I.UA

Блоги

О сообществе

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.

Искать в архиве

Важные заметки

Топ участников

Вид:
краткий
полный

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

sonce-33

sonce-33

Якщо стане важко...

  • 20.05.12, 20:53


Якщо  стане  тобі
На душі зовсім важко,
Серце зсохне в журбі
І заквилить, як пташка,

Я з'явлюся вві сні,
Відведу біль руками,
Щоб ніхто не посмів
Стати більше між нами!

На скрижалях епох
Записати повинна:
"Якщо радість - на двох,
А нещасть - половина".

Стане щастям біда, 
Ти розплющуй повіки:
Я до тебе прийшла,
Щоб зостатись навіки!
11

sonce-33

sonce-33

Бути сильним - уміти прощати

  • 20.05.12, 14:02

Умение прощать - свойство сильных. Слабые никогда не прощают.
(Махатма Ганди)


Намагалася сильною бути -
Так з дитинства мене навчали.
Я обрАз не могла забути
І шаблюкою сміло махала.
 
     
У житті друзям зрад не прощала - 
Залишився лиш слід від колишніх.
Я по максимуму жить вимагала
І  від себе, й від ближніх.
                         
Перемога була моїм кредо,
А в кінці тернистого шляху
Зрозуміла: не так жити треба,
Бути  сильним - уміти прощати.
  
                      
                 
heart    
heart
 
І уміти любов творити,
І плекати шляхетні чуття...
Бути сильним - це просто жити
І безмежно любити життя!
14

sonce-33

sonce-33

Я - Їжакоравлик, або Равликоїжачок! (модерново-філософське)

  • 20.05.12, 10:53


Бути сильною, друзі, стомилася,
Добре ніжною бути й маленькою.
І так хочеться з мушлі вилізти
Й равликом стати голеньким.

Позбавившись своїх колючок,
Стати м'якенькою ласкою.
Але розумію: таким їжачком
Хтось обов'язково поласує!



А равлика візьмуть і схрумкають
Ті, хто равликами живиться.
Тому не розлучаюся з думкою:
Хто кого - ми іще подивимся!

Та затісно  крилам у  мушлі,
І голки не приносять натхнення.
Я ж за правилами  жити мушу
Реальних подій  сьогодення...

Зовіть мене, любі, як хочете:
Маю ніжність і сто голочок.
Здається, я щось середнє:
Їжакоравлик або Равликоїжачок!
13

sonce-33

sonce-33

Де ти, дитинство?

  • 18.05.12, 20:32


На тій світлині дітлахів чимало,
Які ми радісні   на ній і милі!
Ой, як духм'яно пахло сало
На паличках із яблуні і сливи!

Вогонь в багатті ясно  пломенів,
П'янило чебрецем й полин-травою,
Пасли однолітки теляток і  корів,
А біля них і я вмостилася з козою.

А їлось як на свіжому повітрі!
За смішками зникали "шашлики".
Затим бабусині - із ревеню та сливи -
У хід ішли смачненькі пиріжки.

Плелись історії  (до них ми звикли),
Та й не помітили: насунула "гроза":
Корівки десь раптово зникли,
Й за ними  поплелась бабусина коза...

Як ми шукали їх - охрипли з переляку!
Боялася бабусі і що ніч вже скоро.
Знайшлися всі: корови і телятка,
Й Берізка голову схилила у покорі.

Під вечір, стомлені,  гуртом додому
Птахами  мчали,  мовби  на крилятах.
Дивлюсь на  фото  - чи кому відомо,
Де те дитинство? Де його  шукати?...

                               
18

sonce-33

sonce-33

Щемний слід дитинства

  • 17.05.12, 10:59



Де в пилюці горобці хлюпочуться,
Достигають на городі жовті дині,
Теплий легіт грається-лоскочеться,
І  дитинство мчить  у  ластовинні.

Стежечка під ніжками полощеться,
Рушничком встеляється до серця.
Ой, як дощику грибного хочеться,
Хлопченяті хай  поллє з відерця!

Врешті дощик з хмарки сипонув
І розсипався в дворі квасолькою.
Зчудувався хлопчик  і  гукнув:
 - Райдуга зависла парасолькою!

В  лузі, де цвіркун на скрипці грав,
А чи під крислатою старою вишнею
Сонячне дитинство серед трав
Щемний слід від босих ніг залишило...

17

sonce-33

sonce-33

Молитва до Господа

  • 16.05.12, 09:53


Господь, прости нас за роки зневіри,
За дні без молитов і каяття!
За те, що жити правильно не вміли,
Та й не цінуємо саме життя...

Прости, що і дітей ми не навчали
Тобі коритися як Вищій Силі.
Хрести зривали, церкви руйнували,
Що вірити у Тебе не навчились...

