О сообществе

Все що пов"язано з фактами працівілізацій

Важные заметки

Вид:
краткий
полный

Піраміди, Єгипет і тд

Київ. Знак Небес

  • 20.05.14, 20:45
19.07.2009



Фото взято тут:  http://photo.i.ua/user/129042/18787/3000901/

Блискавки знову "розрізали" небо над Києвом, а містян поливала потужна злива
Більше читайте тут: http://prosport.tsn.ua/kyiv/bliskavki-znovu-rozrizali-nebo-nad-kiyevom-a-mistyan-polivala-potuzhna-zliva-350457.html




09.03.09
http://ua-travelling.com/ua/photo/123




18.05.2014

http://stepan.kiev.ua/groza-v-kieve/



"Александрійський стовп"

  • 20.05.14, 14:54




Для гранитного монолита — основной части колонны — была использована скала, которую наметил скульптор в предыдущие его поездки в Финляндию. Добыча и предварительная обработка производились в 1830—1832 годах в Пютерлакской каменоломне, которая находилась между Выборгом и Фридрихсгамом. Эти работы проводились по методу С. К. Суханова, руководили производством мастера С. В. Колодкин и В. А. Яковлев.

После того, как каменотёсы, обследовав скалу, подтвердили пригодность материала, от неё была отсечена призма, значительно превосходившая своими размерами будущую колонну. Были использованы гигантские приспособления: громадные рычаги и ворота для того, чтобы сдвинуть глыбу с места и опрокинуть её на мягкую и упругую подстилку из елового лапника.

После отделения заготовки, из этой же скалы были вырублены громадные камни для фундамента памятника, самые большие из которых весили около 25 тыс. пудов (более 400 тонн). Их доставка в Санкт-Петербург производилась водным путём, для этого была задействована барка особой конструкции.

Монолит же был оболванен на месте и подготовлен к транспортировке. Вопросами перевозки занимался корабельный инженер полковник К.А. Глазырин, который сконструировал и построил специальный бот, получивший имя «Святой Николай»[2], грузоподъёмностью до 65 тыс. пудов (1100 тонн). Для выполнения погрузочных работ был сооружён специальный мол. Погрузка производилась с деревянной платформы на его окончании, совпадающей по высоте с бортом судна.

Преодолев все трудности, колонну погрузили на борт, и монолит отправился в Кронштадт на барже, буксируемой двумя пароходами, чтобы оттуда отправиться к Дворцовой набережной Санкт-Петербурга.

Прибытие центральной части колонны в Санкт-Петербург состоялось 1 июля 1832 года. За все вышеперечисленные работы отвечал подрядчик, купеческий сын В. А. Яковлев, дальнейшие работы производились на месте под руководством О. Монферрана.

Деловые качества, необыкновенная смётка и распорядительность Яковлева были отмечены Монферраном. Скорее всего он действовал самостоятельно, «на свой страх и счёт»[5] — принимая на себя все финансовые и иные риски, связанные с проектом. Это косвенно подтверждается словами

дело Яковлева кончено; предстоящие трудные операции касаются вас; надеюсь, что у вас будет успеха не меньше, чем у него

— Николай I, Огюсту Монферрану по поводу перспектив после выгрузки колонны в Санкт-Петербург


http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B0


Це було за Царя Гороха, або трохи про допотопну географію

http://kadykchanskiy.livejournal.com/134806.html



Тут вам і циркуль, тут вам і усічена піраміда, де око - шпиль Адміралтейства.



Ісаакіївський собор

  • 19.05.14, 22:58


Ісаакіївський собор (офіційна назва — собор преподобного Ісаакія Далматського) — найбільший православний храм Санкт-Петербурга. Має статус музею; зареєстрована в червні 1991 року церковна община має можливість здійснювати богослужіння по особливих днях з дозволу дирекції музею. На думку фахівців, в 2000-х роках «з механічної точки зору стан собору аварійний.»

Названий на честь Ісаакія Далматського, шанованого Петром I святого, оскільки імператор народився в день пам'яті святого (30 травня за ст. ст.). Побудований в 1818–1858 рр. за проектом архітектора Огюста Монферрана. Будівництвом особисто займався імператор Микола I. Відкриття відбулося тільки 30 травня (11 червня) 1858 року, собор був освячений як кафедральний.

