Про співтовариство

Толерантність - біологічний термін, що означає поступливість живого організму до інфекції, втрату здатності до захисної реакції на зараження, відсутність імунітету до будь-яких шкідливих для організму впливів. Ми проти насаджуваної вимираючим білим людям "толерантності", як засобу їх поневолення і геноциду. Ми проти гомосексуалізму, розпусти, расового змішування, мультикультуралізму, ювенальної юстиції, гендерної політики, та інших факторів, що ведуть до деградації і загибелі суспільства. Проінформований - значить озброєний!
Вид:
короткий
повний

Антитолерантність

Як робиться справжня акція протесту

  • 22.11.13, 17:08

Бійці IRA заявили, що успішно атакували за допомогою саморобної ракетної установки поліцейський офіс поблизу Деррі. Хоча, поліція заперечує, що ракети вразили ціль і завдали якоїсь шкоди.


Днями кілька озброєних осіб у масках увійшли в бар в північному Белфасті і зачитали заяву, в якій були названі імена двох людей, що перебували у великій банді. Цим чоловікам запропоновано покинути країну протягом 48 годин.

"Недотримання даного повідомлення призведе до швидкої реакції з боку ІРА", - йдеться в заяві.

Раніше члени IRA взяли на себе відповідальність за вбивство наркоторгівця Кевіна Кірнея, який ігнорував подібне попередження на свою адресу.

IRA заявила, що її бойовики вбили великого наркоторговця, який створив свою мережу збуту і розповсюдження наркотиків в Північному Белфасті.

Тіло Кевіна Кірнея (Kevin Kearney) було вилучено з озера біля його будинку. Він став другою жертвою нової ІРА після того, як організація провела в листопаді минулого року ліквідацію охоронця з в'язниці Магаберрі.


У заяві IRA говориться, що попередньо було проведено розслідування діяльності Кірнея. Його попередили про необхідність згорнути свою торгівлю наркотиками різних категорій. Однак він ігнорував попередження.


http://molotoff.info/events/world/6310-ira-vzjala-na-sebe-vidpovidalnist-za-vbivstvo-narkotorgovcja.html


Ось ІРА я розумію - опозиція так опозиція. ІРА респект і слава!





У США набирає популярності гра Нокаут або Вирубай білого

  • 19.11.13, 21:39

У США набирає популярності гра "Нокаут" або "вирубати білого". У мережі з'явилося відео, на якому стають зрозумілими правила гри "Нокаут".

Компанія темношкірих вибирає так званого ведучого, який має з одного удару відправити у нокаут першого-ліпшого "білого" перехожого.

У результаті "жорстоких ігор" вже загинули кілька людей у Сіракузах, Сент-Луїсі і Нью-Джерсі. Число жертв продовжує зростати. Один з нью-йоркських телеканалів оприлюднив кадри таких ігор компанії чорношкірих хлопців, в ефірі були показані кілька роликів.

На одному з них 46-річний Ральф Сантьяго Хобокен з Нью-Джерсі від отриманого удару помер на місці. Лікарі констатували у нього перелом шиї. Камера відеоспостереження зафіксувала, як Сантьяго йде по провулку, проходячи повз групу підлітків, він отримує найсильніший удар. Один з "геймерів" повідомив, що в такі ігри вони грають "заради втіхи". "Нам просто цікаво, чи вистачить у нас сил, щоб когось вирубати", - заявив хлопець.

Нью-Йорк новомодна гра не обійшла стороною. Жертвою подібних "забав" стала місцева мешканка. Група з восьми підлітків на велосипедах під'їхала до неї ззаду, і один з хлопців вдарив її по голові. Проте поліція кваліфікувала інцидент, як "простий напад". Жінка заявила виданню The Washington Post, що іншим "білим" мешканцям міста також слід побоюватися нападу.

http://molotoff.info/events/world/6299-u-ssha-nabira%D1%94-populjarnosti-gra-nokaut-abo-virubaj-bilogo.html




У ЕС посилюють боротьбу з націоналізмом.

  • 17.11.13, 18:48
Чи потрібно в ЄС у майбутньому створювати концтабори " толерантності " для інтернування громадян , запідозрених у прояві расизму та ксенофобії з метою їх примусового перевиховання ?


Лівоцентристські сили , культурні марксисти , які знаходяться нині при владі в ЄС планують посилити викорінення " націоналізму" в європейських країнах?

Зокрема в рішенні Європейської Ради від 6 квітня 2009 р. про створення Європейського поліцейського відомства - "Європол " ( 2009/371/ПВД [ 2]) в спеціальному ДОДАТКУ " Список інших тяжких форм злочинності , підвідомчих Європолу у відповідності з параграфом 1 статті 4 " , поряд з такими тяжкими злочинами як:

- Торгівля наркотиками ;
- Злочинність, пов'язана з ядерними і радіоактивними матеріалами;
- Умисне вбивство , тяжкі тілесні ушкодження ;
- Незаконна торгівля людськими органами та тканинами ;
також зазначено такий тяжкий злочин :
- Расизм і ксенофобію ; (див. тут : http://eulaw.ru/translation/2009/371 )

Що це ? Як розпізнати цей злочин ? Що буде злочинним діянням у цьому випадку? Особисті погляди людини або вже вчинене якесь " расистско - ксенофобський " діяння і в чому воно може полягати ? - Так як за цей злочин передбачена кримінальна відповідальність.

