Капище Кия на Старокиївській горі

Прогулюючись мальовничими алеями Старокиївської гори, мало хто помічає невеликий викладений з каменю круглий постамент навпроти Національного музею історії України. Цей об’єкт, що не відразу впадає у вічі киянам і численним туристам, став свого часу однією з найсенсаційніших знахідок на території Києва.Вона викликала жваві дискусії і великою мірою збагатила наші знання про релігію давніх слов’ян та про Київ як значний культовий центр дохристиянської Русі.

У 1908 році археологічна експедиція під керівництвом відомого шанувальника київських старожитностей Вікентія Хвойка, досліджуючи Старокиївську гору, на глибині 3 метри натрапила на досить цікавий об’єкт. Ось як описував знахідку В. Хвойко:

“Серед залишок різноманітних споруд очевидно найдавнішими є рештки кам’яного фундаменту якоїсь загадкової споруди. Фундамент цей складався з різних за величиною каменів сірого піщаника, які іноді мали наскрізні отвори. Камені ці були складені на глині, утворюючи еліптичну фігуру (4,2 х 3,5м), що мала з чотирьох боків по одному чотирикутному виступу (70 — 80 см завдовжки), які були орієнтовані за сторонами світу”.

Навколо було знайдено черепи та кістки домашніх тварин. З північного боку до жертовника примикав ще один стовп, де обпалена глина чергувалася з прошарками попелу та вугілля.

Київська знахідка привернула до себе увагу багатьох учених і породила численні гіпотези. Деякі науковці, порівнюючи її з рештками язичницького храму бога балтійських слов’ян Світовида в місті Арконі (на о. Рюген), все ж вагалися: чи це був справжній храм, а чи тільки святилище просто неба? Інші звертали увагу на обгорілі колоди, які наводили на думку про огорожу чи дерев’яні стіни і про великий розмір храму. Сам В. Хвойко вважав знахідку залишком язичницького капища.

Більшість вчених погоджується, що це найдавніше капище, відоме на території Києва. Час його виникнення — межа V-VI ст., воно вже існувало за часів Олега, Ігоря, Святослава. Щодо його культової присвяти є дві найпоширеніші версії: це було або капище Перуна, або Рода — Світовида. Очевидно, друга версія є більш достовірною. Вона базується на зіставленні чотирьох виступів жертовника з чотириликістю знаменитого Збруцького ідола, ідентифікованого як зображення слов’янського бога Рода (Світовида у західних слов’ян). Чотириликі ідоли та стовпи, так само як і чотири композиції в орнаменті виражали ідею захищеності з усіх чотирьох сторін світу.

Надзвичайно цікавим є місцезнаходження капища: у самому серці найдавнішої частини Києва, що умовно називається “городом Кия”. Капище Рода, найвірогідніше, було зведено тоді, коли Київські гори перетворювалися з резиденції племінного князя (спочатку то була Замкова гора на березі річки-Киянки) на центр цілого союзу племен, коли напівлегендарний Кий збудував укріплення на Старокиївській горі, яка стала основою історичного Києва. У центрі цієї невеликої цитаделі і стояли два жертовники — кам’яний з чотирма виступами та простіший глиняний.

“Руський літопис” не згадує це капище. Але існує цікаве іноземне джерело — відоме вірменське сказання Зеноба Глака, що переповідає руську легенду про створення у країні палуні — полян міста на честь старшого з братів Куара — Кия. Згадано там і двох ідолів:

“Куар (Кий) збудував місто Куари (Київ)... І через деякий час, порадившись, Куар і Мелтей і Хореан піднялися на гору Каркея (Старокиївська гора) і знайшли там чудове місце... там був простір для полювання і прохолода, а також безліч трав і дерев”. (Порівняймо з літописом: “... и бяше около града лес и бор велик и бяху ловяще зверь”). І збудували вони там поселення й поставили двох ідолів: одного на ймення Гісаней, другого — Деметр”.

Дослідження цього сюжету приводить до цікавих висновків.

Бог Деметр чоловічого роду в античній міфології не відомий, але як бога народжуючої сили, як аналог грецької Деметри його можна зіставити з руським Родом. Бога Гісанея не вдалось визначити навіть приблизно.

Городище Кия. Загальний вигляд

Збіг повідомлень вірменського запису VIII ст. з археологічною знахідкою В. Хвойка видається надзвичайно промовистим. Ми можемо майже напевно стверджувати, що перед нами — залишки давнього київського храму одного з найдревніших слов’янських богів Рода-Світовида, втіленням якого є Збруцький ідол.

Джерело: http://spadok.org.ua/svyatylyscha/yazychnytske-kapysche-kyya-na-starokyyivskiy-gori
Культурно-історичний портал СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Останні статті

Колекція слов'янських ідолів в музеї Кам'янця-Подільського
18.11.2019, 10:29
Отакої!
29.09.2019, 23:15
Сватовство Альвиса (Скандинавская мифология) (с)
12.07.2019, 07:42
• R U N E S •
20.06.2019, 07:33
Негодовал, увидев клык на шее...
07.01.2018, 10:00

Коментарі

DANAH

126.08.19, 17:10

4 выступа, ориентированные по сторонам света это крест . Так строились христианские храмы - в виде креста .
Это пленные греки-христиане (у славян было весьма "мягкое" рабство ) построили себе храм чтобы молиться не искушая местных язычников . или вообще , они бежали от гонений к нам . или наоборот, взятые в плен и принявшие там христианство славяне вернулись домой и в благодарность за это возвращение построили там храм. не зря же потом именно там и стала Лавра .

Эйч

226.08.19, 17:36

Таки дякую, історія

NoTaRь

326.08.19, 18:43Відповідь на 1 від DANAH

Практично всі перші християни у Києві були варягами, або були зі змішаних сімей

Християнський храм мав і має бути будівлею, а не якоюсь площадкою

DANAH

426.08.19, 19:21Відповідь на 3 від NoTaRь

христиане поначалу молились в катакомбах и просто в домах , Христос проповедовал в синагогах , и первые христиане оттуда - евреи , я думаю, что бедным рабам и не за что было возводить стены , Бог определил Место - и ладно. Так любопытно, что же там было на самом деле .

RedDina

526.08.19, 19:26Відповідь на 1 від DANAH

DANAH

626.08.19, 19:31Відповідь на 5 від RedDina

Lulu

726.08.19, 19:33Відповідь на 1 від DANAH

А чому це як хрест, то вже християни? Хрест як символ на тисячоліття старший від християнства. І навіть християнство почало поступово адаптовувати у свою систему цей символ лише з 4 століття. До того символом ранніх християн була риба.

Nikolka