Створив Майдан подружню пару, Свободи духом повінчав. Ради життя, а не піару Він сотворіння розпочав. Зійшлися південь, схід і захід, Щоб розгалузилось життя, І як цілком природній захід В них народилося б дитя. Час підійнять Народну волю На рівень Світо-сприйняття Обрати вкотре кращу долю Задля достойного життя. Нехай складеться все на диво: За покликом природніх прав Законодавчу ініціативу, Нарешті...

Читати далі...

- Привіт, люде, від Тараса, Шевченком ще звали. Як ви, любі, там без мене? Як там ваші справи? - Пам`ятаєм тебе, діду, Пам`ятаєм, любий. Ти прославив Україну, Вивів нас у люди. - Чи живете ви з панами? Чи вже на свободі? Чи зостались козаками, В славі та скорботі?- Ні ж бо, діду, не з панами. Наче й на свободі, Але стали козаками Не усі в народі. - Добре, діти, добре те, Що ви на свободі. Але сердечко козацьке Має буть в народі....

Читати далі...

Тарас закарбувався у душі моїй навік! Були лихі часи в житті країни, Та не про себе думав мужній чоловік - Він переймався долею Вкраїни. О, як боявся, що одурять і покинуть ЇЇ вві сні, а потім - окрадуть. Йому ж боліла доля Батьківщини Й дороговказом осявала путь. Подумать тільки: довгих десять років Заслання, туги, болю і жалю... І тисячі муштрованих солдатських кроків Не перекреслили оте його "люблю..." Як він любив... Він так любив Вкраїну,...

Читати далі...

Шевченкові слова Народжуються в серці, Тарас через віки Із них до нас озветься. Його сумні рядки Душі торкнулись знову, Піднять зуміли дух Наснаги та любові. Любити Україну У них заповідав, Як добре вільним бути, Щораз усім казав. ...

Читати далі...

Підпалить сонце кутик неба Й знайде відлуння в моїх снах. Ти пригонеш весь світ до себе Й під обрій полетиш, мов птах. Та море маревно палає... Світанок... Тліє небосхил. Думки мої в вітрах витають, В сплетіннях сонячних вітрил. І крики чайки вмить розріжуть Лумкую тишу навкруги. Хоча оту безмежну тишу Я б залишила на віки. Я полетіла б вільним птахом, Сама б витала в небесах. Малесенькі шматочки волі Я зберегла б в своїх очах. Я б заспівала ранком пісню, Таку ж...

Читати далі...

Ми всі – з лозової колиски, І в ній малим лежав Тарас. Під сволоком, німа, зависла. Щоб нам нагадувать не раз, Як у кріпацькій тій хатині Почув журливу пісню він, Як з крапель крові на калині Далекий і тривожний дзвін. Бо саме у слідах Тараса Його розбурхана душа. Блага до всіх вона відразу І поміж нас тепер руша. «Хай слово наше не вмирає» Звучить як щире каяття. Нема, Тарасе, того раю… Але з-поміж марнот...

Читати далі...

Багато серця вділено комусь,Багато щастя втрачено даремно...Я більш ніколи, чуєш, не прогнусьПеред людьми, в яких у душах темно.© Роман Хованець

Шевченка знають у всьому світі, Читають дорослі і люблять діти. Черкаські люди - славні земляки – Співають пісню про хрущі й садки, Дніпро, широкий і могутній. А він стоїть, величний, незабутній, Стоїть на канівській горі І дивиться, що коїться на цій землі. Всього минуло два століття, А на Вкраїні знову лихоліття. Все повернулось: панство і служниці, Нізащо пересічних б’ють по пиці. І наймити ідуть з торбами, А жебраки лежать...

Читати далі...

Пишу листи, складаючи в шухляду, -У адресата вже нове життя...А у душі - ні спокою, ні ладу,Переплелись з думками почуття.І не тобі тепер мене судити -Я все тобі до крихти віддала.А серце просить:"Хочу просто жити,Любові хочу, вірності, тепла!"На аркушах - і сльози, і чорнило,Неначе хтось насмисно наслідив.Я ще напишу, як тебе любила,А ти згадаєш, як мене любив... Автор: Лілія Альшуайбі

А колись ти знайдеш мене знову,Просто захочеш відчути те ж,Коли обох п’янить одна розмова,Немає заборон, бар’єрів, меж.Колись ти віднайдеш мене, як книгу,Що так любив, та вже забув сюжет.Навіки відцівіло? Лише достигло?Рідніше ніж колись, чи вкрай чуже?Ти врешті віднайдеш мене, й забутеУврветься в життя з новою силою.А поки, мій хороший, милий друже,Будь так само з іншими щасливий.© Юлія Алейнікова