Уходишь. Вернутся напрасны труды.

Гуде підлога. Тріскаються стіни.

Нам сложно без тепла в любое время года.
Лишь книги  и кино да нам приятны сны.
Живу как истукан, зависим от погоды
И жду,я,  как и вы, улыбчивой весны.
А если ее нет, так хочется придумать.
Взлететь под небеса, умчаться хоть куда,
Где нищих нет совсем, а также толстосумов,
Где ценят доброту и труд людской всегда!
Не надо праздных благ, не нужно мне медалей.
Не лейте пышных фраз, ругаться больше лень...
С надеждой я стою у кассы на вокзале
И жду давно билет на поезд в лучший день!

Как пробивается  трава,
Как день весенний пробуждается,
Так в сердце нежные слова
И звуки музыки рождаются.
Над миром царственно звенят,
Бегут с изменчивою модою.
Не суждено их всем  понять
Людской изменчивой  природою.
Полжизни  хочется отдать
За миг прекрасный вдохновения.
Какое счастье обладать
Святыми тайнами творения!

Даже плюнуть не имею смелость.
Воспитали, все таки, меня.
Заполняю чтением пробелы
Листик жизни выходного дня..
Как - то не приучен веселиться.
Да и не стоят за мной с кнутом.
Вот сосед спешит ко мне.Напиться..
А потом...Что делать мне потом?
Как рояль задерганный, расстроен,
Я на спуске слякотной зимы.
В книге отыскал своих героев.
А они?..Такие же как мы!

Не так багато в світі я прожив.
Став "розвідняк".І лає часто мати.
І сниться місто те, де я служив,
І дівчина, з якою йшов гуляти.
Яка шовеова в тім краю трава!
Та ягоди й гриби ростуть на втіху!
Коханій говорив п'янкі слова
Та  проморочив голову й поїхав.
Омріяне й щасливе - не збулось.
Я  гарним ще не став тоді поетом.
Бо легко, одним днем, колись жилось
І все сприймалось чисто за монету.
Кортіло розпізнати більше світ
І мішуру зірвати, як сороці.
Жив я не глуздом мужа зрілих літ,
А плив на хвилях вражень та емоцій.
Щось розпізнав, щось я відчув в красі
Звичайних днів і у замріях ночі...
Та дівчина, як Мавка із лісів
На мене з ніжнм смутком зводить очі.

У юність світлу стежка повела...
На жаль, не доведеться вже ніколи
Ходити нею степом до села
Сусіднього навчатися у школі.
Не раз ранця знімав з її плечей,
Нести його за радість був готовим.
Вдивлявся у блакить жвавих очей,
Вона ж із уст ловила кожне слово.
Зворушений піснями жайворів,
Я випадково брав її під руку.
Про успіх космонавтів говорив,
Або творців мистецтва і науки.
У відповідь на жарт ловив я сміх.
Збігалися думки у спільній мові.
Про Дон Жуана розказати  міг.
А про кохання  перше - а ні слова!..
Я відслужив.Закінчив інститут.
Сімейним став. Та спірне ще питання:
Чи став щасливим хлопець - боягуз,
Що не пізнав на стежці тій кохання?

Найдуу время сговориться.

И на слово  разориться.

Потолкуем. Разве мало

Слов  чудесых, что не знали?

Пувть без толку. Пусть со смыслом.

Пар из чашек коромыслом!

Нечего блуждать по чащам,

Оживит напиток в чашках.

Разговор за разговором.

И поймем друг друга вскоре.

Наш язык - души придаток.

Что неясно? Где предвзято?

Отошли от словоблудий.

Ничего не чуждо людям.

Восхищаться. удивляться.

Говорить - не забываться.

От начала нежной речм -

Близость. Счастье чкловечье!

Чую димом запахла трава.
І героям складаємо славу.
Та шануємо гаргні слва:
Мама, тато, Вкраїнська держава!
Ось - посадку звели на дрова.
Дріт зірвався. Пройшла завірюха.
В хаті - злидні, аж пес завива...
Ти ж вітання від уряду слухай!
Не вберіг гривні з пенсії дід.
Хлопці вкрали.Пусті баламути...
Телевишку зьеремо на Схід,
Аби зрадників бачить і чути!
Відбудова. Де й що заробить?
Може хтось ще біжить на вечірку.
Можна й лоба за пляшку розбить,
Чи продати на ринку ганчірку.
Зачекайте.Все буде гаразл.
Бачиш - батько наїв гарну пику.
Він в Женеву іезе янголят.
В німців позичку взяв невелику!
На дурничку пахтить не один.
Про свободу патякають й візи.
Миротворчі, облізлий блондин
Пхають в торбу кредит, який влізе!
-Мамо "кеті! - Дитя, й не проси!
Бачиш скриня пуста. Голі стіни...
Рідна влада збира голоси...
Честь і совість?..Обчистиь країну!
25.01.2015р.

Ну, як на світі жити?
Заплачу, мов дитина.
Не зможу більше пити
Бурштинні кримські вина.
Здаюсь на милість долі.
В тумані зиикли риси
Леванд та ще й магнолій
Й стрункого кипарису.
Їх затоптали банди,
Яких розплодив Путін.
І п'яний від Масандри
Рязанський голос чути.
Давно купався в морі.
Закритий шлях до Криму.
Дружина хниче й поре
Старе пальто на зиму.
Її нн купиш квіти.
Хіба що йти під церкву?
А тут ще й просять діти
На Новий рік цукерки.
Колонка війшла з ладу.
В похмурий день сумуєш...
Бюджет Верховна Рада
В четвертий раз формує.
З народу тягнуть гроші.
Всі до трибуни лізуть.
Ця депутатська ноша -
В Європу спростить візи!
Квитанції - гостинці
Несуть за побут вхаті.
Свої, як пси - чужинці,
Нас вчать хазяйнуваим!