- бруківку на Грушевського поклади, я ж не муляр;
- бізнес продай, я ж не продавець на базарі;
- АТО за години закінчи, я ж не володар часу;
- 1000 гривень воїнам виплачуй, я ж не бухгалтер;
- війну виграй, я ж не полководець;
- економіку піднімай, я ж не вантажник;
- гривню зміцнюй, я ж не цемент;
- комунальні тарифи зменшуй, я ж не ліфт, вгору-вниз їздити;
- суди, прокуратуру, міліцію реформуй, я ж не реформуй;
- вдало веди перемовини, я ж не якийсь базіка;
- не змінюй Конституцію, я ж не впертий, як ...;
- розбудовуй сильну, заможню державу, я ж не будівельник.
Коли ви вже затямите, я добре вмію робити цу-кер-ки, бо я КОНДИТЕР!
P.S. А, ще хтось написав, що в моєму маєтку, в акваріумі, живе справжній африканський бегемот. І я його підтримую... Запам'ятайте - це повна брехня.
УВАГА: Персонаж вигаданий, будь-які збіги виключені.
З нетрів інтернету
Нині в маршрутці чув, як адна женщіна другой ґаваріла: "Ти панімаєш, Клара, еті правасєкі славілі мальчіка в горах, прівязалі сєбє наспіну, штоби па нім міліціанєри нє стрєлялі!" Клара закотила очі і почала сповзати з крісла. До її масних губ, обведених чорним олувком, присохло слово "Звєрі!"
І я не втримався:
- А Інтер щойно передав, що озвірілі правосєкі увірвалися в мирне карпатське село, осідлали всіх рускоязичних і заставили галопом гнати в бік перевалу. Непідкованих! Кожний правосєк замість броніка мав по дитині зізаду і спереду. А мєстний попушка Фєафан московського патріархату сокирою перед ними валив ліс, розчищаючи дорогу... Кстаті, того первого мальчіка звали Мауглі. А сестру його - Либідь.
Тьотю Клару уже теліпало, а її падружка дивилась на мене, як на реінкарнацію Степана Бандери. За хвильку вона схопила посивілу під пахвами Клару і здиміла з маршрутки.
Люблю я наш громадський транспорт. Додає життєвих сил...