хочу сюда!
 

Арина

40 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 37-45 лет

Юрій Ступницький "Спогади про пережите"

Ось і дочитала вночі свою першу книжку з серії "Літопис УПА". Вже вечір, а про щось інше думати не виходить, в голові те життя, яким "червоні кати" нагороджували простий люд. Вже точно знаю, що перечитаю всю серію



"Автор-волиняк – оповідає про свою родину та переживання від юнацьких років (кін. 1930-х до сер. 1950-х рр.). Автор є сином начальника штабу УПА полк. Леоніда Ступницького, разом з яким у 1943 р. пішов в УПА, навчався у старшинській школі “Дружинники”. Після арешту в 1944 р. поневірявся по тюрмах і таборах Радянського Союзу". Так описують книгу на сайті серії, але по цьому не зрозумієш, як довелось жити юнакові Юрку через кривавих большевиків, чому він пішов в УПА, які поневіряння людина може витримати.

Юрій з братами, рідним Сергієм (стоїть) та двоюрідним Богданом (сидить)
1935. (з книги)

Спокійне життя, якщо його можна так назвати, для сімї Ступницьких закінчилось в 1940, коли частина Польщі вже перейшла до совітів, і в місто Острог, в якому вони тоді жили, прийшли совіцькі посіпаки, забирали свідомих українців, батька Юрка, полковника армії УНР Леоніда Ступницького, також хотіли забрати але він сховався і потім, разом з Юрком, виїхав до іншої частини Польщі, яка була під німцями. Прориваючись до кордону, їх спіймали прикордонники, малолітнього Юрка прогнали, йому ніде було подітись і він поїхав додому, в Острог, але від дому залишилась тільки порожня хата, маму, разом з маленьким братом і бабусею, вивезли в Сибір. Тоді він зрозумів, що доведеться йти на іншу частину Польщі, самому.

Леонід Ступницький (wikipedia)

На долю Юрія випала німецька тюрма, ледь не вивезли остарбайтером, допомогли добрі люди. Згодом батька випустили, не знали справжнього імені, і після зустрічі батько з сином вирішують йти в УПА але через деякий час їх ловлять, і тут не знаючи справжніх імен, батька проганяють, як старого, а сина тренують для ЧА. План втечі не вдався і Юрія садять за пропаганду проти Союзу, засилають до Сибіру на 10 років, під прізвищем Ковальчук

Роки каторги описані жахливо, але жахливий не сам опис, а те, про що в ньому йдеться, як деякі люди божеволіли, коли їм казали після закінчення строку, що будуть сидіти до особливого розпорядження, це при роботі по 12 годин, без вихідних, десятиліттями, коли температура досягала до -50, як чекісти говорили "Нам нужна ваша мука, а нє работа", як каторжан давили танками під час страйків.

Юрій Ступницький після звільнення. 1956. (з книги)

Майже всі родичі автора загинули, бабуся з мамою в засланні, батько застрелився в криївці в оточенні НКВД, тітка Лідія з двоюрідним братом Богданом загинули від бомби в Острозі, знайшовся тільки брат, вже при незалежності України, в 1993, після розлуки в 54 роки. Автору своє прізвище повертути так і не вдалось


Юрій Ступницький. 1993. (з книги)



Сергій Ступницький. 1993. (з книги)

Сайт серії https://litopysupa.com/ua/

5

Комментарии

124.05.19, 23:16

    225.05.19, 07:21