сумне

В   очах  прощання  побачив   Смерть.

Погляд   повний  сліз,  смутку  проблискував   її   холодною  цікавістю,    що    незворушно

розглядала   нову   офіру   своєї      майбутньої   роботи.

Розставання      коротке    відчуванням    власного   кінця.

Скорботною  ходою    зникнути   геть    у   сховок  самітного    закінчення    шляху – ріки.

Аби  не   видіти  нікого  навкруг  й  не    бачити  куди   і  де   гайнуло    існування.

Лише   оцупок   покинутого    тіла,  заціплений  студінню   замерзаючого     подиху

Смерті