І я люблю...

                           І я живу....

І буду я...

                        І поки вмру...

Завжди радітиму життю...

                          І цьому сонцю...

Квітці й небу....

                       І треба... Треба...

Я ТАК ЛЮБЛЮ! 

Давай будем разом сміятись!

Давай зустрічати цей день!

Давай будем всім усміхатись!

Щоб раділи мільйони людей.

Давай будем всім дарувати

Сонце, радість, любов назавжди...

Нашу землю будем цілувати,

Що дала нам чудесні плоди!

Давай разом... ми будемо разом

На хвилину, секунду, завжди...

Ми не будем кидатися щастям!

Завжди будем його берегти.

Ми розстанемось? Ну а що потім?

Заметуть всі за нами сліди?

Поставлять пам'ятник нашій роботі

За те, що даруємо світові ми.

Хто ми такі, щоб пам'ятник нам ставить?

Спитається хтось із сторони...

Ми ті, з ким веселі забави

Завжди будуть у сонячні дні.

Ми промінчики сонця - ми діти,

Що дарують безмежну любов

Всім, хто поруч - і тьоті, і дяді,

Усміхаючись знову і знов!

У нас немовби то була, криза, а тут ще й президентські вибори на носі, плюс ще епідемія, усе як у той приказці «І шити, і варити, і завтра Великдень». А тут ще у Київ приїздиш, якась секта з’явилася називають себе свідками інфляції - нехристі, до всіх чіпляються з братньою любов’ю та закликають голосувати за того хто всіх чує. А тут на бігбордах написи вона працює -, і хто та вона, яка працює теж невідомо! Потім їдеш, скрізь палатки кольору хакі стоять, біля них люди з лінощами починають совати тобі якісь часописи, і виникає думка може вони теж свідки інфляції?! Та ні називають себе солдатами божими, і тикають образчик з якимось молодиком в окулярах! Кажуть що то Біг їх всєя сутній.
А приїздиш до Криму так там взагалі жах будь де висять плакати з відьмою, яка стоїть з косою на тлі напису «остров Крим» одразу згадуєш уроки географії і думаєш, як може бути півострів - островом ?. Але зненацька тебе хапають під руки якісь люди в червоному питають - чи знаєш ти язик усємі панімаємий; ну ти їм – так, знаю а ЩО? І теж починаються молитви пєснопенія, ти ім. – А ви що теж свідки інфляції? Вони кажуть так але ті хто у Києві ті одступники, бо зреклися вони ойчізни Московської та не виконали обіцянки предвиборчі! Потім запитуєш – А що то за відьма з косою? І тобі кажуть, що то матір божа свідків інфляції, яка обіцяє Крим відокремити від України, та зробити усі кримчанам велике щастя, не спитавши у них на то дозволу, бо на то воля всевишнього. І розумієш що таки треба шукати альтернативу, тим усім свідкам, не життя, а суцільне божевілля.

 

  Пригоди принцеси в драконячому лігві...

  Частина 4  

 (остання)

Цей малюнок Ви також можете побачити на http://oboi.i.ua/user/836315/7/205514/.

Бум! – гучний удар струсонув замкові ворота. Вартовий поспав, схопився, кинув швидкий погляд по сторонах. Не дай Бог, щоб капітан з перевіркою. Зловить сплячим, ураз половини платні позбудешся. І будеш потім пів року покої принцеси охороняти. А її величність спуску не дає, володіючи багатою і витонченою фантазією. Варті доводилося вельми не солодко, на них ставилися всі експерименти. Добре, що зараз її величність відсутня, але це не надовго. Король провернув якусь аферу, і відправив доньку в подорож. Але принцеса за межами замку довго ще не затримувалася.
Замок заливало мертвотне світло місяця. З боку стайні долинало тихе іржання – коні перемовлялися своєю, нікому не відомою мовою. Вікна зяяли темними проваллями, лише на самій вершині центральної башти горів слабкий вогник. Мебіус, придворний чаклун, лягав спати дуже пізно. Пануючу тишу знов розірвали гучні удари. Хтось відчайдушно стукав у браму.

- Кого там демони принесли посеред ночі? – вигукнув вартовий, перехиляючись через парапет.
Внизу, коло ґрат, що перекривають в'їзд до замку, знаходилося двоє вершників, що сидилі на гарних конях. Один з них відкинув каптур, підняв голову.
- Лицар Айвен. Зі мною благородна пані. Вона дуже замерзла, відкрийте!
- Зараз, - гмикнув вартовий. – Я відкрию, а ви замок захопите.
- З глузду з'їхав? – обурився вершник. – Як ми удвох замок захопимо?
- А може у вас за рогом натовп.
- Де ти тут натовп бачиш?! Нас всього двоє, причому одна жінка.
- Нічого не знаю, чекайте світанку.
- Послухай - почав втрачати терпець лицар. – Тебе як звуть?
- Гаріх.
- Так от Гаріх, давай вчинимо так. Я обіцяв доставити цю пані в замок. І я доставлю. У вас двоє ґрат на воротах?
- Двоє, - після нетривалих роздумів відповів Гаріх.
- Відмінно, - зрадів лицар. - Ти піднімаєш перші ґрати. Пані в'їжджає, я залишаюся зовні. Потім ти опустиш перші ґрати і відкриєш другі. Або покличеш командира, він вже сам з нею розбереться.
Гаріх почухав потилицю. У плані лицаря нічого підозрілого він не відмітив. Та й потім, у нього з'явилася можливість перервати сон капітана. Таку чудову можливість гріх упускати.
- Добре, - крикнув стражник.

