Донецький "Шахтар" досяг домовленості з бразильським півзахисником Тайсоном, що той прийме українське громадянство.

При цьому футболіст отримає грошову винагороду, стверджуєTribuna.com.

Банківський рахунок гравця, який взимку перейшов з харківського "Металіста", згідно з угодою, може поповнитися сумою у 500 тисяч доларів.

Зазначимо, що Тайсон Барселлос Фреда жодного разу не виходив на поле у формі збірних Бразилії.

У Прем'єр-лізі України Тайсон провів 74 поєдинки (47 за "Металіст" і 17 за "Шахтар") і забив 15 м'ячів. Ще чотири рази виходив у Кубку країни й одного разу у Суперкубку (2 голи).

Нагадаємо, що у збірній України вже грає двоє натуралізованих виконавців - "серб" Марко Девич і "бразилець" Едмар.

Если Украина вступит в ЕС, то это случится не раньше, чем лет через тысячу. Такое мнение высказал постоянный представитель России при ЕС Владимир Чижов, отвечая на вопросы журналистов на состоявшемся в Брюсселе совещании руководителей представительств ИТАР-ТАСС в странах Европы.

«Если Украина подпишет в ноябре в Вильнюсе на саммите стран Восточного партнерства ЕС соглашение об ассоциации с Евросоюзом, то еще не факт, что его ратифицируют все 28 стран ЕС. Не исключено, также, что соглашение будет подписываться не полностью - может быть подписана только политическая часть, а раздел о создании глубокой и всеобъемлющей зоны свободной торговли оставлен на будущее», - отметил он.

Ранее Чижов неоднократно подчеркивал, что соглашение об ассоциации не имеет никакого отношения к вопросу членства в Евросоюзе, которое ЕС Украине никогда прямо не предлагал.

Напомним, что подписание Соглашения об ассоциации Украины и ЕС запланировано на ноябрь 2013 года во время саммита Восточного партнерства в Вильнюсе.

В декабре 2012 года Совет ЕС определил условия, необходимые для подписания Соглашения об ассоциации с Украиной: обеспечение соответствия выборов международным стандартам, решение вопроса избирательного правосудия и предотвращение его повторения, а также проведение реформ, заложенных в совместно согласованной повестке дня об ассоциации.

Під акомпанемент медведчуківських плакатів «Влада в Україні належить тобі …» громадський рух «Вільний простір» продовжує, як сьогодні видається, нескінченний автомайдан із встановлення конституційного ладу у кожному селі, селищі чи місті України.  Плакати такого штибу на сьогодні ще доповнюються семінарами та зустрічами активістів псевдо – «українського вибору», на яких в середовищі місцевих депутатів, мерів, сільських голів та поодиноких громадських активістів вкидається ідея територіальних громад як дарунок долі від «славного» українського політика Віктора Медведчука. До яких останній не має жодного відношення. Нещодавно таке дійство відбулося на Тернопільщині, дещо раніше – на Рівненщині. Ось тільки ідея повновладдя громад в устах глави адміністрації президента Кучми звучить щонайменше кумедно!

Ще кілька тижнів тому, пошук в Інтернеті за словосполученням «територіальна громада» давав зовсім незначну кількість результатів. Сьогодні ж як за наказом зверху (наскільки мені відомо, такий таки був) словосполучення «територіальна громада» звучить від кожного мало-мальськи «обдарованого владою» чиновника чи депутата. Більше того, в електронному реєстрі можна знайти зареєстровані юридичні особи – територіальні громади з видом діяльності «збір чи вивіз сміття», «державне управління», тощо або у вигляді громадських організацій. З одного боку, узурпується конституційне право територіальних громад, коли за їх відсутності як юридичної особи їх представницький орган вирішує затвердити не на загальних зборах чи шляхом референдуму, а на депутатській сесії статут територіальної громади, та зрештою зареєструвати його у місцевій юстиції. От тільки, де тут громада і де тут власне її конституційне право?

Різницю пояснити доволі легко. Сотні сільських рад по цілій Україні сьогодні дають згоду на видобуток газу, титану, уранових руд, піску всупереч інтересам громад. Як наслідок, сотні акцій протесту по цілій країні. Ці ж місцеві ради дають дозвіл на розміщення свиноферм, качатників, інших господарств, що очевидно не дружать ні з екологічним законодавством, ні з інтересами села. Чого лише вартують вивози мертвої худоби, відходів на територію заповідників, кількакратне перевищення поголів’я, на що виробниче устаткування просто не розраховане, і через що шкода для екології є неспівмірною з якимись міфічними економічними здобутками. І все це в умовах повної відсутності контролю, як через відсутність кваліфікованих працівників, обладнання, так і через відсутність бажання його здійснювати. Звичайна річ: голови сільських рад переважно трансформувалися в працівників райдержадміністрацій, а не найманих працівників громади. Тут показовим є інтерв’ю голови Миколаївської облдержадміністрації, в якому він розповідає, як за адміністративно-територіальною реформою сільські ради наділять певною частиною своїх повноважень територіальні громади. Мало того, що чоловік не читав Конституції України, він ще й як посадова особа дозволяє собі аж надто вільно трактувати її положення, оскільки за Конституцією саме територіальні громади наділяють свої представницькі органи певною частиною своїх повноважень. Хоч при бажанні можуть цього і не робити і здійснювати місцеве самоврядування безпосередньо загальними зборами.

