папській резиденції з нього спустили воду, на дні знайшли декілька тисяч мертвих тіл дітей. За такою, офіційно записаною в літописах, цифрою послідовників християнства легко розібратися у їх статевих відносинах з монашками - дітовбивцями.
За папи Мартина І (649-655 р.р.) протиприродна розпуста була за норму церковного життя і священні отці не задовольнялися тільки хлопчиками. В пошуках пікантного сексу вони зайнялися скотолозтвом. Не дарма, подібне притягується до подібного.
Шановні панове, Французький король Карл Великий (768-814 р.р.) гадаю є для нас поважним свідком. Так от, цей Карл Великий під час візиту до Риму доніс папі Адріану І (772-795 р.р.) таку інформацію: “... священики своєю розпустою ганьблять християнство; вони торгують рабами, продають дівчат сарацинам, утримують ігорні та розпусні будинки, самі ж при цьому займаються тим, чим займалися жителі Содому”. Але папа є папа. Він таки зміг умовити короля що саме ці священики сповідують “християнську мораль”.
У 855 році на папський престол була посаджена, або поставлена в пікантну позу, молода дама під виглядом чоловіка. Колективна коханка всього єпископату покуражилася в ролі папи більше року, але “неочікувано” завагітніла. Згодом, за дев’ять місяців, як раз на свято Святого Вознесіння, в папському вбранні їдучи верхи і очолюючи хресну ходу, почала пологи. Природа є природа. Фінал, на жаль, трагічний. Загородивши маму собою від багатотисячного натовпу, єпископи забили ногами її та дитину на смерть. От так. Не дарма, у “Талмуді” записано, що чоловік-юдей може робити з жінкою що завгодно, як з куском м’яса. А це означає: хочу-саджу на престол, хочу-забиваю ногами. Саме так і зробили ці єпископи.
Ну а тепер ближче до сучасності. Папа Олександр VІ (1492-1503 р.р.) Намісник Бога Ізраїлю на землі тільки-но був вибраний і надів папську тіару, як навіть Медичі (член конклаву, що його обирав) не втримався і сказав: “Ми попали в пащу до вовка і він з’їсть усіх нас, якщо ми не зможемо позбавитися від нього”. Так, вони знали рівень “святості” один одного. Крім стандартного для всіх пап набору злодійств та розпуст, цей християнський первосвященик відмічається в літописах папського двору деякими персональними “духовними подвигами”. Його дочка Лукреція ще до свого першого шлюбу брала участь у колективних сексуальних вакханаліях на папському дворі. При цьому, її сексуальними партнерами були його святость папа та його сини, тобто брати Лукреції. З першим шлюбом Лукреції не підфартило, тоді сам папашка розірвав її шлюб. Другим її чоловіком був дуже багатий сеньйор Іоанн Сфорц. Весілля, як завжди, закінчилося колективною оргією, в якій папа приймав участь разом з дочкою. (Все життя цього папи, в тому числі і надані епізоди щохвилини описані його особистим церемоніймейстером - єпископом Йоганом Бурхартом). Але Лукреція і після другого одруження полюбляла сексуальні ігри саме з папою та своїми братами. Ці ігри, інколи, навіть проходили безпосередньо на святих колегіях. Отакої.
На жаль, описувати подвиги далі Християнських отців не вистачить паперу. Що ми бачимо зараз у ХХ-ХХІ столітті. Та ж сама розпуста, педофілія, содомія і відмивання наркогрошей, що там ще... А в наших, cхідних юдо-християнських отців - горілочка, дівчатка та постійні “розборки” за гроші...
То що ж зробили юдейські диверсанти під проводом левітів з ученням Ісуса:
- У християнських церквах запровадили ідолізований культ мертвого,
розіп’ятого бога. А чим може допомогти мертвий, розіп’ятий бог?
- Назвали Ісуса Господом Богом, про що ні він, ні його справжні учні ніколи не
говорили;
- Об’єднали Тору в одну Біблію з відкидаючими її Євангелієми;
- Обряд водного хрещення (очищення) профанували до бризкання на немовлят водою;
- Обряд вогняного хрещення (посвящення) відкинили взагалі;
- Винищили всі містичні Знання, обізвавши сатанізмом будь-які вправи з тонкими енергіями матеріального світу.
- Вихолостили з Євангелій пояснення всіх відичних містичних обрядів, у тому числі і древніх відичних обрядів зцілення.
- Ввели у церковний догмат постулат про первородний гріх. А як може сьогодні нормальна людина сприймати народження своєї дитини за гріховність?
- Навіяли брехню, що смерть Ісуса є спокутною жертвою за первородний гріх, яку вимагав жорстокий Бог;
- З катування Ісуса створили ряд сатанінських обрядів-свят, в т.ч. і обряду вкушання крові та тіла Ісуса, і таким чином профанували День пам’яті за закатованим Спасом-Учителем;
- З метою прив’язки Душі людини до фізичного тіла після смерті, ввели обряд захоронення небіжчиків, а не спалювання мертвих тіл, що створює проблеми Душам людей для наступного втілення (інкарнації);
- Підсунули гоям юдейське свято Песах - пасхи.
Це свято за юдейським календарем має найбільше значення і святкування його вважається священною справою всіх юдеїв. Бо прийняте воно “на згадку та увічнення найважливішої події у житті юдейського народу: Ангел смерті, тобто Диявол, пройшов по всьому Єгипту, умертвляючи всіх первородних дітей у кожному домі, не зважаючи на стан господарів, за винятком будинків усіх полонених юдеїв, що відмітили поріг жертовною кров’ю, на знак своєї віри”.
“Містичне християнство. Рамачарака”.

