Було у мене зранку відчуття якесь незрозуміле. Ще нічого не сталося, а мені вже відчувалося, що мене чи то пограбували, чи то зрадили, чи то брудом заляпали. Щось за спиною діється, а що…не можу собі ради дати. Все з рук валиться. У мене так іноді буває ( тільки про події дізнаюсь згодом)… А потім це повідомлення: “У вівторок 248 депутатів остаточно проголосували “мовний” законопроект. Перед тим його раптово з голосу поставив на голосування Адам Мартинюк.” Як? Я запитую у АППАзиції! Як? Переглядаю відео цього “НЕЙМОВІРНОГО ПРОТИСТОЯННЯ”… А чи не Кожем’якін он там у центрі зала тротиловим паском підв’язався, обіцяючи у випадку голосування, підірвати всю верховну раду до ФЄніної мами!? А хіба то не Яцик грудьми ліг на систему «рада» з пістолетом біля скроні? А скільки пищалок, кричалок, гучномовців, кульок врешті решт… А ось металеві дроти, які під напругою і заважають цим клятим ПіаРастам навіть підійти до їхніх місць голосування. А ось кілька БЮТівців скрутили Чєчєтова і він, паскуда, не може диригувати своїм ПіаРастичним “хором”. Забзалюк з його неймовірним талантом “перевтілення” і шпигунського подвійного проникнення встиг поцупити картки комуністів і литвиністів … А наші опозиційні жіночки?…Ну і куди братися тим “FEMEN” до наших чудових депутатш, які своїми гостренькими підборами так станцювали “закаблуки” на столі президії верховної ради, що Мартинюк, не зважаючи на свою латентну форму гомосексуалізму, взагалі забув, за що отримав від Кремля кілька лимонів на передвиборчу кампанію компартії … Все вищезазначене могло б стати чудовим гумором, якби не було так ГІРКО!

Натомість, маємо що? ___ Яценюк, який бив себе в груди і КЛЯВСЯ, що другого читання не буде… Тепер Сєня - “дєньґі вперьод” так само затято клянеться, що відмінить цей закон, якщо його, з його АППАзіцієй оберуть у наступну верховну раду. А Томенко обіцяє сУрУйозно розібратися з тим, хто голосував за цей закон ЙОГО КАРТКОЮ. А хіба ж не в БЮТі запроваджена система, при якій всі картки знаходяться в руках голови фракції, тобто пана Кожем’якіна?…І залишається тільки згадувати знамениту фразу з “нашої раші” : “ - Ай-яй-яй, і хто ж це так насрав?”

Список ЗАСРАНЦІВ додається: 

Сьогодні ще раз переглянув фільм Олеся Янчука "Нескорений". Чому саме цей фільм?..... Сум навіяли повідомлення про прийнятття мовного законопроекту Колєсніченко-Ківалова.

Запам"яталось декілька фраз.....

"Колись це мусіло статися. І це сталося. Вони свій хліб даром не їли."

Це я про сьогоднішній день, про день прийняття закону про "язики".

"Брутальність  влади щодо українців перейшла будь які межі. Ми мусимо голосно, на весь світ запротестувати проти закриття українських шкіл".

Це теж про сьогоднішній день.

"Ти свої умниє ізрзчєнія астафь для слєдаватєля, ані тєбє панадабятса!".

Це я про авторів законопроекту... Хочеться так думати.

03.07.2012.             Рівне

03.07.2012 21:53 Під Українським домом б'ються захисники української мови з "Беркутом"

Спецпідрозділ "Беркут" почав розганяти мітинг проти ухвалення мовного законопроекту, який проходить під Українським домом. Про це в коментарі Gazeta.ua сказав "бютівець" Олександр Сочка.

За його словами, "Беркут" відтісняє людей від Українського дому, вириває у них прапори та транспаранти. "Їхнє поводження надзвичайно брутальне. Тут зібралося кілька тисяч людей. Вони хотіли висловити свій протест проти ухваленого сьогодні у другому читанні мовного законопроекту. Коли люди вирішили встановити намети біля входу, з різних сторін почали підходити великі групи "беркутівців", - зауважив депутат.

Сочка наголосив, що акція планувалася мирною, ніхто не думав, що "тут будуть влаштовувати побоїще".