Заскрипів підйомний механізм, ґрати сіпнулися і пішли вгору, відкриваючи шлях. Лицар хлопнув по крупу коня своєї супутниці, змушуючи зрушитися з місця. Дочекавшись, коли пані заїде в коридор, Гаріх поспішно опустив ґрати назад. Лицар радісно вигукнув і попрямував геть від замку пустивши коня галопом. Вартовий здивовано знизав плечима і відправився будити капітана. Начальник варти мешкав в кутовій башті. У його покої можна було потрапити двома способами: через центральні покої і прямо із стін. Досягнувши дверей, Гаріх ввічливо постукав. За стінкою загуркотіло й на порозі з'явилася висока скуйовджена людина. Погляд капітана не провіщав нічого хорошого.

- Там жінка…
- Де там, бовдур? – рикнув капітан. – Знайшов ворожку! Нумо зберися, доповідай, як годиться!
- Винен! – гаркнув Гаріх. – Доповідаю. Згідно зі службовими обов'язками, ніс варту на ділянці стіни перед воротами. Півгодини тому під'їхав лицар з супутницею і просився на ніч. Пані зараз чекає на майданчику між гратами, лицар виїхав.
- Молодець! - ласкаво посміхнувся начальник варти. – Два додаткові чергування на цьому тижні. А зараз, підемо, розберемося з нашою гостею.
Спустившись по кам'яних сходах, капітан бадьорим кроком перетнув двір і зупинився коло ґрат. Гаріх влаштувався збоку, прихопивши по дорозі факел.
- Хто така? – запитав капітан в темної фігури, що сиділа на коні. Вершник відчайдушно замотав головою, долинуло ледве чутне мукання. Каптур звалився, явивши погляду прекрасну жіночу зовнішність. Рот вершниці закривала шовкова хустка, туго стягнута на потилиці.
- Ваша ясновельможність, - приголомшено видихнув капітан.

 

- Геніальна ідея! Так ти сказав, вірно!? – гаркнув чоловік, поправляючи корону.
- Ну хто ж знав, ваша величність, - спробував виправдатися співбесідник, кутаючись в мантію.
- Загалом так, раднику! Ти це запропонував, ти і розгрібай!
- В якому сенсі?
- Вирішено. Чоловіком будеш ти!
- Ваша величність - кинувся на коліна радник. – Може, краще просто на каторгу, а? Попрацюю років двадцять, окріпну на свіжому повітрі, порозумнішаю. Будьте поблажливі!
- І не мрій! – відрізав король. - Весілля сьогодні! Варта! Проведіть шановного жениха в апартаменти і прослідкуйте, аби не втік.

   І жили вони довго та...

Дякую сайту http://webest.net/2009/09/12/printsessa.php .

Хотілося б підтримати патріотично свідому людину на цьому порталі - Тарас Токар. Не стану обговорювати причини і наслідки блокування його акаунту - було сказано вже багато на цю тему. Також чимало порад вже пролунало. Гадаю, що Тарас зробить відповідні висновки і не повторить минулих помилок.

Хочеться побажати Тарасові ніколи не зупинятися при першій невдачі і завжди йти тільки вперед! В тебе обов`язково все вийде! Країні потрібні хоробрі лицарі!

   Слава Україні!   

P.S. Музичний дарунок на додачу.

 

Все рахується!

.

 

Ось про такий новий товар я сьогодні довідався з рекламних листів мегамаркету "Білла". Наче схоже на звичайнісінький друшляк. Але ж... дуршлаг круглий

Повний абзац!

.

 

 

Націоналізм – це "надбудова" над певною етнічною культурою і традицією, де етнічне є тільки висхідним матеріалом, а "вхід" до складу нації якщо і визначається кров'ю, то тільки тією, яку людина готова віддати за країну, яку вона свідомо назвала Батьківщиною, а не тією кров'ю, яку беруть на аналіз для визначення її "чистоти".
Сергій Грабовський "Звичайне фальшування"

Випадок у Санкт-Петербурзі розділив російське суспільство навпіл. Одні вимагають вчинити щодо вбивці з усією суворістю закону, інші вважають його героєм.

Усі подробиці справи - на відео

Що має зробити держава з Олександром Кузнєцовим? 

був якийсь дуже важкий день.... як і завжди, майже нічого не зробив... коротше, засумував трохи

зрозумів одне, лише справжні друзі тебе завжди у всьому підтримають, підкажуть, допоможуть, і вступляться за тебе навіть якщо ти цього не прохав

Хочу такой же!

.

От просто мене аж із себе виводить. Чому коли хтось на блогах напише якийсь бздур, то на нього купа відгуків, і рейтинги зростають аж до неба, а якщо з'являється замітка українською мовою про правильні речі, то вона ніколи не знайде свого місця не те що у топ 10 а й набагато далі. Тільки бува не подумайте, що мене цікавлять всі ці рейтинги, як на мене це все дурниці. Але ті користувачі, які заходять вперше природньо цикають на ті замітки, які в той час знаходяться на головній сторінці. Але це не дає повної картини того що діється на порталі і тим користувачам, які з'явилися нещодавно просто важко знайти своїх однодумців.

Що ж до якості, то в мене просто немає слів, чому найбільшою популярністю користуються саме замітки з ненормативною лексикою, про якісь відверті дурниці?