Чи не планують чи ліві еврочиновники в майбутньому створення спеціальних концтаборів «толерантності » ?

Ніхто Чи крім мене не помічає поступового утвердження якоїсь форми тоталітарного соціалістичного лібералізму в ЄС , який стає все більш відчутним ?

Також до комітету Європейського парламенту нещодавно потрапив документ під назвою «Європейський національний статут заохочення толерантності» , який вимагає , щоб уряди країн - членів ЄС посилили , так скажемо , «боротьбу за прогрес ». Під « прогресом » в даному випадку слід розуміти боротьбу з людьми , чий світогляд заперечує « непорушні » догми сучасної демократичного соціалізму в ЄС.
Документ передбачає посилення боротьби з « фашизмом » , під яким єврочиновники розуміють неприйняття людиною нав’язуваного їй принципу рівності статусу одностатевих і різностатевих шлюбів , « фемінізму » , гендерної ідеології . Також під поняття « фашизму » можуть потрапляти патріотичні переконання і скептицизм щодо «єдино правильної » версії європейської історії.

Передбачаючи розширення кримінальної відповідальності за вчинення подібних ідеологічних « злочинів» , документ пропонує поєднати кримінальне покарання з « примусовим перевихованням » : громадяни , засуджені за «злочини проти толерантності» , змушені будуть проходити спеціальні «курси » і «програми» , спрямовані на формування «культури терпимості ».
Проект документа підготовлений Європейською радою з толерантності і взаємоповаги - неурядової організації , заснованої в 2008 році.

Враховуючи те , що ідеологічним простором сучасного ЄС при повній байдужості корінних народів Європи повільно опановують « культурні марксисти » - вчорашні " меншовики " , троцькісти , маоїсти та інші - ліві , - зухвалість подібних пропозицій стає цілком зрозумілою. З одного боку , неомарксисти виступаючі під маркою соціал -демократів керуються власними " інтернаціональними " переконаннями і хочуть нав'язати їх усім людям . З іншого боку , свого часу захоплюючись тоталітарними комуністичними режимами. І вони активно переймають їх практику. Потрібен Нюрнберг- 2

За матеріалами сайту http://www.ukip.org/

Поджог рейхстага по-гречески

  • 01.11.13, 11:47
Лево-либералы не чураются принципа «коллективной ответственности», когда им это выгодно


В XXI веке в европейской стране арестовывают лидера легальной парламентской партии. Вместе с ним за решетку отправляются несколько депутатов из партийной фракции. На улицах полиция останавливает подозрительных мужчин и тащит их за решетку, если обнаружит у них на теле политически неправильную татуировку.

Причина репрессий – убийство идейного оппонента, совершенное, предположительно, сторонником этой партии.

Нет, это не кино про фашистов и подпольщиков. И не роман-антиутопия. И даже не Россия. Это происходит в Греции – демократической стране, являющейся полноправным членом Евросоюза.

Так почему же молчит мировая лево-либеральная общественность? Где вы, неугомонные защитники прав человека, исламских террористов, ЛГБТ и Pussy Riot?

Судя по всему, ситуация устраивает борцов за все хорошее, потому что репрессии обрушились не на моджахедов или «экологических» террористов, а на самых что ни на есть «плохих парней» – на партию «Золотая Заря», поборников эллинской национальной идентичности. А эту партию даже вполне респектабельные СМИ не стесняются называть «неонацистской». И если к «Комсомолке»определение «респектабельная газета» малоприменимо, то BBC – другое дело. Что уж говорить о маргинальных листках и блогах.

Поводом для кампании против «Золотой зари» стало убийство 34-летнего «антифа» Павлоса Фиссаса, произошедшее 18 сентября. Арестованный за это безобразие 45-летний Георгос Рупакиас повёл себя странно: вместо того, чтобы заявить «Начальник, да этот чёрт первый на меня прыгнул, а я только отмахивался!», зачем-то поспешил заявить о своей симпатии к партии «Золотая заря». У российского наблюдателя, знающего, как умеют работать правоохранители при наличии политического заказа, это вызывает определённые подозрения...

Впрочем, мы можем только гадать, что заставило Рупакиаса сделать такое заявление. То ли меры энергичного воздействия со стороны следователей, то ли желание прославиться; не исключено, что он надеялся на поддержку со стороны высокопоставленных политиков из числа националистов. Как бы то ни было, из простой бытовухи – Жора зарезал Пашу – разгорелся политический скандал, вышедший за пределы страны. Левые в Греции организовали многочисленные демонстрации, участники которых требовали от правительства, ни много ни мало, запрета партии «Золотая Заря». Конечно, в митинговом угаре можно потребовать и луну с неба, а не то, что запрет легальной парламентской партии. Однако власти Эллады пошли на поводу у левой «улицы». Уже через десять дней были арестованы высшие руководители «Золотой Зари», включая председателя партии Николаоса Михалолиакоса, четверых депутатов парламента, лидера парторганизации в пригороде Афин, а также 12 активистов. Позже арестованные депутаты вышли на свободу, однако обвинения с них до сих пор не сняты.

Более того: парламент Греции, в котором большинство составляют левые и либералы, проголосовал за лишение неприкосновенности шестерых правых депутатов. А 23 октября парламентарии постановили снять «Золотую Зарю» с государственного финансирования.