Очевидці також кажуть, що "беркутівці" стали "черепашкою" на сходах Українського дому, до яких весь час прибуває допомога. Люди намагаються їх виштовхати. У перших рядах – лідер "Свободи" Олег Тягнибок. Відбуваються сутички між мітингувальниками та правоохоронцями. В ній беруть участь народні депутати від опозиції. Навколо валяються шоломи "Беркуту". Народ скандує "Зека, геть!".

У сутичках невідомі в масках застосували невідомий газ. Постраждали кілька "беркутівців" та учасників акції. Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/np/443848">Gazeta.ua</a>

Сьогодні,1 липня,Москва збільшилась в розмірах в 2,5 рази.Територія російської столиці досягла 250 тис.га,дотягнувшись до межі Калужської обл.Розширення меж Москви відбулось на південний захід,в бік Києва.Від сьогодні відстань між Москвою та Києвом зменшилась на 70 км.Планується перенос Думи,Ради Федерацій та інших головних держструктур поближче до Києва.Це що,одна із складових по приєднанню України до Росії? Якщо Києв не хоче єднатись із своїм "старшим братом",то він вирішив хоч трохи підповзти поближче.Не можуть москалі без нас жити,навіть свою столицю перетягують в бік Києва.

Россия, всегда блестяще использующая  все слабые места украинской государственности, готовит очередной удушающий прием. На этот раз российское руководство, всерьез решившее восстановить былой имперский статус своего государства, планирует упростить процедуру выдачи российских паспортов для всех рожденных в СССР. Подобную идею 25 мая озвучил глава российского МИД Сергей Лавров. Насколько выполнима такая затея наших северных соседей  и чем она грозит Украине, из которой итак за годы независимости выехало более 6 миллионов человек?

Проблема русских паспортов в Украине не нова. Объявив себя правопреемницей СССР, Россия всегда рассматривала и будет рассматривать Украину как пространство своего идеологического влияния. Были и приглашения в Сибирь, где якобы обещалась работа и жилье, был и скандал 2008 года с якобы раздачей российских паспортов в Крыму. Во всей этой катавасии присутствовала и немалая доля преувеличения со стороны тогдашнего украинского руководства, но сама тенденция знаковая и недвусмысленная - украинцы входят в ближайшую сферу интересов российского руководства. И это неудивительно.

Избирательную кампанию 2012 года нынешний глава РФ Владимир Путин провел под эгидой собирания славянских земель. Это своего рода idee fixe, конечная цель которой - создание на базе России новой империи, альтернативной западному миру. Громко и напористо. В русском стиле. Но не утопично -  при правильном подходе.

Путин понимает, что прошли те времена, когда все предложения от России украинцы воспринимали с распростёртыми объятиями: работа главного антироссийского идеолога Ющенко не прошла бесследно. Да и со сменой власти новые интеграционные проекты России не воспринимаются, казалось бы, своим Януковичем, «на ура». От Таможенного союза мы уже более года воротим нос, отчаянно пытаясь достучаться в закрытые двери Европы.

А для будущей империи украинцы очень важны. Православное славянское население - это и рабочие руки, способные дать новый толчок российской экономике, и ресурс для расширения коренного этноса, на котором и держится русская идея.

И если интегрировать территорию не так просто, то население - вполне реально. Технология предоставления гражданства в этом отношении очень и очень перспективна.

И не надо в очередной раз попрекать Россию тем, что она раскалывает нашу «неньку». Согласитесь, расколоть можно лишь то, что уже трещит по швам. А Россия четко и уверенно отстаивает свой национальный интерес - расширение культурного пространства и мобилизация демографического потенциала. А украинская независимость...Как любят говорить американцы, проблемы индейцев шерифа не волнуют. Кто же нам доктор, если  своему же населению нечего предложить.

А России, судя по всему, есть что. Это и принадлежность к родной культуре со всеми вытекающими из этого правами. В Украине одна лишь инициатива сделать русский язык региональным привела к небывалому общественному резонансу. Это и реальные экономические привилегии.  Судите сами, в России средняя заработная плата составляет 760 долларов. В Украине... 350 долларов. Это и ощущение себя частью потенциального геополитического полюса, а не разменной монеты между Востоком и Западом, коей, к глубочайшему сожалению, является сегодня Украина.