Творіння Монферрана — четвертий за ліком храм на честь Ісаакія Далматського, побудований в Санкт-Петербурзі.

Висота — 101,5 м, внутрішня площа — понад 4 000 м

Історія

У Ісаакіївського собору, який 150 років залишається найбільшим і красивішим храмом Петербургу, одним з головних символів міста, вельми драматична доля — його будували чотири рази.

Перший, дерев'яний, звели в 1707 році, ще при царі Петрові I. Заклали храм в день народження царя, який збігався з днем пам'яті святого Ісаакія Далматського — звідси і назва. Петро розумів, що дерев'яний храм довго не протримається, і в 1717 році доручив німецькому архітекторові Георгу Іоганну Маттарнові замінити стіни на кам'яні. Нова церква не мала індивідуальності, багато в чому повторювала Петропавловський собор, навіть куранти на дзвіницях обох храмів були однакові. У 1735 році в собор ударила блискавка і почалася пожежа. У цій події побачили «боже знамення», і храм був покинутий.

Наприкінці свого царювання імператриця Катерина II узялася відродити собор, проте ставити його було вирішено на новому місці, за спиною знаменитого «Мідного вершника», пам'ятника Петру. Будівництво довірили італійському архітекторові Антоніо Рінальді, але Рінальді захворів і виїхав на батьківщину, а незабаром померла і Катерина II. Її син, імператор Павло I, доручив завершити споруду храму іншому італійцеві Вінченцо Бренне.

У 1816 році під час богослужіння зі стелі храму звалився величезний шматок штукатурки, викликавши жах серед віруючих. Будівля явно потребувала серйозного ремонту. Проте наступний імператор, Олександр I, вважав за найкраще вирішити проблему кардинально і наказав перебудувати собор. Цього разу ставилося завдання зробити Ісаакій головною церквою і прикрасою Петербургу. Був оголошений конкурс на найкращий проект.

З останнім будівництвом Ісаакіївського собору пов'язано все життя видатного французького архітектора Огюста Монферрана. Саме він представив на конкурс проект, що вразив уяву монарха. Монферрану і було довірено зводити новий Ісаакій. Будівництво, що почалося в 1818 році, розтягнулося на сорок років і здійснювалося при трьох імператорах — Олександрі I, Миколі I і Олександрі II.

Роботу стримували цілий ряд причин численні побажання царів, неточні технічні розрахунки, а також те, що фундамент ставився на болоті. Довелося забити в землю близько 11 тисяч паль і покласти на них в два ряди обтісані гранітні блоки. На цій могутній опорній подушці і зводився собор. Виникли проблеми і з установкою 48 монолітних гранітних стовпів в 114 тонн вагою кожен, які призначалися для портиків. Зусиллями тисяч кріпосних ці колони були доставлені до Петербургу з Фінляндії.

Монферран ухвалив неординарне архітектурне рішення: встановити колони до зведення стін. У березні 1822 року у присутності царської сім'ї і натовпу городян була піднята перша колона. Останню ж поставили тільки через 8 років, і лише тоді почалося будівництво стін. Коли все вже рухалося до фіналу, на дах був піднятий величезний сферичний купол діаметром 22 метри. Його мідну обшивку тричі заливали розплавленим золотом. На куполі був поставлений хрест значних розмірів. Монферран відмовився від традиційної для російських церков дзвіниці, проте зберіг властиве їм пятіголов'я, розставивши по кутах будівлі башти з куполами. Кам'яна громада собору разом з куполом і хрестом піднялася над містом більш ніж на 100 метрів.

Будівництво собору завершилося в 1848 році, проте ще 10 років знадобилося для оздоблення інтер'єру. Урочисте відкриття і освячення Ісаакіївського собору, який був проголошений кафедральним собором Російської Православної церкви, відбулися 11 червня (30 травня по ст. ст.) 1858 року.