Министр внутренних дел Яннис Михелакис предельно ясно отразил позицию руководства страны: «Правительство не может допустить, чтобы государство и налогоплательщиков использовали для финансирования преступных или террористических организаций, которые пытаются действовать под прикрытием политической партии», – заявил он.

Презумпция невиновности? Нет, не слышали!

Гонители «Золотой Зари» не скрывают, что цель кампании – не покарать конкретного убийцу, а уничтожить успешную и популярную правую партию. Бедолага Фиссас играет в этом историческом фарсе роль пресловутой сакральной жертвы. Не было бы поножовщины 18 сентября – нашли бы другую «таджикскую девочку». Лишь бы раздавить проклятых «неонацистов»!

Вот только с фактурой у них пока туго. Пусть даже Рупакиас признается, что предводитель «Зари» Михалолиакос лично благословил его на умерщвление хип-хопера, а группа депутатов поднесла ему кинжал, выкованный у подножия Олимпа – цена этому «доказательству» будет евроцент в базарный день.

«Золотая Заря» неприятно поразила своих оппонентов, когда на выборах 2012 года получила около семи процентов голосов избирателей. На самом деле, в росте популярности националистов нет ничего удивительного. Последние несколько лет «евросовок», отстроенный в Греции, трещит под грузом невыполнимых социальных обязательств. С другой стороны, диктат международных структур, в первую очередь МВФ и Евросоюза, фактически лишили страну самостоятельности, а это тоже не добавляет эллинам благодушия. И, наконец, общая проблема для всего белого мира – засилье мигрантов. Численность их такова, что само существование Греции как национального государства находится под угрозой.

Правда, мировые «прогрессивные силы» вовсе не против того, чтобы Эллада превратилась в территорию, населённую разноязыким диковатым сбродом. Поэтому и Джордж Сорос, иБеньямин Нетаньяху в целом одобряют гонения на «Золотую Зарю».

Самое забавное во всей этой истории – то, как быстро прогрессивная и рукопожатная публика отказывается от своих убеждений, если этого требует политический момент. Кампания против «Золотой Зари» имеет в основе своей те самые принципы, в которых либералы обвиняют правых – принцип коллективной ответственности и презумпции виновности. «Ты пойми, Базилеос Пупкиндопулос, – вещает какой-нибудь сытый человек, – в твоих проблемах виноваты не какие-то там чурки, ниггеры, буржуи, которые, злодеи такие, мешают эллинской нации встать с колен. Виноват только ты сам, твоя природная лень, твои неизжитые имперские комплексы. Вот когда ты поймёшь, что нет никаких групповых интересов эллинской нации, когда ты оставишь этих глупостей, будто ты потомок олимпийцев, когда перестанешь искать виноватых на стороне и таки начнёшь себе работать – тогда у тебя всё наладится. Кстати, и отдашь нам долги, которые набрали ваши правители…»

Но когда нужно уничтожить политических противников – вся эта демагогия летит к чертям. Оказывается, вся партия «Золотая Заря» несет ответственность за удар ножом, нанесенный одним из ее сторонников. И вообще, они фашисты, а фашизм – это плохо, и, значит, с ними можно и нужно расправляться без оглядки на законы и здравый смысл…

Российским читателям это очень хорошо знакомо.

Впрочем, греческое правительство находится сейчас немножечко не в том положении, чтобы на пустом месте раздувать политический кризис. Госдолг в полтора раза превышает ВВП, страну то и дело сковывают забастовки, а в крупных городах регулярно происходят демонстрации, перерастающие в массовые беспорядки. А партийцы «Золотой Зари» это, конечно не штурмовики-живорезы, как их изображает прогрессивная общественность, но на роль мальчиков для битья явно не годятся…

А когда на родине демократии «антифашисты» пытаются установить ордынские порядки – это уже ни в какие ворота не лезет!

http://svpressa.ru/blogs/article/76407/?regnum=1


Ален Делон наша людина

  • 31.10.13, 22:10

77-річний французький актор Ален Делон в інтерв'ю швейцарській газеті "Le Matin" заявив, що підтримує праву партію "Національний фронт", яку очолює Марін Ле Пен.


"Жан-Марі і Марін Ле Пен боролися довгі роки, але боролися поодинці. Зараз з ними - французький народ", - заявив актор.

До слова, "Національний фронт " виступає не лише проти одностатевих шлюбів, а й проти єдиної Європи та єдиної валюти, припливу іммігрантів.

Все це миттєво відгукнулося Делону: він залишив посаду почесного голови конкурсу "Міс Франція".

Організатори поспішили відхреститися від його заяв і закликали учасниць і членів журі утриматися від політичних заяв.

У свою чергу, Делон відгукнувся обуреним листом, в якому заявив, що розриває з конкурсом всі відносини: "...Це не ви мене відпускаєте - це я сам йду".

Раніше актор вже встиг зачепити геїв: він повідомив, що "гомосексуальність - це протиприродно: ми тут, щоб любити жінок".

До слова, Алена Делона розкритикував навіть власний син Ентоні. Він здивувався, що батько виступає проти геїв, при тому що сам жив "в оточенні гомосексуалістів". Так, Делона зробив зіркою в 60-ті роки режисер Лукіно Вісконті, який не приховував свою орієнтацію.