Наприклад, на Житомирщині сільський голова попід руку з працівниками райдержадміністрації взяв собі за мету провести альтернативні збори для зміни як керівництва громади, так і її статуту, щоправда на такі збори люди просто не прийшли. Більше того, депутати сільської ради взялися звільняти з роботи вчительку – голову громади. Водночас, бочки з отруйними хімікатами на території села не є проблемою для такого голови, бо у нього нібито є висновок санепідемстанції, а відсутність питної не затруєної води у прилеглих будинках – для нього не проблема.

Не прийнятною є ситуація, коли кілька людей, зібравшись, оголошують себе територіальною громадою. Лише більшість громади може керувати справами та власністю громади. Інше трактування права громади не має нічого спільного з механізмами легітимного здійснення влади. Лише громада – юридична особа є власником. Ані відмовлятись від статусу громадянина, ані відмовлятись від законодавства, що не суперечить Конституції ми не збираємось. Це наша держава, в якій все належить громадам, а через громади громадянам України.

Що ж відбувається, коли виникає громада? Голова франківської обласної ради може чітко покластися на відсутність згоди чи рішення територіальних громад на видобуток сланцевого газу, коли його запитують про причини відсутності згоди депутатського корпусу. І він стократ правий. Бо власник – громада не дав дозволу, отже і видобутку в конституційний спосіб бути не може. Нещодавно, в двох селах та хуторі на території Харківщини створена територіальна громада теж взялась за вирішення цього питання в інтересах громади, а не в інтересах дивних підписантів зовсім непрозорої угоди з використанням неприйнятної технології.

Громада відчуває себе власником. Вона по новому впевнено говорить з орендарем паїв. Про підписання порожніх листків з невизначеним терміном угоди та з нечіткими умовами оплати оренди взагалі можна забути. Громада чи не вперше в багатьох селах України піднімає питання оцінки землі. Цікавиться долею комунального майна і з дивом для себе виявляє, що майно насправді нікому крім неї не належить, але хтось вправно цим майном користується. Такий горе – орендар чи власник доволі часто добровільно покидає у неправовий спосіб набуте майно. Громада зрештою може прийняти рішення про спільне придбання техніки та спільний обробіток паїв, при цьому допомагаючи ще й сусіднім селам. І такий прецедент у нас вже є.

Громада перевіряє реєстрацію юридичної особи – ради депутатів і з дивом виявляє, що вона створена до вступу в силу закону про місцеве самоврядування. І що серед її засновників  територіальної громади немає, а в кращому випадку – це окремі фізичні особи. Тому закономірно ставить запитання: колеги, а на яких підставах ви з 1997 року роздаєте наше майно і приймаєте за нас рішення, якщо ми вам згідно з Конституцією України ніяких повноважень не делегували?

Громада зупиняє нищення своїх національних пам’яток. Їй не зрозуміти, як можна було згорнути екскаватором український Стоунхендж біля села Недайвода з обіцянкою «пізніше поставити все, як було». Чи як можна копати котлован на території виявлених поховань епохи ранньої бронзи, не кажучи про те, що на території планованого видобутку на кожному метрі до 10 рослин, занесених в Червону книгу. Тому створення територіальної громади – потужний інструмент боротьби з людським невіглаством і безвідповідальністю.

На Кам’янеччині зусиллями громадських активістів закрито сміттєзвалище, на яке роками вивозило відходи  таке собі КП «Кам’янка». Весняні розливи дещо ускладнили цій структурі вивезення сміття на закрите сміттєзвалище, тому водії безкарно всіяли всю дорогу до сміттєзвалище високими «барханами» відходів з Кам’янка – Бузької. На зауваження громади такі собі «працівники» одразу кидалися навкулачки, а на виїзди відправлялися за правило втрьох. Чи є легким у цьому випадку шлях від жителя до громадянина? Звичайно ж ні. Але громада несе консолідовану відповідальність за кожного свого члена і кожен її учасник відповідальний перед громадою. Відсутність цієї відповідальності породжує недолюдину з відсутніми цінностями та пригальмованою реакцію на події.  Громада покликана розбудити, спонукати і виховати. А КП «Кам’янка» тепер буде спілкувати з природоохоронною прокуратурою та слідчим прокуратури.

Суддя на Кам’янеччині порушив закон і ми змушені були подати на нього заяву про злочин.  Там ж прокурор порушив закон і ми теж змушені були подати на нього заяву про злочин. На сільського голову на Житомирщині, що не усуває небезпеку хімічного затруєння води та ґрунтів, ми теж змушені зреагувати аналогічно.

Громада – це не лише статус юридичної особи – власника і повернення власності, а пізніше захист набутої правовим способом власності. Громада – це інша людина, громадянин, що впевнено з законом у руках захищає себе, свій дім, своє село чи місто, свою державу. Це людина, чий голос чути постійно і чия воля незборима. Громада – це інструмент і захист такої людини.

Не потрібно боятись, щоб така громада обирала начальника міліції, суддю, прокурора. Просто слід чітко прописати у статуті громади механізми захисту голосу і права кожного. Лише та громада, що живе громадою. Громада – це не делегування голосів комусь, це власна участь у повсякденному управлінні державою, яка починається з будинку, вулиці, села чи міста.

На цей момент в різних областях України вже є 22 територіальні громади, створені загальними зборами жителів. Вони вже є. Ці люди вже інші. Якась з громад успішніше долає шлях становлення, якась помаліше. Але жодна з них не пошкодувала про те, що вибрала шлях Конституції та закону.

Ігор Гурняк, голова Асамблеї ГО МСБУ