Душу раненую мне не излечишь

Молюсь і плачу, плачу і молюся
А груди стис нестерпний біль.
Чи ще колись на Україну подивлюся 
Мов не було трагічних цих подій?...

Всі сльози висохли і очі вже не плачуть
Лиш серце стогне у скорботу сповитЕ...
І сон не йде, а зорі з неба бачать...
Що Божий суд нікого не мине!!!

Ти пробач мені мамо,
Що я стала собою
Що назад не піду
І "не здамся без бою"
Що кайдани порвала
І катів не боюся
Хоч на серці журба,
Я лиш вголос сміюся

Посміхнусь їм з любов'ю,
Втру заплакані очі
Пробиватись крізь дим
Навіть сонце не хоче.
Та надія не вмре
Не полишить Вкраїну
Бо без користі завжди
Любить матір дитину.

26.01.2014

Немає слів щоб висловити тугу,
Немає дій що можуть знять напругу...
Та втамувати весь народний гнів,
Ми нація одвічних бунтарів.

В безсилі крила вітер зміни не повіє
Та ще надія - вогник у серцях жевріє
І дай нам Боже виховать з синів
Не батраків - майбутніх кобзарів.

Бо діти наші наче колосочки
Маленькі зірочки - сини та дочки
А споконвіку що посієш те й пожнеш,
Пильнуй, не нехтуй небезпекою пожеж.

Моя любовь...

Так призрачна и так туманна...

Она чиста...

Ни капли в ней обмана...

Она печальна...

Льются слёз потоки...

Она открыта...

И стихов пишу я строки...

Она жестока...

И ошибок не прощает...

Она слепа...

Над  пропастью... у края...

И не спится опять...
Снова мысли по кругу...
Как давно мы с тобой
не писали e-mail-ы друг другу...