Ентоні додав, що батько "любить провокувати", раз у п'ятнадцять років обов'язково здійснює дурість, і порадив не зображати з себе політолога, а зніматися в кіно.

http://molotoff.info/events/world/6261-alen-delon-proti-odnostatevih-shljubiv-mi-tut-schob-ljubiti-zhinok.html



Євросовок продовжує репресії

  • 28.09.13, 15:09

В субботу утром в Греции по обвинению в создании преступного сообщества арестован лидер крупнейшей националистической партии «Золотой рассвет», сообщается на сайте греческой газеты Kathimerini со ссылкой на заявление полиции. Вместе с ним арестован один из депутатов партии. Кроме того, выданы ордера на арест еще пяти депутатов от «Золотого рассвета». Как ожидается, в ближайшее время будут выданы ордера на арест других членов партии.

Между тем на сайте «Золотого рассвета» сообщается об аресте пятерых депутатов и трех десятков членов партии, а также подтверждается арест Никоса Михалолиакоса (Nikos Michaloliakos). Партия призывает своих сторонников сопротивляться «противозаконным мерам».

Аресты прошли примерно в девять утра (10:00 мск) по местному времени. Среди арестованных: депутаты Христос Паппас, Илиас Касидиарис и Панайотис Илиопулос.

«Золотой рассвет» считается третьей по популярности партией Греции. Ее влияние заметно выросло на фоне продолжительного экономического кризиса. На выборах 2012 года партию поддержали около семи процентов избирателей.

Внимание к ультраправым со стороны полиции возросло после убийства в Афинах музыканта Павлоса Фиссаса, придерживавшегося левых взглядов. Его смерть вызвала демонстрации левых по всей стране. По подозрению в убийстве был задержан член «Золотого рассвета». При этом представители партии отрицали какую-либо причастность к преступлению.

Партия критикует предпосылки, которые способствуют росту миграции: идеалы Просвещения, глобализацию, мультикультурализм. Образцом государства для «Хриси Авги» (греч. : Золотой Рассвет или Золотая Заря) - является Древняя Спарта Ликурга. 

«Хриси Авги» характеризует себя как «Народное националистическое движение» и «бескомпромиссные националисты». Михалолиакос описывает «Хриси Авги» как организацию, выступающую против «так называемого Просвещения» и промышленной революции. Согласно уставу партии, «только арийцы по крови и греки по происхождению могут претендовать на членство в партии». Устав также дает лидеру партии полную власть.

Отношение к религии в партии неоднозначно. Основной идеологией с момента образования партии был нацистский оккультизм, но в последние годы для создания позитивного имиджа партии было принято решение о смене официальной идеологии на православное христианство.

Основой партии стал одноименный ультраправый журнал, который издавался в 1980—1984 гг. Редактором журнала был Михалолиакос. В 1984 году журнал прекратил свое существование, однако единомышленники редактора присоединились к партии Национальный политический союз, из которого выделились как молодежное крыло к 1985 году. В 1993 году партия смогла получить государственную регистрацию и заняла крайне правый ряд греческой политической арены. В годы гражданской войны в Югославии члены Хриси Авги сражались на стороне сербских отрядов.

Партия активно участвует в муниципальных и парламентских выборах, блокируясь с другими националистическими партиями Греции. На парламентских выборах 6 мая 2012 года партия получила 6,97 % голосов, что дало ей право занять 21 место в парламенте. На повторных парламентских выборах 17 июня 2012 года партия получила 6,93 % голосов, получив 18 мест в парламенте. Это на 3 места меньше, чем на выборах 6 мая того же года.

Деятельность партии встречает противодействие со стороны как государства, так и левых активистов. Особенно ожесточенные столкновения между ними происходили в 2008 году. 19 марта 2010 года в штаб-квартире партии в Афинах произошел взрыв.

http://ruskline.ru/politnews/2013/09/28/v_grecii_arestovan_lider_tretej_po_populyarnosti_v_strane_ultrapravoj_partii_zolotoj_rassvet/


Позитивний досвід плекання етнічної та расової чистоти

  • 23.09.13, 18:22







Організація "Лехава" (Ізраїль), заявленою метою якої є "боротьба з асиміляцією на Святій Землі", відкрила спеціальну телефонну лінію на зразок тих, якими користуються великі комерційні компанії для обслуговування клієнтів. Зателефонувавши, кожен громадянин може проінформувати активістів "Лехава" про єврейку, що зустрічається з гоєм (неєвреєм), про можливі шлюби євреїв з неєвреями і про гоїв, що приглядаються до єврейок. 

Міжрасові та міжетнічні змішування - протиприродні й богопротивні.
Міжрасові та міжетнічні змішування - протиприродні й богопротивні.

Організація обіцяє допомогти постраждалим і врятувати єврейських жінок від залицяльників-неєвреїв і від змішаних шлюбів. Той, хто набере номер телефону цієї організації, почує з автовідповідача:

Якщо ти перебуваєш у зв'язку з гоєм і потребуєш негайної допомоги, набери 1.

Якщо ви знаєте єврейську жінку, що перебуває в інтимних стосунках відносинах з гоєм, і хочете їй допомогти, наберіть 2.

