Скрипка (Григорій Лютий)

ОД ЛЮБОВI ОД ВЕЛИКОЇ,
ЩО КОХАНИЙ РОЗТОПТАВ,
СТАЛА ДIВЧИНА ОСИКОЮ
МIЖ ГЛИБОКИХ СИНIХ ТРАВ.


НЕ ЗОЙКНУЛА,НЕ СКРИКНУЛА,
ЯК РУБАЛИ В ПОЛИНАХ.
МАЙСТЕР ДУМАВ - РОБИТЬ СКРИПКУ ВIН.
ВIН IЙ ГРУДИ РОЗТИНАВ.

ТИ НЕ СКРИПКА - ТИ ДОЛЯ,
СЛЬОЗИ СТРУН ЗОЛОТІ.
ТИ НЕ СКРИПКА,ТИ - ВОЛЯ,
ТИ ЄДИНА В ЖИТТI.


I ЗВIДТОДI НЕПРИКАЯНА,
ОД СЕЛА I ДО СЕЛА,
СКРИПКА, ПАМ'ЯТТЮ ПОКАРАНА,
ПО ВЕСIЛЛЯХ МЕД ПИЛА.

I,БУВАЛО,УПИВАЛАСЯ,
ВIДКРИВАЛА ВСIМ ЖУРБУ.
I ЛIТАЛА - ВИРИВАЛАСЯ
НАЧЕ ВIДЬМА У ГРОБУ.


A У ПОЛI ЗАПIВНIЧНОМУ,
НАОДИНЦI, В ТИШИНI
СКРИПАЛЕВI ДИВО-ДIВЧИНА
ТАНЦЮВАЛА НА СТРУНI

ВIН ЗОРЕЮ,КАЖУТЬ,МIЧЕНИЙ,
МОВ ГОСПОДЬ - ЖЕБРАК,НА ЖАЛЬ...
ОЙ,ЗI СКРИПКОЮ ПОВIНЧАНИЙ
ЖИВ ДОВIКУ ТОЙ СКРИПАЛЬ..