Любов царя.

31 січня 1563 року шістдесят тисяч представників братнього російського народу( а може і набагато більше, братів не рахують) на чолі з генералісимусом Іваном Грозним приступили до стін міста Полоцька.Ще тисяч сорок гостей зі Сходу тягли на собі те, що повинно було назавжди засвідчити братську любов москвичів до половчан: двісті гармат і інше цілком мирне спорядження. Генералісимус Іван був людина незла і нікому не хотів зла, подумаєш, сина рідного убив. А що людей пачками губив, то було б тієї біди: чого-чого, а цього майна в московських господарів завжди вистачало з надлишком. Чому ж сумні у Росії в ці зимові дні світлі очі Івана? Бідний цар просто хотів повернути своє, законне: Волинь, Галичину, та ось, Полоцьк. Він хотів усього лише любові. А його чомусь ніхто не любив. Навіть власні піддані. Його полюблять через кілька століть, напишуть про нього романи, знімуть фільми про те, як він захищав батьківщину і міняв професію, відзначаючи військовий геній, волю, віру і державний розум. Але любов - така річ, якої завжди хочеться тут і зараз. І ось перед ним, як пише Володимир Орлов, лежить «головна твердь Великого князівства Литовського - місто з дев’ятивежевим замком, з дванадцятьма монастирями і вісімнадцяттю храмами». І зовсім невеликим гарнізоном. Бери - і люби. Але прокляте місто чомусь не бажає царське любові. Якби у Івана був гучномовець або радіо, він, напевно, наказав би з ранку до ранку крутити мантри на тубільних «говіркою», на кшталт цієї: «Ой, якби, якщо Москалі прийшли,Наші рідні, віри одної » Але радіо у нього немає. І кохання теж все ніяк не відчувається. ... Їх це досі дивує - до істерик і соплів. Вони досі ображаються, як діти, і щиро не можуть зрозуміти: як можна жити в Мінську, Вітебську, Гродно, Пінську, Бресті, Полоцьку - і не любити їх? У них же все таке велике і красиве ... На 16-й день облоги Іван, пообіцявши попередньо захисникам Полоцька свободу і збереження їх майна, після жорстоких боїв бере місто. І Полоцьк захлинається від нападу братніх почуттів: євреїв топлять у Двіні, всіх, хто неправильно хрестилися, вбивають без суду і слідства (хоча можна тільки уявити собі цей суд, якщо б він проходив), ченців рубають шаблями, по всьому місту згвалтування і кров, спалені кілька храмів і три тисячі дворів, майно городян реквізується на братські потреби і звозиться в Москву. А любові все одно як не було, так і немає. Хоча, здавалося б: адже вже не викрутяться.

Оригінал на білоруській мові опублікований тут

Коментарі

aleksandrinna

131.01.13, 20:07

Какие страсти..

Francisk02

231.01.13, 20:08

з такими "братами" й ворогів не потрібно...

анонім

331.01.13, 20:12

От таку люту "любов" відчули на собі новгордці, псковичі, батуринці, казанці і мешканці сотень інших міст, яким непоталанило в орбіту Маскви порапити.

uraha

431.01.13, 20:14Відповідь на 3 від анонім

serg020777

531.01.13, 20:15

Тамбовські вовки їм брати

Fred Perry

631.01.13, 20:28

Чутлива була людина, аж стільки любителів привела половчан любити...

731.01.13, 20:44Відповідь на 6 від Fred Perry

Собіратєль Русскіх зємель.

дТОЛЯізХорола

831.01.13, 20:56

Приємно,коли тебе люблять....

SOKILDNISТЕR+

931.01.13, 21:08

*bravoЩИРО дякуєм ЗА СТАТТЮ ! Вічная память всім хто загинув від КАЦАПзвірів ! А отой ГРОЗНИЙ так як інші КАЦАПфашисти є навіки вічні пророкляті БОГОМ...й горять в пеклі і скоро ПУЦТІН з іншими виродками туда піде !МИ Ж тримаймося свого і святого ! Помножте гарну пісню й СОВІСНІ поради від СЛАВНОІ з ХРИСТОМ монахині ТЕРЕЗИ КАЛЬКУТСЬКОІ ! СПАСИ БОЖЕ ВАС й УКРАІНУ http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=AmuZUkdsaII# ! СЛАВА НАЦІІ