Якщо ви знаєте гоя, що видає себе за єврея, гоя, що пристає до єврейських дівчат, місця, в яких відбуваються небажані зустрічі, наберіть 3.

Якщо ви хочете допомогти нам рятувати дочок Ізраїлю, наберіть 4.

Набравши "?", кожен бажаючий може прослухати імена "гоїв, що переслідують єврейських жінок" і дізнатися, в яких місцях відбувається кровозмішання.

Голова організації "Лехава" Бенци Гофштейн з гордістю повідомив, що телефон допоміг врятувати вже 10 жінок.

У серпні минулого року одна єрусалимська організація подала в поліцію скаргу на дії "Лехава" та її голову Гофштейна, звинувативши їх у підбурюванні до "расистського насильства". Гофштейн у відповідь заявив, що ніякого расизму в його діях немає: він лише бореться з асиміляцією - а це заповіла євреям не тільки Галаха (писані релігійні настанови євреям), а й лідери нації Давид Бен-Гуріон і Голда Меїр. 


Как я вырос с двумя мамами, или Против власти тьмы

  • 30.08.13, 18:21

Американский публицист Роберт Оскар Лопес рассказывает о том, как воспитывался в гомосексуальной «семье», и почему считает нормальную семью самым важным, что он может дать собственному ребёнку.

Роберт Оскар Лопес

Роберт Оскар Лопес

На днях один священник сказал мне такую вещь, которую всего лишь год назад я бы вовсе не принял всерьез. А именно: «Вы ведете борьбу против власти тьмы». — Говорил он это о моем участии в движении за право ребенка расти в семье с отцом и матерью.

Всю жизнь я остерегался любых предрассудков. Детские годы прошли в римо-католичестве в форме «теологии освобождения», которую исповедовала моя мать-лесбианка и проповедовали мятежные священники, участники вооруженной борьбы в Центральной Америке. Двенадцать лет в школе на севере штата Нью-Йорк, несмотря на окружавший нас расизм, открыли мне подлинное многообразие культур. Потом я поступил в один из лучших либеральных колледжей Америки, как раз на следующий год после выхода книги Эллана Блума «The Closing of the American Mind» («Как закрепостили мысль в Америке»). В то время лишь кое-кто из стариков понимал, что логическим итогом раскрепощения мысли станет нравственная слепота.

И не надо пояснять, что всю жизнь, вплоть до прошлого года, у меня по существу не было повода рассуждать о добре и зле.

Год назад, однако же, в журнале «Public Discourse» я дал беспристрастную оценку общественного движения в защиту лесбиянства, педерастии, бисексуализма и трансвестицизма (LGBT). Мало кто лучше меня знаком с этим движением и его проблемами: с младенчества я воспитывался лесбиянками, и сам ощутил себя бисексуальным в тот самый год, когда умерла моя мать.

Моя статья в «Public Discourse» от 6 августа 2012 года под названием «Как я вырос с двумя мамами» не имела ничего общего с религиозным осуждениемгомосексуализма. Напротив, это было честное свидетельство ребенка о своей жизни среди разваливающихся либеральных утопий. И при всей любви к матери я не мог отрицать, что ее уход от отца и сожительство с женщиной на протяжении почти всего моего детства причинили мне глубокие, незаживающие раны.

Идеологам гомосексуализма было нелегко меня опровергнуть: им ничего не оставалось, как изрыгать пустые оскорбления в мой адрес. Я написал правду, так что копаться в моем прошлом было без толку. У меня не было секретов в личной жизни, так что им не удавалось «выдать» меня и разрушить мою репутацию, как других своих противников. И хотя я грешил не меньше других, обвинить меня в лицемерии было невозможно: уроки, которые я вынес из своего горького детства, я применил на практике.

Когда я узнал, что буду отцом, я решил, что никогда не подвергну ребенка тому, что сам испытал ребенком. Я не повторю ошибку отца, оставившего меня во младенчестве. Я не повторю ошибку матери, втянувшую меня в гомосексуальный переплет, в котором я оказался беззащитным от жестокого мира после ее смерти.

Я знаю, что такое мать-лесбиянка, что такое развод родителей, что такое сиротство. Также знаю, каково родителям-гомосексуалистам. И знаю, что нет оправданий тем, кто лишает ребенка отца или матери ради модного мероприятия под названием «однополые родители», а попросту говоря — использует ребенка в собственных интересах.

Я создал семью с матерью моей дочки, чтобы вместе растить ее, потому что лучше других знаю: это самое важное, что я могу для нее сделать. Миллионы лет эволюции — не говоря о тысячах лет цивилизации — создали для ребенка среду воспитания под опекой мужчины и женщины во взаимном служении и сексуальном союзе. И я отдавал себе отчет в том, что поставить семью выше гомосексуальной политики — далеко не только наше личное дело.

Этот нравственный императив я был обязан донести до окружающих — именно потому, что гомосексуальное лобби требует от людей ровно противоположного: приоритета сексуальной идеологии над долгом любви к своим детям, каково бы ни было их происхождение.

