Господин оформитель.

Безмежний день візьме тебе.
Дійти людині до людини
Ніяк. Несе життя слабке
Тремтячим маревом стеблини.
Немов насправді, уві сні
Віки у тиші пропливають
Навіщо все – боги не знають
Навіщо сльози і пісні?
Навіщо смерть не прибере,
Щоб тінню вкритися земною?
Навіщо пам’ять не зітре?
Навіщо сталося зі мною
Усе так вишукано тонко
І незворотньо, не вернути
Живе від тебе оболонка,
Щоб ту, колишню не забути.