Українська книгарня.Вивіска така нехила на стіні будинку 2х4. Зайшов: 10 українських книг і купа москвомовного непотрібу Ще й папір другосортний

           
Автор знахідки: http://photo.i.ua/user/350245/28393/1730488/

Українці повинні знати, що інформаційний простір України цілковито в єврейських руках і що всі ми споживаємо інформаційну й духовну продукцію із єврейської ідеологічної кухні. Сьогодні треба ставити питання про створення українського телебачення, щоб одержувати не ізраїльську політичну, ідеологічну, культурну дезінформацію чи інформацію сіоністських єврейських центрів у США, а свою, українську. Сьогодні ж сіонізм в Україні має монополію на інформацію під потужний галас про антисемітизм українців.

І-й національний (?!) канал (УТ-1) - у персональному володінні президента і СДПУ(о) (фактично Суркіса - Медведчука).
Телеканалами "1+1", "Інтер", "Альтернатива" - володіють Суркіс - Медведчук.
Телеканалом СТБ - Віктор Пінчук і донька президента.
Телеканалом "Новий канал" - Віктор Пінчук і російська група "Альфа-групп".
Телеканалом ICTV - Віктор Пінчук.
Телеканалом ТЕТ - Суркіс і Медведчук.
Інформаційним агентством УНІАН - СДПУ(о) (Суркіс - Медведчук).

Які канали ще може дивитись український телеглядач? Очевидно, хіба російські. Всі українські без винятку, себто 100 %, у руках сіоністів, яких, звісно ж, "обіжають" українські антисеміти. (Всіх би їх за статтею 66 КК України за розпалювання расової неприязні!) Українці розпалюють на припічку, а євреї на голубому полум'ї телебачення. Рівні умови конкуренції. А поглянемо на періодичні видання, щоб читачі знали, кого вони підтримують матеріально, купуючи газети:

Видавничий дім Рабиновича - Кацмана: "Столичка", "Столичные новости", "Еврейское обозрение", "Еврейский обозреватель", "Век", "Миг", "Зеркало", "Мост".
Джед Сандес, американський єврей-сіоніст, громадянин США, видає в Києві: "Корреспондент", "Kyiv-Post".
Григорій Суркіс: "Киевские Ведомости", щотижневик "2000".
Дмитро Гордон - "Бульвар".
Віктор Пінчук - "Факты и комментарии".
Донецька група - "Сегодня".
Виходить ще й додаток до "Голосу України" - "Еврейские вести". Тиражі солідні, на всіх вистачить.

Українська преса б'є тривогу: сіоністські засоби масової інформації деморалізують український народ.

