Спочатку історія мого римування. У 1967 році усі грали в КВН. Мені доручили очолити команду КВН свого цеху. Контингент підібрався з молодих дівчат і декілька юнаків. Дехто мав відношення до «самодеятельности», а до творчості ніхто. Тож довелося майже самому складати сценарій «домашнього завдання» на основі пародій до тогочасних хітів. В результаті наших старань цехова команда КВН зайняла призове місце, і ввійшла, як основа, у заводську команду КВН, а я став дублюючим капітаном (заступником), на ...

Читати далі...

Мій Батько всюди сущий! Світло життя усім несучий! З любов’ю в образ Твій дивлюся, Твоєю силою живлюся. З Твого терпіння вчусь добру. Зло Світове – в собі спалю. За Світ цей стану в боротьбі, Не допущу Гріха в собі. Я син Твій між Твоїх творінь – Піклуйся мною, не покинь. Весь час зростати допоможеш – І славу я Твою примножу: Що взнаю я, пізнати зможуть всі, Розквітне Світ в любові і красі. До всіх прихильний, ймущий – Мій Батько...

Читати далі...

Господь душею тіло наділяє, Душа те тіло потім береже. Не значить це, що клопоту немає. Тісні взаємини у них навік уже. Душі наснагу тіло постачає, Коли воно купається в любові. Та тіло без душі втрачає, Коли живе лише од крові. Душа, буває, прагне до зірок, Та...

Читати далі...

Пародія на деякі оголошення у Знайомствах. Люби мене такою, як я є,І дякуй Богу в тім, що я існую,Ти тіло лише матимеш моє,А ні – забудь ти, і не згадуй всУє. Бо я така манірна і тонка:Люблю відпочивати на морях,Басейни, фітнес, аеробіка,Твої проблеми всі «по фонарях». У мене всі задатки стрекози,З бджолой-трудягою я навіть не знайома.Про їжу і прання мені ти не кажи,Цього ніколи не робила вдома. «Люби мене такою, як я є»,Бо я і не збираюся мінятись.І не цікавить «мнєніє» твоє,На зауваження...

Читати далі...

Спалює спека спину,Страшенно сонце печеСмалить усе без зупинуСтегна, живіт і плече. Спрага сушить у горлі, Судомить сідалищний нерв.Сонце засліплює очі – Став я не бачити стерв.Дотримуюся безпеки:Працюю здебільш уночі.Опівдні сховаюсь від спеки Й куватиму «щастя ключі».А сонечко – наш батько й мати, Сподіваюся з ним не загину. Я буду помірно ховатись, Хоч й спалює спека спину.

[Приєднана картинка]

Гроза пройшла… зітхнули трави, Квітки голівки підняли, І сонце, тепле і ласкаве, Спинило погляд на землі. Здаля розвіялись тумани, Знов ясно, пахощі, тепло… Спинилась кров, замовкли рани… Прибите серце ожило. Літає радість, щастя світе, Дзвенять пташки в садах рясних, Сміються знову трави, квіти… А сльози ще тремтять на них. Олександр Олесь, 1905[Приєднана картинка]

Мов та лілія ніжна і біла, Що росте на дзеркальній воді, Так і ти в моїм серці зацвіла, Пелюстки розгорнула бліді. Нахилила маленьку головку І до серця шепочеш: люблю… І листками м’якенького шовку Оповила ти душу мою. Я з кохання і сохну, і млію, Та ніколи його не згашу, Бо в душі я твій образ лелію, Мов лілею ту, в серці ношу.Дмитро Загул[Приєднана картинка]

Я жалкую, що так трапилось в житті – Снігопад на нашу осінь налетів. Я від снігу захистить тебе не зміг. Впав на скроні сивиною білий сніг. Він і власні мої скроні побілив, Щоб побачили усі, що постарів. Та не будемо зважать на снігопад, Хоч вже молодість не вернеться назад. Що залишилось разом проживемо', Друг до друга почуття збережемо'. Доки гріє тіло й душу наша кров Доведемо собі й Світу – Є Любов!

Герої буднів і казок, Щемких легенд про кращу долю! Нас розділяє тільки крок – Реальності суворе поле. Герої збурених подій, Дороговкази покоління! О, скільки зболених надій На них поклала Україна. І вже ніхто їх не уб’є. Безсмертність віри – їхня зброя. Народ загинуть не дає Своїм улюбленим героям. Данило Кулиняк.