Мандрівка Америкою І Европою (Ч. 2/3: Вашинґтон)

          Уніјськиј двірець (Union Station), Вашинґтон

          Летовище ім. Дж. Кеннеді (JFK), термінал 2, Новиј Јорк

          Капітоль у Вашинґтоні, ОК

    Між іншим, двірець у Вашинґтоні виявився буквально в межах видимості the Capitol (Капітоля).
    Ми взяли таксівку від двірця Union Station (Юніон Стејшн) до готелю the Ramada Inn (Рамада Інн). До готеля можна було діјти від двірця пішки, але Рич мав дуже велику валізу. В таксі не було лічильника. Таксист сказав:
    — Fares are determined by taxi fare zones. (Оплата визначається за тарифними зонами.)
    Рич потім пояснив:
    — Washington is the exception, not the rule. In most cities cabs have meters. (Вашинґтон — це виняток, а не правило. У більшості міст таксівки мають лічильники.)
    У готелі ми зареєструвалися без проблем. Адміністратор підтвердив моє замовлення на двомісниј номер. Ми заповнили реєстраціјні бланки ј отримали ключа. Носильник відніс валізу Ричарда нагору.
    — How much I should tip him? (Скільки повинен дати јому на чај?) — думав я.
    Рич сказав:
    — A one-dollar tip would be okay. (Один доляр був би добре.)
    — Well, how was I doing? (Ну, як я поравсь?)
    Рич сказав:
    — You were doing all right so far. (Ви поки що поралися нормально.)
    Ми мали не просто номер, а люкс. Фактично це була ціла квартира з кухонькою, холодильником і навіть баром. На приліжковіј тумбочці я најшов Біблію. Рич сказав:
    — There is one in every hotel room. (Вона є в щоготельнім номері.)
    Можете це собі уявити?
    Злегка перекусивши, ми вијшли на прогулянку. Ричард розповів мені дещо про Вашинґтон, ОК. Ці літери завше додаються, щоби не плутати јого зі the state of Washington (штатом Вашинґтон). Цеј штат дуже далеко від столиці, на тихоокеанськім узбережжі. «D. C.» (ОК) означа District of Columbia (округ Колумбія). Це особливиј федеральниј округ не належе до жодного з п’ятидесяти штатів. Він зело малиј. Тому міськиј терен виходе черз јого кордони до сусідніх the states of Maryland and Virginia (штатів Мериленд і Вірджинія).
    Рич сказав:
    — Washington is unlike many other cities in its treatment of tourists. In what way? Most of its museums, galleries and monuments is free. (Вашинґтон не схожиј на багато інших міст у своєму відношенні до туристів. У чому? Більшість музеїв, галереј і пам’ятників — безкоштовні.)
    Абсолютно природно я намагався порівняти місто з Новим Јорком. Я помітив, що тут нема небосягів. Закон заборонив будівництво вище, ніж Капітоль. На вулиці було мало народу ј значно більше негрів, ніж у Новім Јорку. Ричар сказав:
    — Most of the population is black. People go to bed very early in Washington. (Більшість людеј тут негри. В Вашинґтоні люди дуже рано лягають спати.)
    Так, це було зовсім не схоже на Новиј Јорк!
    Ричард весь час казав:
    — If I finished my work earlier today, we could go sightseeing together. (Якби я закінчив сьогодні раніше, ми змогли би сходити разом на екскурсію.)
    Але він мав дуже насичену програму. З одного боку, я не мав особливих справ у місцевому відділі фірми. Значить мав багато вільного часу. Як зазвичај, я хтів спочатку піти на екскурсію з ґідом по столиці. За порадою Рича я вибрав the Tourmobile shuttle bus (екскурсіјниј автобус «Турмобіль»). Платиш раз, сходиш де завгодно і знов сідаєш безкоштовно. Квиток діјсниј ввесь день. Екскурсія з поясненнями. Автобус зупиняється за розкладом біля всіх пам’яток на the National Mall (Націјональніј алеї або парку Молл) і на Arlington National Cemetery (Арлінґтонському націјональному кладовищі).
    Парк Молл — це широке трав’яне поле завдовжки 2 милі. Він тягнеться від підніжжя Капітоля до the Lincoln Memorial (пам’ятника Лінкольну). Він проходе повз the Smithsonian Institution museums (музеїв Смітсоновського інституту) і позаду the White House (Білого Дому). В центрі парку Молл ви бачите the Washington Monument (пам’ятник Вашинґтону). Це обеліск з граніту ј мармуру, присвячениј першому президентові США.
    Вашинґтонці пишаються своєю системою підземки, що вони називають Metrorail (Метрорејл) або просто Metro (Метро). Вона набагато сучасніша за новојорську. Це цілком природньо, бо відкрилася тільки 1976 року. Вона ма 5 лініј: Red, Orange, Blue, Yellow and Green (Червона, Помаранчева, Блакитна, Жовта ј Зелена). Є плани спорудження Silver line (Срібної лінії). Лінії розходяться від середмістя Вашинґтона глибоко на терен Мериленда ј Вірджинії.
    Мінімальна плата в звичајниј час — 85 cents (85 центів). Максимальна плата в годину пік — $2.40 (2,40 доляра). Замість жетона вам тре’ використовувати a magnetic farecard (магнітну картку), що мо’ купити в касах-автоматах на кожніј станції. Щоби потрапити на платформу, ви маєте вставити картку в вхідниј турнікет. Картка вискоче з закодованим часом і місцем. У пункті призначення ви вставляєте картку в вихідниј турнікет, і плата за проїзд автоматично вираховується.
    Автобуси з’єднують усі станції метра. Щоби добратися туди, можете взяти a free transfer ticket from the Metro to a bus (безкоштовниј пересадочниј талон метро-автобус) у автоматі на станції метра, де ви починаєте поїздку.

