Той чорним став «зелений коридор». До річниці Іловайського котла
- 11.08.19, 13:24
- Бандерівці
Дрімало літо на присохлих чебрецях,
Як сколихнула світ подія дика ця,
Як Іловайський закипав котел,
Й бажання виникало непросте:
Живим лишитися, щоб сонечку радіть,
Адже були тут більшість – молоді;
Бійці, яким лишень за двадцять літ.
Й принишк, немов чекав на диво, світ.
Той чорним став «зелений коридор»,
Тут на бійців чекав Армагеддон,
Й стріляли в них, беззбройних, мов в зайців,
В них «Слава Україні» – на руці.
Вагу тих слів збагнути не могли
Ні ополченці, ані найманці «-огли»,
Убить такого просиналася жага…
І жертви Бог лічити не встигав.
І… зазвучало на всіх мовах: «Іловайськ»,
Й останні небо слухало слова
Безвусих ще героїв і в літах,
Дивився місяць ізгори й… ридав…
Він бачив, як припали до землі
Хтось непритомний, той – без рук, а той – без ніг.
Вона ж, залита кровію, тряслась…
Вогонь тут, дим і напівдикий глас.
І довго ще гарячою була
Земля, яку засіяли тіла,
Впізнати важко в них було людей,
Та й поле стало від крові… руде…
Земля схолола, та для нас свята,
І хоч молитва часто тут зліта,
Вона іще страждає: їй болить,
Що пеклом для синів була в ту мить.
12.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
11
Коментарі