На Полтавщині заборонили встановлення пам’ятника Василю Тютюннику
Сьогодні майнула думка, що «незалежність» і «залежність»- це крайні, критичні оцінки, які притягують систему координат суб’єкт – об’єкті є не найкращими способами вираження державницького свята. Було б добреперейменувати «День незалежності» в «День державності України» чи
«День відновлення державності України».
Відкриваю «Історичну правду», а все вженаписано :) ги
Роздуми над святом української державності
"Такої ганьби не витримали б ні рівноапостольний Володимир, ні король Данило, ні славні гетьмани Сагайдачний, Дорошенко, Хмельницький та Мазепа, не змирилися б наші велетні духа Шевченко та Франко, а про Бандеру та Шухевича годі й казати.
Але, вже така вона, правда, що ніхто із колишніх, тим паче, теперішніх очільників держави та їхніх ватаг псевдо-елітних пройдисвітів та покидьків не можуть піднятися на рівень “державних мужів”, щоб думати високими категоріями. Їхні голови забиті куди більш прозаїчними та меркантильними планами і цілями."
Але я хотів навести ось яку цитату:
Однак найглибше лихо Візантії, та й не тількиїї, а й усіх суспільств, що йдуть слизьким шляхом «цивілізації», полягало не вцьому збіднінні, а в тому, що влада все більше відокремлювалася від народу і зкінця 13 ст. припинила видавати нові правові норми, спрямовані на створеннянових структур. Патріотизм перетворився на порожній звук, віра залишила серця,а поняття самопожертви на благо батьківщини викликало сміх. І коли усім сталовсе одно, що буде з країною, вона остаточно пала.
«Ми ніколи не будемо ділити людей залежно від того, хто якою мовою розмовляє і в якому регіоні живе. Всі люди однакові», – сказав Президент і вийшов. Після цього прес-конференцію закінчили.
Зробили одне, кажуть друге.
Патріарх Фотій (бл. 810 – після 886р.), один з найвидатніших Константинопольських Патріархів, різносторонньо освічений богослов, письменник і вчений, прекрасний знавець класичної літератури, а також інші джерела (зокрема традиція включення єпископів Русі до переліку кафедр константинопольської патріархії) надійно засвідчують «Аскольдове хрещення». Таким чином, офіційне хрещення русів відбулося, а воно, як відомо могло бути одне, без повторень. Тому з точки зору ромеїв Русь вже була хрещена і пізніше «Володимирове хрещення» не знайшло відображення у візантійських джерелах.