И, безусловно, люди потянутся за российским паспортом. Кто-то из идеологических мотивов, ностальгируя за советским прошлым. Кто-то из вполне меркантильных, гонясь за финансовыми привилегиями. Почему-то мне кажется, что среди вторых будет немало тех, кто сегодня громче всех кричит «слава Украине!».

Все это - результат двадцатилетней «работы» нашего руководства, которое и ментальные связи искусственно пыталось разрушить, и экономических условий для комфорта граждан создать не сумело. Так миллионы жителей Восточной Украине остались не при делах. Им во многом чужды западные чаяния и европейские ценности. Им непонятны и оскорбительны исторические интерпретации в националистической редакции. Они никогда не смирятся, что родина их отцов - «империя зла», а многие из них, выходит, участники этого «чудовищного» процесса. И их не слышат. Все двадцать лет в тренде другое. Даже имитации компромисса нет. Государство в свое время «забило» на них. Почему же теперь и им не «забить» на государство?

А теперь давайте посмотрим, как Россия собирается это сделать технически. Здесь, кстати, есть немало вопросов и рисков для самой РФ. Итак, Лавров анонсировал вероятные изменения в российском законодательстве, связанные с получением гражданства. «Я разделяю мнение о необходимости существенно либерализовать порядок предоставления гражданства тем, кто родился в Советском Союзе», - сказал министр иностранных дел России, выступая 25 мая в Общественной палате.

На данный момент в России действует закон, согласно которому соотечественником считается любой человек, имевший гражданство СССР, проживавший в республиках, входивших в состав СССР. Ранее подобный статус соотечественника не давал абсолютно никаких привилегий при получении гражданства, однако теперь именно он станет главенствующим фактором, благодаря которому можно будет заменить украинскую жовто-блакитную книжечку на российский триколор.

Под условия получения подобного статуса подпадает больше половины современных украинцев. Поэтому доказать свои советские, а при необходимости и русские,  корни не составит особого труда.

К слову, Россия далеко не первая страна, стремящаяся произвести подобный «имперский рейд» по своим потенциальным соотечественникам. В 2007 году Польша разработала так называемую карту поляка - документ, подтверждающий принадлежность лица с  гражданством одной из стран СНГ и Балтии, к польскому народу. Основная цель введения карты - привлечение квалифицированных трудовых мигрантов в Польшу, поддержка родственных, этнических и языковых ценностей польского народа в странах СНГ. Чем вам не имперский ход? Еще какой.

Россия может позаимствовать польский опыт и сделать двухступенчатую систему. Ввести своеобразную «карту русского», позволяющую работать в России и пользоваться личными негражданскими правами, а затем уже на ее базе получить гражданство.

Но есть и ряд существенных рисков. Как известно, современная Россия уже с добрый десяток лет испытывает проблемы от засилья среднеазиатских мигрантов, работающих гастарбайтерами в крупных городах, при этом даже на элементарном уровне не знающих русский язык. При определенных манипуляциях с действующим законодательством подобные товарищи умудряются довольно быстро становиться гражданами РФ. В марте этого года на этой почве произошел даже  русско-киргизский скандал, в результате которого РФ решила расторгнуть договор с Киргизией об упрощенной системе получения гражданства.

А теперь давайте представим, что закон, позволяющий всем рожденным в СССР получить желанное российское гражданство, уже принят. Бывшие азиатские советские республики имеют такое же самое право на получение российского паспорта. И это все те же Таджикистан и Киргизия, с которыми у РФ, мягко говоря, не все гладко в вопросах трудовой миграции. Не думаю, что именно таких «новых россиян» стремится заполучить Путин. Но ограничить эту норму довольно сложно. Введя в законодательство национальный или этнический принцип, Россия обрекает себя на вполне резонные обвинения в дискриминации, а то и вовсе в расизме. Выкручиваться будет сложно, учитывая то, что многие азиатские республики являются важными экономическими партнерами РФ и потенциальными членами будущего Евразийского союза.

Но и из этой ситуации можно найти выход. Во-первых, введя в качестве обязательного условия для получения перспективы гражданства знание русского языка. С этим требованием у украинцев и белорусов как раз проблем не будет. Во-вторых, создав целый ряд бюрократических шлагбаумов в виде юридических коллизий или несостыковок в межправительственных договорах, что для современной России абсолютно не проблема.