    І знову Новиј Јорк.
    На протязі першої пари тижнів я нич не купляв, крім some groceries (бакаліјних товарів). Купляти в супермаркеті легко. Ви просто кладете те що хочете до кошика ј несете це до касира. Він проб’є все на касовому апараті, візьме в вас гроші ј покладе закупи до мішка. Проте будьте обережні! Сума може бути більша, ніж зазначено на етикетках з ціною. Це тому, що є a sales tax (податок на продаж) усього, крім основних продуктів харчування. Цеј податок стягується в більшості штатів.
    Я мав не особливо багато грошеј. Через те мені треба було акуратно планувати. Бачите, я хтів привезти додому дарунки для родичів ј друзів. Я так само хтів купити a VCR (video cassette recorder) and a PC (personal computer) (відеомагнітофон і персональниј комп’ютер) для себе.
    Люди в конторі давали мені поради. Вони казали:
    — If you don't want to spend a lot of money, you should watch newspaper ads for sales. If you get to the store early on a sale day you will have a wider choise. There are different kids of sales: semi-annual and annual sales, one-day sales, half-price sales, close-out sales, clearance sales, warehouse sales and many others. (Якщо ви не хчете витрачати багато грошеј, вам тре’ пильнувати за газетною рекламою розпродажів. Якщо пријдете до крамниці в день розпродажі, матимете великиј вибір. Є різні види розпродажів: піврічні ј річні, одноденні, розпродажі за пів ціни, за ліквідації крамниці, сезонні, зі складу ј багато інших.)
    Спочатку я просто пильнував, як купляють інші. Потім я зробив там декілька непоганих закупів і пару вельми вдалих!
    Більшість американців уважно пильнують за цінами ј регулярно ходять на розпродажі. Але є виняток — credit cards (кредитні картки). Подејкують, що американці оплачують карточками 500 billion dollars (500 млрд долярів) щороку. Рич каже:
    — Two-thirds of these people pay only a portion of their monthly bills. That means they'll have to pay a high interest on the remainder. But people like using credit cards because they don't like waiting to get anything. Plastic money has become an important part of American life-style. So when you want to pay for something, you'll hear the question: «Cash or charge?». (Дві третини цих людеј оплачують лише частину їх щомісячних рахунків. Це значе, що вони мають платити високі відсотки з решти. Але вони подобають використовувати кредитні картки, бо вони не люблять взагалі на що-небудь чекати. Пластикові гроші стали важливою частиною стилю життя американців. Тому коли ви захочете за щось заплатити, ви почуєте питання: «Готівкою чи на виплату?».)
    Під час моїх щоденних прогулянок по Мангеттену я так само часто оглядав вітрини. На Fifth Avenue and Madison Avenue (П’ятіј Авеню і Медисон Авеню) ціни мене вразили. Одного разу я бачив шалик за ціною over $1,000 (більше 1000 долярів). Мої друзі пояснили мені, що гроші не мають значення для клієнтів, що там скуповуються. Он де гроші діјсно говорять!
    Як ви знаєте, я мав гарну кухню в квартирі, але не мав ні часу, ані бажання готувати. Я часто купляв продукти або в бакаліјніј крамниці, або супермаркеті по дорозі додому. Це міг бути буханець хліба, пакунок молока, дюжина (= 12) крашанок або фунт (= 454 г) масла на сніданок. Або я купляв величезниј a submarine sandwich (сендвіч для підводників) у місцевому гастрономі, а то ј пару гамбурґерів або чизбурґерів де-небудь, де дають на виніс, на вечерю. Але мені доводилось їсти в основному поза домом.
    Я намагався ходити щоразу до іншого місця, коли јшов на обід у обідню перерву, або на вечерю після праці. Спочатку я завжди прохав Ричарда або когось з друзів у конторі піти зі мною. Дехто з них наполягав на тім, щоби пригостити мя. Тоді я починав наполягати на тім, щоби пригостити їх. Після суперечки, як правило, платили кожен за себе.
    Поїсти десь у Новім Јорку — жодних проблем. Є стільки місць, де мо’ пообідати! Ј назви в них так само різні — restaurant (ресторан) або cafe (кафе), cafeteria (кафетеріј) або coffee shop (кав’ярня), pancake house (млинцева) або steakhouse (біфштексна), pizza place (піцерія) або sandwich shop (канапкова), eatery (їдальня) або просто grill (ґриль). Деякі з них мають назви на кшталт «The Pines» (Сосни). Інші назви за іменням власників «Maria's» (Маріїне), або бувших власників, якщо заклад заслужив гарну репутацію. Можете поїсти навіть у a deli (гастрономі). Коли ви щось купуєте, вас запитують:
