Свято - Преображенський храм, с. Володимирівка

На початку 80-х років XIX століття на нинішній території села Володимирівка Харківської області росла діброва. Цукрозаводчик і меценат Іван Харитоненко облюбував ці місця і вирішив звести тут свою літню резиденцію. За легендою, садиба була названа на честь молодшої дочки Павла Харитоненка - Наталії, онуки цукрозаводчика. Серед вікового лісу (вік деяких дерев сягає 300 років) був зведений двоповерховий будинок. Нажаль, до наших днів він не зберігся - був зруйнований в роки другої світової війни.

Але справжньою окрасою Натальївки стала Свято-Преображенська церква. Святиня була зведена в 1913 році, якраз до урочистої події господарів - вінчання князя Михайла Костянтиновича Горчакова і Наталії Харитоненко.

Павло Іванович планував створити храм-музей і розмістити в стінах церкви свою унікальну колекцію стародавніх ікон, церковних книг і начиння. Перлинами колекції були11 ікон новгородського письма 15 -16 століть. Ікони з цього зібрання демонструвалися в Москві на художній виставці, присвяченій 300-річчю дому Романових. Експерти оцінили їх у 150 тисяч рублів! - немислима на ті часи сума. Після революції всі цінності були вивезені з Натальївки і зберігаються нині в музеях(здебільшого - в Третяківській галереї).

На будівлю та декорування церкви було витрачено 350 тисяч рублів, над втіленням оригінального проекту в життя працювали найкращі майстри. Так, архітектурний проект в 1908 році розробив 35-річний Олексій Щусєв, відомий вже на той час зодчий. (Його роботами були іконостас для Успенського собору Києво-Печерської Лаври, Храм Сергія Радонезького на Куликовому полі, Собор Покрова в Марфо-Маріїнської обітелі, Казанський вокзал у Москві та ін. А в радянський час ще й мавзолей Леніна)

Будівництво велося з 1911 по 1913 роки. Церкву склали з цегли з облицюванням зтесантим вапняком. В архітектурі церкви Щусєв об'єднав архітектурні стилі початку двадцятого століття з мотивами давньоруських храмів. Різблення по каменю виконали скульптори С.Т.Коньонков та А.Т.Матвєєв. Внутрішній розпис здійснив молодий художник Олександр Савінов, але в радянський час цей розпис забілили.

По всьому периметру із зовнішнього боку стін вправлені медальйони з ликами святих, барельєфи з розп'яттями, пам'ятні дошки з написами

і навіть мальтійські хрести з колекції Харитоненка. Кажуть, що цим хрестам більше тисячі років.

Доречі, храм зі схожими рисами знаходиться в Італії в місті Барі. І носить цей храм ім'я Миколи Чудотворця. Архітектор італійського храму все той же Олексій Щусєв. Звели його нащадки династії, які емігрували сюди в 1917році. Цей храм на правому фото.

Щодо Натальївського храму, в радянські і наступні роки церкву використовували як котельню і навіть як більярдний клуб. Тільки в 2001 році тут поновилися служби і була здійснена реставрація.