Интересно обстоит дело и с таким пикантным вопросом как двойное гражданство. Как известно, в Украине оно запрещено (что, однако, не мешает многим украинцам, включая Леонида Михайловича, им пользоваться). В России все несколько сложнее. Там де-юре можно этот вопрос регулировать межправительственными соглашениями. Но не думаю, что Виктор Федорович настолько увлечется российским курсом, что подпишет подобного рода документ. Хотя... Перед выборами может произойти абсолютно все.

На практике же тема двойного гражданства выглядит куда прозаичнее. И виноваты в этом, в первую очередь, украинские органы. Ибо реального механизма отслеживания наличия у человека двух паспортов просто не существует. А при прохождении процедуры получения российского гражданства  от экс-украинца почему-то требуется лишь письменный отказ, но никак не контролируется сама сдача украинского паспорта. Поэтому люди уже лет десять по факту имеют двойное гражданство. По неофициальной статистике, таких в одном лишь Крыму более 60 тыс. человек. А если сейчас еще и упростится процедура в российских ведомствах...

Не уверен, что, даже задавшись целью, сегодняшняя Украина может влиять на этот процесс. Слишком много обстоятельств играют в пользу  получения российского паспорта  рядовым украинцем. Вопрос даже не языка, а права на культурный выбор все еще не решен. Новых рабочих мест нет. А перспективы для будущего у человека среднего возраста в Украине не самые радужные. Неудивительно, что эмиграция - массовая тенденция для миллионов украинцев последних пятнадцати лет. И если раньше наш люд активно штурмовал чужую и далёкую Западную Европу, то сейчас вполне реально может двинуться в почти родную для многих Россию.

Ну, а мы, с нашими явными  националистическими тенденциями и постоянными скандалами, можем остаться белым пятном на карте Европы - территорией без населения.  

P.S. По неофициальным прогнозам, в случае принятия описанных нововведений в российское законодательство, паспорт РФ могут получить около 25 миллионов человек, и  половина из них -  украинцы.

Виталий Филипповский, специально для Полемики

Це стаття в "New Statesman" (майже дослівний переклад)

ОРИГІНАЛ ТУТ >>>>> ТИСНИ

Який світовий лідер представляє найбільшу загрозу для світового порядку і процвітання? Іранський президент Махмуд Ахмадінежад? Неправильно. Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху? Ні. Північної Кореї Кім Чен Ун? Неправда.

Відповідь на це --- лагідний "вентилятор опери" і колишній хімік, який обіймає  посаду протягом семи років. Так, перша сходинка належить  Канцлеру Німеччини Ангелі Меркель, чиї рішення фінансової кризи в Європі - або їх відсутність - довели континент, і, можливо, світ, до  краю другої Великої депресії. "Всесвітній банк попереджає, що євро може викликати колапс та світову кризу". 

"Il Giornale" представили статтю, із задоволеними італійськими футболістами і надписом "Ciao Ciao Culona", що приблизно перекладається як "Прощавай, жирна дупа". У свою чергу так само некультурно щодо Ангели Меркель висловилась і газета "Libero", котра одну зі своїх робіт назвала "Vaffan Merkel", що означає "Пішла ти на х**, Меркель".

Я не можу не погодитись з вищезгаданими виданнями!

Не їдь Меркель в Україну. Ти тут не бажаний гість! Цілуйся і надалі з путіним --- вЄлікім ДЄРЬМОкратом...Ви варті одна одного!!!

І вітаю всіх з тим, що у ФІНАЛІ ІТАЛІЯ ТА ІСПАНіЯ!!! (ще було б краще, якби Україна)  

МММ-2011 виступила спонсором заходів Партії регіонів. Чи означає це, що лохотрон Мавроді стане лохотроном Партії регіонів?

 

У п'ятницю та неділю в Іллічевську на Одещині провели масові заходи під патронатом Партії регіонів, зокрема виступи музикантів у клубах міста. Організувала їх, як повідомляють афіші, Партія регіонів, а спонсором  концертів виступила кампанія Сергія Мавроді МММ-2011. Інформацію про це поширюють у соцмережі.

Як відомо, діяльність цієї фінансової піраміди в Україні призупинена. Але організатор фінансової піраміди Сергій Мавроді повідомив про створення МММ-2012. Він призвав вкладників ходити по квартирах і збирати кошти на його новий проект МММ-2012.