    — Here or to go? (Тут чи на виніс?)
    Конкуренція настільки сильна, що мо’ завше знајти гарну їжу, що вам по кишені. Час од часу мајже всі ресторани дають special offers (спецрекламу) дешевих обідів. По неділях, коли я любив поспати пізніше, я завше шукав у газетах якусь рекламу a «Sunday brunch special» (недільного сніданко-обіда).
    Надіјшов час мені прощатися з моїми американськими друзями. Фірма намічала влаштувати велику вечірку на мії гонор. Вони дали мені на вибір любиј новојорськиј ресторан. Нарід у конторі був різних націјональностеј за походженням і кожен пропонував свіј укоханиј заклад. Але я вважав за краще щось типово американське. І ніяких мені французьких вин. Чудово підіјде і каліфорніјське вино.
    Міј зворотніј шлях додому, за порадою Ричарда, проліг транзитом через London (Лондон), де я мав побачитися з Ричардовим товаришем. Ричард Джонсон з торбою подарунків і веселих побажань на дорогу провів мене до самого літака № беззупиночного рејсу KL 6103 Новиј Јорк — Лондон, зліт о 18:45 за Вашинґтонським часом у John F. Kennedy International Airport (JFK) terminal 2 (Міжнарідному аеропорту ім. Джона Фітцджеральда Кеннеді (JFK) термінал 2) Нового Јорка, а посадка наступного дня о 07:05 за Лондонським часом у London Heathrow Airport (LHR) terminal 4 (лондонського аеропорту Гітров (LHR) термінал 4). Усього 7 годин і 20 хвилин польоту. В літаку, що летів до Лондона, мені довелося заповнити бланки, де я мав зазначити ім’я та прізвище. До речі, мені тре’ було написати дату народження таким чином: день/місяць/рік, а не так як пишуть в Америці: місяць/день/рік.
    Під час довгого польоту до Лондона на літаку the Boeing 767 (Боїнґ 767) я намагався розібратися зі своїми враженнями про Америку. Деякі речі здалися мені незвичајними, принајмні.
    Подејкують, що Сполучені Штати — a «melting pot» (плавильниј казан) людеј з різних країн. Я визнав, що це особливо справедливо стосовно Нового Јорка з јого чисельними націјональними рајонами. Із стількома іміґрантами або їхніми дітьми ніхто не зверта уваги на ваш іноземниј акцент. Звичајно, я намагався як міг виглядати і розмовляти як американець. За тиждень я міг розуміти мајже всіх. Але я ніколи так і не зміг зрозуміти жаргон американських негрів. До речі, деякі негри вважають за краще називатися African Americans або Afro-Americans (афро-американцями).
    Мене вразила дружелюбність людеј на вулиці. Цілковиті незнајомці посміхалися мені і навіть казали: «Hello!» (Привіт!) або «How are you?..» (Як ся маєте?..). Вони так само кажуть «please» (будь ласка) і «thank you» (дякую) набагато частіше, ніж ми у себе вдома.
    З іншого боку, мене здивувала та відстань, яку люди намагаються тримати між собою в товаристві. Люди, що чекають в чергах (у банку, або на автобусніј зупинці), стоять близько 2-х футів (2 x 30,48 см) один од одного. Вони вважають, що мають право на відокремленість і особистиј простір.
    Більшість американців подобають неофіціјність у звичках, мові ј одязі. Іноді навіть занадто, як мені здавалося спочатку. На манер людеј, що кладуть ноги на стола. Або людеј, що звертаються один до одного на ім’я мајже в любих умовах, офіціјних або неофіціјних.
    Ще що мене зело здивувало, це як мало люди п’ють і палять. І все це незважаючи на the attractive magazine ads for cigarettes and TV commercials for wine and beer (привабливу часописну рекламу цигарок і телевізіјну рекламу вина ј пива). Так, здоров’я явно модно в Америці сьогодні. Мені завжди хтілося кинути палити. І мені нарешті вдалося це зробити там. When in Rome, do as the Romans do. (Якщо ти в Римі, чини як римляни.)
    І останнє. Я чув багато історіј про злочинність в Новому Јорку. Я читав про вуличні пограбування в місцевих газетах. Але я сам ніколи не мав жодних прикростеј. Може через те, що я дотримувався поради Рича. Він мені радив уникати деякі рајони міста після темряви. До інших рајонів мені взагалі не слід було ходити.

    P. S. Далі буде. Чекаю на ваші відгуки. Чи потрібно продовжувати розповідь?

    Як панство ся ставе до Вашинґтона?