Коли кохання переповнює до краю
І тіло пестощів жадає знову й знову
Закохані часов не наблюдають
І в просторі орієнтуються херово

Коли знесилені вони заснули в травах
Серед волошок й маків в полі чистім
Біда двох руских вітязів спіткала
Їх в плєн взяли укробандерівські фашисти

Не помогли їм ні мольби ні сльози
Ні послуг пропозиції інтимних
Ні ядєрною бомбою угрози
Укрокарателі були неумолимі

Закінчення історії ми знаєм -
Таких солдатів не окажецця в той часті
Бо в Україні руских воїнів немає
А рускі є (в поганім смислі (с)) підараси