Які ж втрати несуть українці, що продають свої голоси?

На перший погляд ніяких. Але слід звернути увагу на те, що у випадку масової скупки душ, до влади приходять люди із сумнівними управлінськими здібностями та відсутністю моральних запобіжників. У результаті гальмується розвиток країни, або взагалі в суспільстві широкого поширення набувають регресійні процеси.

Як наслідок, виборці починають розплачуватися коштами із власної кишені.

Розглянемо для порівняння Польщу, яка на початку дев'яностих мала не кращі стартові умови, ніж Україна. Але значною мірою завдяки підтримці демократичних проєвропейських політиків, сусідка сильно вирвалася вперед.

Так, у 2011 році середня пенсія в Польщі складала приблизно 500 доларів на місяць, а в Україні тільки 150. Навіть припускаючи, що купівельна спроможність одного долара в Україні у два рази більша, 400 доларів хабара можна компенсувати отриманням польської пенсії всього за чотири місяці. Ще разючіша різниця між доходами бюджетників: до 250-350 доларів в Україні проти 800-1500 в Польщі.

Звичайно, прихід до влади чесного та ефективного керівництва не підніме рівень життя відразу до європейського. Але, за будь-яких умов, 400 доларів хабарів люди зможуть отримати легальним чином за період десь до одного року. А якщо врахувати вигоди від демократизації суспільства, поширення свобод, поліпшення інфраструктури тощо, то однозначно втрачається економічний сенс продавати свої голоси.

Тільки від неконкурентної приватизації "Криворіжсталі" та сумнівної позиції "Нафтогазу" у Стокгольмському суді щодо повернення 12 мільярдів кубометрів газу, Україна втратила біля 8 мільярдів доларів – по 320 на кожного виборця України, який прийшов голосувати.

Чому ж за таких умов знаходяться бажаючі продавати голоси та отримувати "гречані" пайки?

Такі люди не розуміють, що їх обкрадуть на більші суми, ніж вартість подачок.

У дію повинен вступати моральний імператив – не продаватись. Але, на жаль, він дуже слабкий у нашій державі. Тоді – карати законом. Але такі норми може прийняти тільки чесний президент та парламент, яким важко прийти до влади, значною мірою через продажність населення. Ситуація безвихідна.

Залишається тільки чекати, поки доходи людей зростуть настільки, що в ієрархії потреб на перше місце вийде честь та гідність, а не наповнення шлунків. Коли це буде – невідомо...

Особливо велика шана та повага всім, хто животіє за останні копійки, але не порушує моральні принципи та зберігає почуття відповідальності. Рано чи пізно вони переможуть!

Роман Семко, член партії "Громадянська позиція", спеціально для УП
http://www.pravda.com.ua/rus/columns/2012/02/28/6959608/