Після революції храм був розорений. У травні 1922 року в ході кампанії вилучення церковних цінностей з Собору було вилучено 48 кг золотих виробів, більше 2 тонн срібних прикрас. Його настоятель протоієрей Леонід Богоявленський був заарештований, а храм став обновленським. 1928 року служби припинені: президія ВЦВК 18 червня 1928 року ухвалив «залишити будівлю собору у винятковому користуванні Главнауки в якості музейного пам'ятника». 12 квітня 1931 року в соборі було відкрито один з перших в Радянській Росії антирелігійних музеїв

З 1948 року Собор функціонувє як музей. З 1990 по неділях і святкових днях в Соборі правлять богослужіння.

Худ. Федір Бруні, Видіння пророком Єзекіїлем сухих кісток. Стінопис в соборі.

Цікаві факти

Роботи зі спорудження фундаменту собору продовжувалися п'ять років і на них було задіяно 125 тисяч робочих каменярів, теслярів, ковалів. На каменоломнях острова Пютерлакс під Виборгом йшла вирубка гранітних монолітів для колон. Роботи велися круглий рік.

У каменоломнях Карелії здійснювалася здобич величезних гранітних блоків вагою від 64 до 114 тонн. Гранітні моноліти для колон чотирьох портиків і мармур для облицьовування фасадів і інтер'єру собору здобувалися на Тівдійськіх і Рускольських мармурових ломках. Перші розташовувалися в Петрозаводському повіті Олонецької губернії, а другі у Сердобольському повіті Виборзької губернії. На Тивдийських ломках здобувався світло- і темночервоний мармур, а на Рускольських — світлосірий з синюватими прожилками.

Доставка цих блоків до місця будівництва, зведення куполу і установка 112 монолітних колон, були важкими будівельними операціями, що вимагали від будівельників безлічі технічних нововведень. Коли один з інженерів, що зводив Ісаакіївський собор, винайшов корисний механізм для полегшення праці будівельників, він отримав сувору догану за те, що не винайшов таку корисну штуку раніше, ввівши, тим самим, скарбницю в марні витрати.

На внутрішнє оздоблення собору пішло 400 кг золота, 16 тонн малахіту, 500 кг лазуриту і тисяча тонн бронзи. Відлито близько 300 статуй і горельєфів, мозаїка зайняла площу 6,5 тисяч кв. метрів.

Слабкий запах пахощів, який уловлюється в соборі, виділяють малахітові пластинки, що прикрашають колони головного вівтаря. Майстри скріпляли їх спеціальним складом на основі масла міро. Готують міро за спеціальним рецептом, сполучаючи масло священного дерева мірри з червоним вином і пахощами. Суміш вариться на вогні, в чистий четвер, і зазвичай використовується для обряду миропомазання.

Процес оздоблення Ісаакіївського собору був складним: особливо важко давалося золочення куполів, на обробку яких пішло 100 кг золота. Невід'ємною частиною золочення куполів собору було використання ртуті, від отруйних випаровувань якої загинуло близько 60 майстрів.

У зв'язку з тим, що Ісаакіївський собор будувався надзвичайно довго, в Петербурзі ходили чутки про навмисну затримку будівництва, оскільки головному архітекторові Ісаакіївського собору, Огюсту Монферрану, було проречено, що він буде живий доти, поки будується собор. Можливо, це випадковий збіг, але через місяць після закінчення будівництва Ісаакіївського собору, що став справою всього життя архітектора, Огюст Монферран помер.

Ісаакіївський собор входить до складу так званого Музею чотирьох соборів

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D0%B0%D0%B0%D0%BA%D1%96%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80



Сенат США

У травні вчені очікують найсильніший метеоритний дощ

  • 12.05.14, 23:24


За розрахунками астрономів, 24 травня 2014 пройдуть сильні метеоритні дощі за останні майже 14 років. Космічні опади будуть обумовлені тим, що наша планета впритул наблизиться до пилового шлейфу комети 209P/LINEAR. Із Землі можна буде спостерігати падіння сотень космічних тіл на годину.

Найбільше в цьому плані пощастить жителям Північної Америки. У цей район вже відправлено кілька туристичних експедицій. З території Росії дощ побачити буде неможливо.

http://www.meteoprog.ua/ua/news/45351/