Ми у вічі сміємося смерті...

Ну, і що ж, що хтось буде ридати
На воротах даремно ждучи
Будуть нам маршової співати
До атаки гранати, рвучись

Сотня наша ударна залізна
Сотня наша в боях - богатир
Нас Тризуба веде знам`я грізне
І завзятий наш друг командир

За потоптану честь України
За поганьблену землю святу
Ми ідем, щоб підняти з руїни
Українську державу нову

2 жовтня 1913 у с.Голоско Велике (тепер частина Львова) народився Святослав Мотало – поет, прозаїк, діяч ОУН, більше відомий за літературним псевдонімом “Святослав Ольшенко-Вільха” (скорочено – “С.В.-В.”, “С.О.-В.”, “Св.О.-В.”)

Твори Святослава Мотала публікувалися у львівській та краківській пресі, а в 1941–1942 світ побачили збірки “Червона корчма” (прозова) і “Чужа весна” (поетична).

Під час війни працював у Головному осередку пропаганди ОУН, зокрема, в 1943 виконував обов’язки крайового референта пропаганди Західних українських земель (ЗУЗ – територія Галичини) під псевдонімом “Оляф”. За твердженням одного із його знайомих, навесні 1944 він заявив: “Іду в підпілля до УПА, вдруге на еміграцію не піду”.

За невідомих обставин у грудні 1944 С.Мотало мобілізований до Червоної армії військовим комісаріатом Боринського р-ну Дрогобицької обл. Ймовірно, потрапив в руки чекістів, які в випадках, коли не мали матеріалів для арешту затриманих в облавах на нелегалів військовозобов’язаних, відправляли їх на фронт.

Загинув у квітні 1945 на південь від Кракова.

Найвідомішим твором Святослава Ольшенка-Вільхи є вірш “Похідна” (“Ми у вічі сміємося смерті”), який став популярною повстанською піснею. Вперше він, ймовірно, опублікований в часописі “Наша боротьба" (ч.4 за 1941), згодом, дещо змінений, у журналі “Повстанець” (ч.5-6 за 1945)

Автор - Володимир Мороз