Пробудження
- 14.03.17, 10:25
Насті Нікітіній присвячую
Потомлений місяць під ранок скорився –
Завис в верховітті надгризеним сиром.
І гомін у полі увись покотився
Дзвенячим пташиним нескореним виром.
Вдихаю на повну п’янкого повітря,
Милуюся шалом квітневої млості.
Літаю, мов голуб, купаюся в світлі
Старого, як Всесвіт, величного сонця.
І все це безмежжя в собі уміщаю,
Захоплююсь величчю Божого світла.
Я небо усеньке, мов книгу, читаю,
І хочеться жити! Так хочеться жити!
Лариса Журенкова
8