Последующий год стал для меня непрерывной цепью ударов. Когда выгнать меня с работы, вопреки всем усилиям, не удалось, гомосексуалисты вписали меня в особый список «журналистской ответственности» вместе с прочими своими противниками и тем самым перекрыли мне доступ на страницы массовых газет и журналов. Зато меня втянул водоворот судебных и политических баталий: решения Верховного Суда об отмене Акта о Защите Семьи и допущении однополых «браков» в Калифорнии, однополые «браки» в Миннесоте, во Франции и в Англии, запрет Российской Думы на усыновление гомосексуалистами. Двадцать лет потратил я на карьеру писателя, а в результате прославился как скандальный персонаж в стиле Джерри Спрингера.

Искали среди моих студентов, родственников и коллег, кто бы сказал про меня какую-нибудь гадость. Выкопали мой давным-давно написанный роман и растоптали ногами, назвав меня самым плохим писателем всех времен и народов. Травили наш лагерь в Париже слезоточивым газом, рвались в атаку на нас через полицейский кордон в Брюсселе и обозвали «гадостью» в Миннесоте. Писали жалобы, заявляли протесты, закидывали злобой и грязью сверх всякой меры и воображения.

Ни один либерал не защитил меня. А христиане защитили.

Когда я влез в политику, грешник и невежда, то первое время опасался, что меня отождествят с верующими. Мне представлялось, что если не говорить о Боге (и не думать о Нем, соответственно), то безрелигиозный либеральный мир услышит меня и озаботится соблюдением прав самых слабых и уязвимых — детей… Когда во Франции поднялось движение за права детей, до миллиона демонстрантов на улицах Парижа, я шел вместе с его лидерами, добиваясь прав ребенка на отца и мать — в противовес требованиям гомосексуалистов предоставить им детей в собственность.

Лидеры французского движения в защиту семьи «Manif pour Tous» («Демонстрация для всех») добились того, что религиозные символы исчезли из виду: подобно мне, связь с христианством представлялась им слабым местом. Такая атеистическая самоцензура и привела к поражению. Социалистическое правительство президента Франсуа Олланда, не обратив внимания на протесты, узаконило усыновление гомосексуалистами и, вопреки прежним гарантиям, запустило проект по снабжению лесбиянок консервированной спермой. Теперь на очереди суррогатное материнство для педерастов за государственный счет.

Мое нежелание показаться верующим, вспомнить Бога, увидеть реальное зло за активностью наших противников было следствием не силы рассудка, а слабости воли. Дабы сражаться с врагом, надо знать его в лицо, знать этого древнего змия, о котором сказано в Писании. Слова Екклезиаста, что нет ничего нового под солнцем, обращены к нам с вами: мы обязаны их помнить.

Похожий смысл для нас заключен в вопросе Бога к измученному Иову: «Разве мышца твоя на Господа, или гласом на Него возгремиши?» Да, наши враги сильнее нас, но не сильней Его. И лишь если мы призовем Его, то сможем удержать Америку на краю пропасти, куда тащит ее Обама со своими либералами.

Глядя, как «однополые родители» пожирают страну за страной, я понял, что тот священник был прав. Екклезиаст давно предвидел это, и Божие слово Иову сегодня столь же верно, как и прежде. Мы ведем борьбу против власти тьмы.

Политический гомосексуализм будет нашим врагом до тех пор, пока мы не откажемся от главного, что дал нам Христос. Он заповедал нам жить не по прихотям и похотям этого мира, а по Его закону любви. Бог отдал Своего Сына на Крест, чтобы мы могли стать свободными от рабства греху. — И никакими средствами не совместить этого с претензией гомосексуалистов на самоопределение по физиологическим отправлениям тела и на личное бессмертие путем покупки детей. Примирение с идеологией гомосексуализма — это предательство Бога, самоосуждение на вечность вне Его любви.

«Ненависть, обращенная против вас, — сказал мне тот священник, — это боль. Люди кричат от боли, они страдают под властью тьмы».

Возможна ли правая сила без Бога? Без различения добра и зла? Без отваги, чтобы обнаружить зло и вести с ним бой?.. За себя я ответил на эти вопросы, но, думается мне, каждый должен ответить за себя сам.

Роберт Оскар Лопес

Опубликовано в American Thinker

Перевод с английского прот. Петра Перекрестова

Басист " Bloodhound Gang" помочився на прапор України в Києві.

  • 04.08.13, 22:33
Басист скандальної групи "Bloodhound Gang" Евіл Джаред Хассельхольф перед скандальною виходкою в Одесі помочився на прапор України у Києві.Відео з цією виходкою викладено у неті.Російський же продюсер ґрупи пояснив що така поведінка американців є для них нормою.Вони часто обс...кають прапор тої країни, в яку приїжджають.В Одесі вони теж планували обі...ти український прапор але стався конфуз.Американцям пояснили що в Одесі багато росіян і їм більше подобається російський прапор тому вони вибрали триколор.У цій історії найбільше дивує поведінка української влади тай звичайних українців які не дали належної відповіді збоченцям.

Занепад Детройта: Білі виїхали

  • 31.07.13, 21:10
Простір
пригод
Занепад Детройта: Білі виїхали
30.07.2013

18 липня місто Детройт подало на банкрутство. Це не менш важлива історія, ніж дефолт Греції. І важливість цього банкрутства в тому, що воно не обумовлено жодними зовнішніми причинами. Це банкрутство соціал-демократичної ідеології в чистому вигляді. Хочете, я вам назву головну причину банкрутства Детройта, не підбираючи виразів і не вдаючись у політкоректность? Втеча білих.