За те, що згадуєм про Тебе рідко:
Коли хворієм чи на серці важко.
До Твого дому топчемо доріжку
Лиш на Різдво, на Водохреща і на Пасху.

Прости за те, що сваримося здуру,
Принижуємо тих, хто більш слабкий.
Що з ближнього деремо шкуру,
Знущаємось над тим, хто "не такий".

Прости за те, що з совістю угоду
Укласти легше, ніж з Тобою, рідний.
Що егоїсти ми - не часточка народу
Колись держави сильної - Вкраїна...

Прости нам за гріхи й безвір'я роду,
Батьків, дідів, ще ненароджених людей.
Зміни, Господь, генетику народу,
Не зачиняй до Себе в храм дверей.

Пробач, Господь, за забуття й безпам'ять,
Що Твій єдиний Син розп'ятий за гріхи
За наші, Боже...За Його священні рани.
За шлях, що мав Він ради нас пройти!

Прости, Господь, дітей невмілих,
Ввійди до нас у душі й їх візьми!
А ми прийдем до тями, ми зумієм...
Зроби нас хоча б трішечки... Людьми!
19

sonce-33

sonce-33

Сільська ідилія

  • 15.05.12, 11:28



Важкі гарбузики спустилися із тину
І ліхтарями повлягались долі.
Серед городу хрумкає морквину
Прудкенький зайчик в чистій льолі.

Лише горох малого сварить:
- Не можна так! Не лізь у шкоду!
Картопелька ще снами марить,
Цибулька спить край огороду.

Жоржини листячком застрягли
В вузьких тинах, кричать: "Куди?"
Погнала гусенят старенька баба
Дзьобати ряску зранку до води.

                   
26

sonce-33

sonce-33

Пустотливий дощик

  • 14.05.12, 23:16


Пустує у садочку теплий дощик:
Лоскоче молоденькі ягідки порічок,
Колише на смородині листочки,
Цілує вишенькам рум'яні щічки.

Ласкаво обійма стрункі камеї,
Любисток пестить і холодну м'яту.
Постукав і до мене він у двері,
Та я йому не стала відчиняти.

В моє віконце шкрябав кошеням,
А потім вгледів жвавий дощик
Біляву хмарку. Й нумо здоганять
Хмаринку в вишитій сорочці!
24

sonce-33

sonce-33

В дворі садиби, де були щасливі...

  • 13.05.12, 15:31


Про тебе знову нагадає вечір,
Що пестить в небі хмарки злотогриві.
Гніздо на дереві,  пусте, лелече,
В дворі садиби, де були щасливі.

Там голуби в садочку цілувались,
А потім дзьОбали зірки тремтливі.
А ми в будиночку з тобою милувались
В дворі садиби, де були щасливі.

Коханням нашим соловей тремтів,
У вітах хлипав пісню незрадливу.
- Люблю тебе! - мені ти  шепотів
В дворі садиби, де були щасливі.

Духмяна вишня  цвітом почалась,
Квітками ложе щедро  устелила.
Солодка млість по тілу розлилась
В дворі садиби, де були щасливі.

Лише Дніпро за вікнами шумів:
- Не вір коханцям, бо вони зрадливі!
Пророчих я тоді не чула слів
В дворі садиби, де були щасливі...


25

sonce-33

sonce-33

Каждый за себя!

  • 12.05.12, 17:13


                  Всем Женщинам посвящается

Уходил. куражась: "Не люблю тебя!
В этом мире бренном каждый за себя!"
А прожили долго - двадцать восемь лет.
Но не та сноровка, талии уж нет,

В доме стало пресно: тишь да благодать,
Так, как раньше было, не скрипит кровать"..
Молодая, заводная  соблазнила  мужа,
И ушел он в зиму, в темноту и стужу.

От обиды плакала, мучилась жена,
А потом со временем мужа прогнала
Из души и сердца. Вроде полегчало:
И тоска исчезла, и спокойней стала...

Жить одной училась -- время лечит раны...
Приезжали гости  не к отцу, а к маме.
Пели дети песни, веселились внуки,
Забывала женщина о любви-разлуке.

Годы рысью мчались, поседела мать.
Так же отдавала холодом кровать.
И однажды вечером в двери постучали:
Муж стал на пороге, смирный и печальный.

Возле стенки долго кепку теребил:
 - Ты прости, родная, лишь тебя любил...
- Ты порхал по жизни, собирал нектар,
Я семью ценила, как бесценный дар.

В одну речку дважды не войти нам вновь.
Ведь с твоим уходом умерла любовь.
- Жил как на иголках, вспоминал тебя...
И сказала женщина: "Каждый за себя!"




              А могло бы быть и так...
27
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
…
18
предыдущая
следующая
Разместить здесь рекламу
Радио

© I.UA, 2006-2012.
Обратная связь