Думи мої.

Ох думи мої думи, чому ж ви так маєте?

Чому ж такі сумні? Чому ж не літаєте?

Бо так все погано?Скажіть мої милі.

Зробіть мені ласку,чому ви безкрилі?

Чом не можу без вас..Як дитя безталанне?

Чом ви поряд зі мною?Як ярмо окаянне?

Як та доля нещаслива.

Кріпака одинокого..

Що у світі лихому,мов квітка вразлива..

Ходить по світу,та горя шука.

Бо биль розриває,бо щастя нема.

І сльози течуть, і питаю,а нащо?

Бо так мені треба?Ну що ж,то хіба що..

В чому винен я грішний?А хто ж відповисть..

Хто мені скаже?А хто ж все простить..

Так що ж думи мої,чому ж ви так маєте?

Ліхо мені з вами,бо ви ж не литаєте..

Візьміть та пориньте,у небо криваве.

Брось те мене,киньте!Пора вам пора вам…

Залиште рідненькі,залиште самого.

А самі навпростеньки,та й туди вам дорога..