хочу сюда!
 

Катюша

31 год, дева, познакомится с парнем в возрасте 35-85 лет

Слава Україні!

Доброго часу доби, всім українцям! Якщо ви не українець, а росіянин то ідіть звідси н...й. Я хочу звернутись до братів українців. Хочу відразу попередити, що все мною написане ніяк не пов'язане з довбаними виборами! Це просто ті речі які киплять в моїй голові з 14 року і особливо зараз, після мого звільнення з лав ЗСУ. Я просто хочу висказатись, бо важко тримати це в собі. Не хочу зараз говорити про те як нам, українцям тяжко живеться і яка у нас погана влада, це дуже довга тема. Скажу лише те що для того щоб ми почали жити краще, нам спочатку треба прогнати"дикого звіра", який ніколи не дозволить нам жити кращим життям ніж у нього. Все правильно, я про росію, про ворога який нас вбиває. Я виконував службові обов'язки в АТО довгий час і можу розказати вам про те, що бачив і чув особисто я. Це дуже важкі спогади. Особливо важко згадувати загиблих товаришів. Я намагаюсь забути все, бо хочу жити так як раніше. Але іноді щось присниться і я, як зараз прокручую в голові всі ті спогади. Я хочу забути, але разом з тим я розумію, що я не маю права забути тих людей, які віддали найцінніше за нас з вами! Іноді я відчуваю провину перед ними за те, що мені пощастило більше. Але на все воля Божа і я дякую Йому за те що я живу. І дякую за той момент, коли в якийсь день я ніби народився знову і полюбив прекрасне небо і траву навколо мене... І хочу застерегти вас від ілюзії, що ті всі речі відбуваються десь далеко, що то все не правда, або що росія вас пожаліє і принесе вам щастя. Вона лише приносить смерть, сльози і горе. Ось вам приклад, наймолодшому моєму другу який залишився там було 20 років. Він був хорошою людиною і колись я назву сина його ім'ям. А були й інші і в них залишились сім'ї.. А ось вам ще один мій спогад. В якийсь момент нам довелося відступати із займаних позицій і залишити населений пункт. Пам'ятаю як ми зупинились в ярку, пережидаючи обстріли, до нас підійшли дві жінки майже пенсійного віку і принесли нам каструлю супу. Вибачились що не принесли хліба, бо його в них вже давно немає, а самі відійшли в сторону, сіли під деревом і почали плакати, просили не залишати їх і розповіли як декілька днів тому на вулицю потрапив снаряд і вбив чоловіка похилого віку і молоду дівчину... Це найгірший мій спогад. Коли я це згадую, мене переповнює ненависть до всього, що починається буквами "рос..." Я не дуже довго був в активних бойових діях. Але і за цей проміжок часу я достатньо побачив горя яке нам принесли "самоназвані браття". Колись я потрапив в госпіталь і познайомився з чоловіком, який до війни жив у Луганську. Але його будинок зруйнували і він пішов в ЗСУ, захищати свою землю. Він відслужив рік по першій мобілізації, отримав поранення і вдруге пішов в армію. Це все для мене спогади. Дай Боже щоб це все припинилось і щоб більше ні я, ні ви такого не бачили. Дай Боже щоб росія не полізла далі і не вбила вас, ваших рідних, щоб не зруйнувала ваш будинок. І дай Боже всім нам розуміння того що насправді відбувається. Я коли звільнявся з лав збройних сил думав, що для мене все закінчилось. А поті я влаштувався на роботу і якось забалакав за політику з людиною яку до того часу поважав... І в ході бесіди він почав ганьбити нашу владу і прославляти росію, а тоді сказав, що "нам треба об'єднуватись з росією". Я припинив розмову і ледве стримав себе, я хотів його вдарити. Скажіть мені, якщо нам треба об'єднуватись з росією, то за що загинули мої товариші? Що нам треба щоб ми зрозуміли? Чи ми зрозуміємо тільки тоді, коли будемо сидіти під деревом і плакати... і коли вже буде пізно?.. А ще недавно я зустрів однокласника і в ході бесіди він озвучив мені свою позицію, що "ми не маємо протистояти росії, бо вона нас знищить, що повинні скоритись"... Такі речі дуже важкі для мене. Може я хворий чи я щось не розумію, як ви вважаєте? З однокласником я згоден в одному, що в масштабних бойових діях з росією ми програємо. І не намагайтесь доводити протилежне! Подивіться якусь інформацію, зрівняйте наприклад кількість танків у них і у нас, кількість літаків, вертольотів, ще чогось. І не забудьте, що в них є ядерна зброя! А якщо ви переграли в комп'ютерні ігри чи передивились фільмів про війну, то можете бігти з вилами проти градів з криками "ура"! Тільки біжіть ви самі, а не змушуйте когось! Те що я писав, коли ми відступали, а буквально кажучи тікали, знаєте чому? А тому, що напередодні ми потроху віджимали нові позиції і рухались вперед і раділи цьому, були впевнені, що скоро все закінчимо. А коли нас почали масштабно обстрілювати (з території росії в тому числі), то вся ейфорія швидко пройшла. І ті хто до того рвав на собі одяг і кричав, що ми сепаратистів за два дні виженем, почали відмовлятись виконувати свої обов'язки, а деякі "поболіли на голову" і позвільнялись. Я у жодному разі не маю на увазі, що ми повинні здатися! Я вважаю, що наша задача, стримувати їх! Зробити все можливе, щоб окупанти не пролазили далі в Україну! Наша влада зобов'язана протистояти російській пропаганді і збирати всі докази агресії. На мою думку нам допоможуть лише санкції проти росії. Коли інші країни передавлять їй глотку, лише тоді вона зупиниться. А тим "українцям", які хочуть дружить з росією, хочу переказати слова Джохара Дудаєва, який сказав, що "вони пропонують нам дружбу з диким ведмедем, посадженим в клітку, іди живи з ним, пода йому лапу". Якщо хочете, пакуйте речі і їдьте в ту "клітку" і там ведіть розмови на будь які теми! А якщо ви тоскуєте за ссср, то хочу попередити, росія це не ссср! Це ще гірше, бо влада в росії це самі звичайні бандюги і злочинці, яким потрібні гроші і задоволення від вбивств людей по всьому світу. А ще почитайте про війни які постійно влаштовує росія. Не знаю чому це так.. Уявіть скільки невинних людей загинуло в Чечні чи Афганістані! Вони були на своїй землі і захищали себе і своїх рідних. За що їх вбила росія?.. Подумайте.. Бажаю вам розуму побільше!
0

Комментарии