хочу сюда!
 

Ирина

42 года, весы, познакомится с парнем в возрасте 36-46 лет

Біле...

Після гараматного стогіну та кулиметного клокоту, 
Після порожніх слів, що приховують безлад метушливих думок, 
Завжди настають довготривалі паузи, і ти себе питаэш, 
- Де саме наши витоки? - І чому ми раніше не чули, 
Голос тиши та спокою, що заважає крокувати стежкою війни? 

Наші шляхи накреслені в наших прагненнях, 
Наші серця там, куди прагне наша душа. 
Якщо хтось вважає інакше, і він не долюблен в дитинстві, 
То він стає на слизький шлях, по імені війна. 
Але, хіба твоє серце не запитувало тебе, - чому все саме так? 

Витоки твої формують твої шляхи, слова і справи, 
Визначають твою повноту і самоцінність існування, - 
Твою, та навколишнього світу і природи навколо тебе. 
Оточеного світлом, наповнює світло, і він знає, 
Куди його поштовх думок лине, і де його серце. 

В душу оточеного колом суцільної темряви - 
Вужем заповзає тьма і порожнеча, розруха і злидні 
Вони наповнюють роки його існування заздрістю, 
Ненавистю і люттю до навколишнього світу. 
Та може годі, і час тиши, це запитання світу? 

Друже, - де твої витоки, та куди тече твоя ріка? 
Брате, чи ворог, спитай себе - де твої витоки? 
Спитай мене, якщо себе спитати це жахливо, 
Бо знєш ти, що шлях твій досі в пітьмах і порожнечі... 
Але в час тиші, запитай себе, 
. - Куди твій лине шлях і де твої витоки? 

Так... білі, бо наповнені стражданням та біллю, 
Білі, бо з солоних сліз кожний крок з пітьми... 
Стільки води одночасно до чорного моря лине, 
Степи наповнює зоряне сяйво тих, хто вийшов з пітьми. 
Тому що збагнув, що завтра ми чиїсь витоки... 

Батько й мати, якщо вони сліпі, - покажіть їм шлях із пітьми, 
Розкажіть їм, де вашого дерева витоки... 
Якими шляхами ви кружляли в пустелі славетної давнини, 
Та згадайте, чому ви крокували від однієї війни, 
Не до миру, а до іншої довготривалої війни? 

Люди, - де ваши справжні витоки?

2016 © одналюдина
1

Комментарии