При таких умовах демократія не могла протиставитися розкладаючим її силам. Її політична слабість і світоглядова розгубленість особливо виразно позначилася після світової війни, коли на підставі нею-ж толерованих законів, до участи в державному керуванню прийшли такі політичні течії,- мета яких полягає в зруйновані і держави, і самої демократії. Тут ми маємо до діла вже з виразною "артеріосклєрозою" демократії, з цілковитим занепадом її само охоронного інстинкту, і з безнадійно-маняцьким доведенням її засад "політичної свободи" до повного абсурду!
Причини цього лежать насамперед в певних дефектах її ;державно-політичного устрою. Як відомо, приймаючи нарід за суверена держави, демократія свій устрій побудувала на засадах виборного представництва, себто парламентаризму. Коли парламентарна система давала певні користі раніше, то тепер позначається вона цілою низкою органічних хиб. Зростаюча боротьба політичних - класових і господарських інтересів привела до створення чисельних партій, груп і фракцій. Використовуючи політичну свободу демократії і часто з'являючись відображенням егоїстичних інтересів різних, іноді виразно антисоціальних, груп, всі вони намагаються впливати через парламенти на державне керування, часом дуже мало оглядаючись на загальні національні інтереси.
В стремлінню здобути виборчі голоси, партійні чинники послуговуються різного роду груповими блокуваннями, закулісними інтригами, неморальними компромісами, підкупом і корупцією, як також і штучними засобами впливання на суспільну опінію в бажаному для них напрямі. Ці методи профанують і викривлюють значіння самого виборчого принципу, і перетворюють проголошену демократією за "святе святих" свободу слова й думки в спекулятивний середник збаламучення, засліплення, обдурення і провокування народніх мас з одною метою: "вибити" з них побільше голосів за кандидата даної партії...
Сучасний парламентаризм витворює свого роду "спеціалістів" від політики, цілком відірваних від народного ґрунту. Партійні комітети стають "торгівельними бюрами", де можна купити-продати суспільний інтерес по в подобі. Це давно вже привело до скупчення в проводі партій різних неморальних суспільних покидьків, а самій політичній діяльності надало в народній опінії характеру несумлінного і своєкорисного гешефтмахерства. В наслідок - найкращі, здібні, творчі елементи суспільства з відразою відвертаються від політики.
Ці всі обставини унеможливлюють для демократії творення авторитетної влади, спричинюються до постійних урядових криз і виключають конструктивну, розраховану на довший час, державну політику. Водночас приводять вони до своєманітного парадоксу демократії, коли формальне народоправство, замість служити інтересам народу, отже, більшості,- обертається в середник його використання в руках меншости. Вся ця профанація народоправства відбувається при лицемірному голошенню "високих" ідей, ще більш понижуючих в суспільній опінії їх авторитет і вартість

Сціборський М. Націократія

Пі.Сі. Хто ще не знає чим відрізняється демократія від соціалізму, соціалізм від комунізму, комінізм від фашизму? Вчимося, думаємо, щоб не бути маріонетками в руках жидо-комуно партій, яких самі ж (нах) обираємо. 
Пі.Сі.Сі. Голосуємо за тих, кого ще не було в парламенті, або проти всіх.
Пі.Сі.Сі.Сі. Нас врятує здоровий націоналізм

Один чоловік зустрічаєтсья з іншим, досить симпатичним, розумним і елегантним. Він запитав його, хто він такий. Той відповів:
- Я Диявол.
- Цього не може бути, - сказав перший, - Диявол грішний і потворний.
- Друже мій, - відповів Диявол, - ти слухав моїх наклепників.

Ви ніколи не думали, що існують речі, які неможливо зрозуміти, і, не дивлячись на це, вони існують!!! Що деякі люди здатні бачити ці речі, а інші ні?

Дайте мені 4-х людей, переконаних в самій абсурдній ідеї, і я , впевнений, що з іх допомогою зможу переконати в тому ж ще 2 тисячі чоловік.

Немає необхідності проводить глибокий аналіз, щоб вгадати, що Бог і диявол були ідентичним першопочатком, однією фігурою, що пізніше була розведена на два протилежні початки.

http://www.battleforkyiv.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=811