хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Боженко, Щорс та інші. Трагедія "червоних отаманів" - ч.1

Боженко, Щорс та інші. Трагедія "червоних отаманів" - http://www.istpravda.com.ua/articles/2018/03/16/152209/ 


"Чи можливо допускати виникнення на теренах Радянської республіки існування озброєних банд, які об’єднуються навколо отаманів і "батьків" і воюють з ким хочуть… Період партизанства занадто затягнувся на Україні… Треба негайно розігнати пройдисвітів-невігласів, які нікому не підлягають Партизанство себе вичерпало".

Українські селянські повстанські ватажки — отамани — перебували не лише в лавах Дієвої армії УНР, керували повстанськими загонами чи були командирами Революційно-повстанської армії України ім. батька Махна.

Чимало здібних, хоробрих українських ватажків та їх потужних селянських "армій" наприкінці 1918 — на поч. 1919 років воювали у складі Червоної армії.

Більшовики називали їх "червоними отаманами-батьками". Засновник Червоного козацтва Віталій Примаков підписував документи не менше як "отаман полку".

Саме з їх перебуванням у складі РСЧА з’явився термін "бАтьківщина", бо ж росіяни українське слово "батько" не використовують.

"Батьківщина" стала синонімом "партизанщини" та "отаманщини" — своєрідними формами повстанського руху в Україні, який разом з "махновщиною" дав привід Льву Троцькому визнати, що в Україні сформувався осередок потужного "професійного партизанства", яке з травня 1919 року він почав "випалювати розпеченим залізом".

Одним із таких отаманів був Василь Назарович Боженко — командир Таращанського полку 1-ої Радянської дивізії, який загинув за загадкових обставин у серпні 1919 року.

Радянська історіографія не виявляла інтерес до Василя Боженка або зображувала його карикатурно-сатирично на фоні Миколи Щорса, що завжди ображало боженківців.

 Василь Боженко

Після 1991 року увага дослідників повстанського руху в Україні була прикута до повстанців анархо-комуністичної або національної течії, а представники радянської течії повстанського руху дослідників цікавили мало.

Тому метою статті є аналіз впливу конфлікту Василя Боженка з більшовицьким керівництвом та ЧК. Це дозволить зрозуміти причини, час та наслідки боротьби Л. Троцького з професійним українським партизанством, яка супроводжувалася ліквідацією ватажків повстанського руху з України.

Джерелами дослідження будуть маловідомі документи з російських архівів та особистого архіву вчителя Бережинської школи Кіровоградської області Леоніда Сергійовича Цуканова, які надала автору статті його донька.

У добу СРСР Л. С. Цуканов створив музей В. Боженка, на жаль, знищений після 1991 року. А ще він збирав матеріали про "червоного українського отамана", які в силу певних обставин не зміг надрукувати.

Ці унікальні джерела проливають світло на події в Україні навесні 1919 року. У той період з більшовиками конфліктували не лише повстанські ватажки, які не були комуністами, наприклад Никифор (Нечипор) Григор’єв та Нестор Махно, але й більш політично контрольовані та ідейно близькі командири.

Зокрема, Боженко — командир Таращанського полку 1-ої Радянської дивізії.

Командувач Українського фронту Червоної армії Володимир Антонов-Овсієнко дав В. Боженку цікаву характеристику: "типовий отаман-батько", "хитрый и рачительный хозяин". "Частини його завжди будуть нагодовані та ситі і гарно дисципліновані. Сам Боженко погано піддається дисципліні, в карті розбирається погано та важко орієнтується в загальній ситуації. Але його полк буде сліпо, безвідмовно йти за ним туди, куди він його поведе".

Чи мав В. Антонов-Овсієнко рацію, коли називав В. Боженка "отаманом-батькою"? Цілком.

Боженко народився в козацькому селі Бережинка на сучасній Кіровоградщині, вважав себе малоросом та спілкувався українською мовою або суржиком, у якому переважала українська.

У складі Таращанського полку було чимало українців, які обожнювали свого командира та "за старим звичаєм називали його батьком". Боженко вважав себе і своїх таращанців нащадками традицій запорозького козацтва.

Зокрема, в березні 1919 року Боженко був одним із червоних командирів, чий підпис стоїть під відповіддю червоноармійців воякам УНР у стилі відомого листа запорожців турецькому султану, написаного українською мовою.

Отже, Таращанський полк був своєрідною "групою керівника", його "приватною армією". Один із бійців Таращанського полку згадував: "Боженко мав величезний авторитет серед бійців та користувався любов’ю всього особистого складу полку… Це й заважало ворогам відкрито виступити проти Боженка і Таращанського полку".

Що означало "відкрито виступити"? Замінити Боженка іншою кандидатурою, а полк переформатувати.

 Отповідь пану-гетьману Петлюри.

Ми, Таращанці, Богунці і другі Українці козаки Червоно-Армійці одержали твою похабну відозву.

Як колись в старину, запоріжці султану, так і ми тобі відповідаєм. Був у нас гетьман Скоропадській, сидів на списах німецьких – згинув проклятий.

Знову новий пан-гетьман з’явився – Петлюра.
Продав Галіцийських бідних селян польскім панам. Змовився з ними, заключив договір з поміщиками.


Продав рідну Украину чужинцям – французьким, грецьким, та румынськым щукам, зробив зв'язок з ними проти нас, працюючого бідного люду Україны. Продав рідну неньку, продав бідний голодний люд.


Скажи, Іудо, за яки гроши ти продав Украину?
Скажи, за чії и за які кошти здержуешь своїх наймитів, щоб собачою брехнею мутили бідне селянство, піднимали его проти влади трудової бідноти?


Скажи, Іудо, скажи, зраднику, тільки пам’ятай, що панам на Україні більш не панувати.


Ми, селяни, бидні працівники, всі голови положим и її захистим, щоб росцвіло на її вильний землі земли жито на волю и щоб це жито було скористоване вільним селянством на свою користь, а не за для жадних узурпаторів, кровопійців, кулаків, та поміщиків.


Так, ми брати Россійских робочих, та селянства, як браття всім, хто бореться за визволення працюючих.


Твої ж брати – польске шляхетство, українські живоглоти кулаки, царські генерали, та французькі буржуї.


Та й сам же ти брехун і з розуму звихнувся, як польське шляхетство, що, мовляв, всіх переб’єм.


Не кажи гоп, доки не перескочиш, калюжа для тебе готова, новий пан-гетьман буржуине французської та польскої милости.
Не доносити тобі штанів до цього літа.


Досить ми тобі боки напарили під Коростенем, Бердичевим та Проскуровим. Вже приятелі твої втікли из Одеси.


Вільна Угорьщина протягує до нас братські руки – руки понищених панами селян Польщі, Галиції, досягают до горла твого, Іуда.
Геть від нас проклятий! Іди на шибеницю та вішайсь, собака.


Іменем селян-козаків Українців
Атаманы Щорс, Боженко, Квятек и другие

====================

НАСТУПНІ ЧАСТИНИ  ЧИТАЙ ДАЛІ



1

Коментарі