У 1960 році в Детройті було 1,6 мільйонів населення, з них 29% чорних і 70% білих. Зараз у Детройті 707 тисяч жителів, чорних з них 84%. У Детройті найвищий у США рівень вбивств, 70% вбивств пов'язано з наркотиками. У Детройті найвища в Америці неграмотність - лише 7% школярів вміють швидко читати. У Детройті 70 тисяч покинутих будинків. Житлові будинки в Детройті коштують в 20 разів дешевше, ніж у середньому по країні, при цьому мером Детройта за останні 40 років є чорний демократ. Барак Обама, грубо кажучи.

Взагалі Детройт - це місто в США, яке голосує найдемократичніше. І якщо не знати деталей, то те, що сталося з Детройтом, страшне. Бо зрозуміло, коли через змінені торгові потоки вмирає торгове місто, Венеція якась. Ось, торгувала вона з Левантом, а потім всі стали плавати через Атлантичний океан. Або якщо було місто біля рудника, а рудник вичерпався. 

Але Детройт тільки півстоліття тому був автомобільною столицею Америки. Це було 4-те за величиною місто Америки. Під час війни в нього переїхало 350 тисяч осіб, 300 тисяч білих, 50 тисяч чорних. США, як і раніше, залишаються найавтомобілізованою країною світу, 12,5% від загальної кількості автомобілів світу, як і раніше, виробляється в США.

Детройт з його заводами, інженерами, робочою силою був ідеальним місцем для того, щоб виробляти ці автомобілі і розвивати високотехнологічну продукцію, яка потребує сотні пов'язаних інноваційних виробництв, що створюють десятки тисяч робочих місць.

Занепад Детройта почався з двох системних причин, які пов'язані одна з одною. Одна - це профспілки. Профспілки, звичайно, не могли допустити, щоб криваві капіталісти пили кров робітників, вони виторговували робочим все нові і нові умови. Профспілки перемогли, тільки виробництво стало нерентабельним, тому що, будь-які привілеї, які виторгували робітники, це мінус до ціни ринку. І виробництво пішло в ті південні штати, де таких чудових профспілок немає.

Другий фактор - міграція. Після війни в процвітаючий Детройт потяглося бідне сільське населення. Точно так, як бідне сільське населення Англії потяглося в діккенсівський Лондон XIX століття. Різниця, однак, полягала в тому, що ці люди приїжджали не в діккенсівський Лондон, а в демократичний Детройт з загальним виборчим правом. Значна частина цього населення була чорна, просто тому, що чорних бідняків було більше, ніж білих бідняків (це зрозуміло). І як наслідок, оскільки це було загальне виборче право, місто почало забезпечувати їх житлом, посібниками, школами та іншим. Виборці голосували, щоб їх забезпечували житлом і школами.

У 1967 році в Детройті спалахнув бунт. Поліцейські нагрянули в нелегальну тошнилівку, а в цей момент там сотня п'яних афроамериканців святкувала повернення двох в'єтнамських ветеранів. Треба сказати, що поліцейські від жаху втекли, нікого не заарештувавши. Але нічого не допомогло, тому що через 5 хвилин натовп громив сусідню будівлю. Результат - 43 трупа, 1189 поранених, 2 тисячі спалених будівель. У місто вводили не те, що війська - танки. Громили, звичайно, в першу чергу білих експлуататорів. Але якщо у чорного була лавка, його теж громили. Тобто кількість розгромлених крамниць у білих була просто трохи більше лише тому, що їх було у принципі більше.

Власне, після цього розпочався вихід білих з Детройту, і в 1974 році місто обрало мером свого першого Обаму, його звали Колман Янг. Це була людина із замашками і риторикою Уго Чавеса. Він встановив зубодробильні податки для багатих, тобто читай "для білих". Білі тікали ще швидше. З Детройтом стало відбуватися те ж, що з карибськими містами. Там історичний центр перетворювався на руїни і заселявся чорною біднотою, а процвітаюче населення переїжджало в передмістя, а бажано за межі самого Детройта.

Відповідно, чим більше платників податків їхало з міста, тим вище були податки для тих, хто залишився. Чим вище були податки для тих, хто залишився, тим більше вони їхали. Чим більше вони виїжджали, тим вище були податки, і так далі. Ось, прямо по Ібн Хальдуну, якого любив цитувати Рональд Рейган.

До 2013 року податки на нерухомість в Детройті (нагадаємо, що це місто з найвищим рівнем злочинності та з найнижчим рівнем освіти) були найвищі в США. Причому, їх просто не платили. Ось, 300 тисяч детройтських будинків, з них половина просто не платила податків. Ще чого? Там було таке співвідношення ціни на нерухомість, що було простіше викупити свій будинок, коли його заарештують, тим більше, що найзанюханіші детройтські будинки до цього часу коштували долар.

Поїхали найактивніші, а залишилися утриманці, і до 2013 року на 6 пенсіонерів в Детройті було 4 людини працездатного віку. Зрозуміло, що не всі вони працювали, тому що, все-таки, є страшна статистика, яка свідчить, що 73% чорношкірих дітей у США народжується у матерів-одиначок. І це не тому, що чорні такі погані, а тому що природно в ситуації, коли соціальна програма заохочує тебе народжувати дитину, щоб отримати на неї допомогу.

