Гм... про почуття (с)

Виходячи з цього, ми дійшли висновку, що кожний довільно обраний предикативно абсорбуючий об’єкт
раціональної містичної індукції можна дискретно детерменувати з аплікацією ситуаційної парадигми
комунікативно-функціонального типу за наявності детекторно-архаїчного дистрибутивного образу в Гілбертовому конверґенційному просторі; однак за паралельного колабораційного аналізу спектроґрафічних множин, ізоморфно релятивних до багатосмужних гіперболічних параболоїдів, які інтерпретують антропоцентричний багаточлен Нео-Лаґранджа, виникає позиційний сиґніфікатизм ґентильної теорії психоаналізу, в результаті чого потрібно взяти до уваги наступне: оскільки не тільки езотеричний, а й екзистенційний аперцепціонізований антрополоґ, антецедентно пасивіарізований високоматеріальною субстанцією, має призматичну ідіосинхразію; але оскільки валентий 
фактор є негативним, то й, відповідно, антагоністичний дискредитизм деґрадує в ексгібіціонному напрямку через те, що,перебуваючи у претуберантному стану, практично кожний суб’єкт, меланхолійно відтворюючи ембріональну клаустрофобію, може екстраполіювати будь-який процес інтеґрації та диференціації в обох напрямках; звідси виходить, що в результаті синхронізації, обмеженою мінімально допустимою інтерполяцією образу, всі методи конверґенційної концепції вимагають практично 
традиційних трансформацій неоколоніалізму.

Неоколонії, що репродукуються ґемацією, мають веґетаційний період від 3 до 8 фенотипових ґемозиґот,
але всі вони є лише фундаментальним базисом соціоґенетичної надбудови кріоґенно-креативного процесу ґеронтолоґізації.

Збільшити цей базис можна за допомогою гектоплазмового прискорювача біоінертних колоідних клітин контаґіозної конкретизації; однак запровадження конкретизації призводить до необхідності застосування 
методів теорії множин і дистрибутивного аналізу, що обумовлено тим, що трансцендентальна поліконденсація 
нероноспори у перплексному хаосі може інбабуліювати комплексний морфоз тільки тоді, коли конституент 
домінанти є квазітенденційно універсальним, і відбувається доволі непередбачено.

Очевидно, що все вищеперераховане дає зрозуміти теорію предикативних почуттів суб’єкта, абсолютно 
нефункціональних в умовах абстрактного хаосу ...