Тобто колись виборець приїжджав у Детройт за роботою, а тепер замість роботи були прямо бенефіти, якщо правильно голосувати.

Ще раз повторююсь? Ось, я тут хочу зробити дисклеймер. Я багато вимовляю слово "чорношкірі". Це не проблема чорношкірих, це проблема соціал-демократів. Це проблема будь-якої категорії населення - не важливо, якого вони кольору шкіри, не важливо, якої професії? Це можуть бути робітники, яким сказали "Хлопці, ви недоотримуєте. Ми зараз за вас здеремо гроші з експлуататорів". Це можуть бути колишні раби, яким сказали "Хлопці, ваших предків у XIX столітті експлуатували, ми зараз за вас покараємо нащадків тих, які вас експлуатували. Вам заборгували". Так?

Щоразу, коли з'являється категорія населення, якій кажуть, що їм хтось щось винен, з цією категорією населення починають відбуватися дуже страшні речі.

Наступником чорного демократа Янга став чорний демократ Денніс Арчер. Наступником Денніса Арчера - якийсь Кваме Кіллпатрік. Але це вже було, розумієте, майже а-ля Роберт Мугабе, наскільки пан Мугабе взагалі можливий в Америці. Просто Кіллпатрік розставив на посади друзів і родичів. Нагадую, що це все відбувається не в Москві, не в Єкатеринбурзі - це все відбувалося в демократичній Америці.

Людина розставляє на посади друзів і родичів, людина літає на відпочинок за рахунок Громадського фонду його імені, який створений для того, щоб, бачте, ліквідувати неписьменність. Людина віддає міські контракти компаніям, які наймали в якості субпідрядника компанію, єдиним власником і службовцем якої була його дружина Карліта. 

Більше того, невдовзі після обрання Кіллпатрік проводить в офіційній резиденції мера вечірку зі стриптизерками. Приходить його дружина, кидається на одну зі стриптизерок і та потрапляє до лікарні. Інцидент стає предметом розслідування, стриптизерку застрелили з поліцейського Глока.

Ну, звичайно, можна сказати, що, можливо, це був збіг, тому що, як я вже сказала, дійсно, дуже високий рівень вбивств в Детройті і, звичайно, повії - це зона ризику.

Там була дуже смішна історія, коли під час візитів до Нью-Йорка, поліцейські Нью-Йорка відмовилися супроводжувати Кіллпатріка вечорами, бо він кайфував так, що вони сказали "Вибачте, ми не можемо гарантувати його безпеку".

Кіллпатріка викрили у зв'язку з його начальником штабу Христиною Бітті, про що вони обидва брехали під присягою. До доблесного мера приходять з повісткою і, знаєте, що він зробив? Він одному з детективів дає в морду і каже "Як чорна жінка може їхати в одній машині з людиною на прізвище Уайт?"

Чому я все це розповідаю? Тому що вражаючим чином всі ці подробиці мало хвилювали виборців, які в 2005 році обирають Кіллпатріка  на другий термін. Це дуже важливий момент: виборці протестують проти корупції, коли влада краде їхні податки. Коли виборець податків не платить, то вечірки з повіями, навіть якщо потім цих повій вбивають з поліцейської зброї просто, повз проходять, - виборець цього не помічає.

І, звичайно, ще раз повторюю, справа була не в Кіллпатріку, справа у виборцях і в профспілках. Там страшні речі відбувалися. Місцевий філантроп Роберт Томпсон 200 мільйонів доларів пообіцяв на створення чартерних шкіл - це щось середнє між державною і приватною школою. І ось Детройтська профспілка вчителів, та сама, що випускає школярів, які не вміють читати, обурилась так, що бідолаха Томпсон просто сказав "Та ні, добре, не дам я цих грошей".

Тобто якість освіти падала, а злочинність зростала. А, знаєте, як мер Кіллпатрік намагався підняти імідж міста? Правильно! Проведенням фестивалів, Формули-1, Суперкубку. Навіть, ви будете сміятися, там доручалося якомусь популярному виконавцеві написання пісні а-ля "Москва, звонят колокола". Ось тут просто наша Олімпіада та Універсіада в чистому вигляді.

Тобто ось це дуже важка історія, тому що банкрутство Детройта - це банкрутство ліберальної ідеології. І за півстоліття виборець-утриманець зміг зарізати курку, яка несе золоті яйця. І, звичайно, є у всьому цьому безумовний плюс, тому що Америка влаштована так, що Детройт ніхто не буде витягувати. Ці люди зробили це собі самі, виборець проголосував ногами. І зрозуміло, що виїжджали з Детройта не тільки білі, а й ті чорні, які хотіли працювати. А таких чорних дуже багато, ясна річ.

Але страшно те, що того вибореця, який залишався, ніякі раціональні міркування не зупиняли. В психології є класичний тест на інфантильність мислення, коли дитині пропонують одну шоколадку зараз або 3 через годину. І ось дитина незмінно обирає одну, але тепер. Громадяни Детройта, як і громадяни Греції, весь час голосували за шоколадку відразу, при цьому вражаючим чином вони, звичайно, голосували за людей, які, загалом, навіть у демократичній Америці поводилися, скажімо так, настільки близько до диктаторів третього світу, наскільки це взагалі можливо у демократичній Америці.

 

Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
11
попередня
наступна