Логічно виникає запитання: це  "лопухнулися" на Одещині, коли в спонсори своїх заходів взяли організатора фінансової піраміди? Чи цю передвиборчу кампанія ПР, спонсоруватиме, зокрема,  "лохотронщик"? Якщо так, то що Сергій Мавроді вимагатиме навзамін  від Партії регіонів?

(с)

Увидел тут, давеча, меню одного "нашего общего знакомого" - не смог сдержаться...
Делюсь с Вами: http://finance.bigmir.net/news/economics/16760-Janukovich-platit-200-grn-za-kilo-chereshni-i-300-za-klubniku

 Автор: Юлія Шешуряк

В нашій чудовій країні і життя прекрасне: руїну знову подолано, гречка та садки вишневі цвітуть, хрущі та бджоли гудуть, покращення відбуваються стабільно щодня. Але часом трапляється така халепа, як вибори. І тоді більшість населення стає голосуями, які вірять у священну силу бюлетеню, слідкують за кандидатами, ведуть суперечки на кухнях та в інтернетах з метою визначити, за кого голосувати цього разу, бо ж минулі улюбленці - зрадники і фуфуфу. Кандидати ж залюбки діляться з голосуями продпайками та мріями, тим часом готуючи своїх воїнів-підрахуїв до важливої фінальної місії. Не завжди все минає безхмарно. Наприклад, якось серед голосуїв віднайшлися єретики-противсіхи. Вони почали переконувати інших у відсутності різниці між руками, які не крали 5 мішків пшениці, і руками, які не крали 15 мішків. "Усі кандидати однакові, - кажуть противсіхи, - а вибори - фікція, яку допомагають реалізувати підрахуї". Коли противсіхи сильно допекли, їх просто позбавили можливості підло ставити карлючки у заповітній графі, яку прибрали з бюлетеня. Але противсіхи не здаються, і з підпілля успішно проповідують свої ідеї серед голосуїв. Тим часом кандидати та підрахуї тихенько хихотять і потирають руками, як мухи лапками. «Голосуй, голосуй, бюлетені в урни суй». І так буде доти, доки голосуї не стануть виборцями. Та чи можливо це? Проблема не лише в тому, кого обирати, а й в існуванні отих підрахуїв на усіх ланках виборчого процесу. Після останньої перемоги ПРезидента популярним було змиритися з таким вибором – мовляв, обрали його нещасні надурені люди, але ж - більшість. На противагу цьому висловлювалась недовіра щодо результатів голосування і впевненість y масових фальсифікаціях. Голосуї люблять поскаржитися на долю, владу, масонів. Безперечно, результати виборів в Україні можна фальсифікувати. Схем є багато, про них уже не раз говорилося відкрито і - безрезультатно. Питання: що і як потрібно змінити? Один нардеп, 70-річний (ай, молодець! просунутий), в черговий раз намагається розпочати впровадження в Україні електронного голосування – не так давно зареєстрував у парламенті постанову про прийняття відповідної концепції. «Старовірам», згідно з документом, дозволяється голосувати паперовими бюлетенями. Ідея ця поки що утопічна, та й стан «електронної» грамотності українців примушує бажати кращого. З іншого боку, можливість проголосувати без походів на дільниці (переважно за місцем проживання), простоювання черг тощо залучила би до виборів велику кількість молоді, яка зараз сповідує виборчий абсентеїзм. Але навіщо Україні голоси таких лінивих неактивних голосуїв? Якщо їм байдуже, хто керує країною та приймає закони, нехай і надалі ігнорують вибори. А небайдужі виборці мають виходити на майдани і там проводити вибори – силою крику, вкиданням камінчиків абощо. Хоча і тут підрахуї могли би зробити свою чорну справу. Невже країну врятують лише масові розстріли? А може, єдина можливість виграти боротьбу з підрахуями – це голосувати відкрито? Бо ж саме таємниця голосування створює можливості для фальсифікацій: виборець знає лише про свій голос, а екзит-поли не мають належної ваги. Таємне голосування потрібно відмінити – тоді кожен матиме публічну моральну відповідальність, як ото депутати у Раді. І Петро Петрович боятиметься продати свій голос, бо знатиме, що Іван Іванович зможе зайти в Інтернет і перевірити, за кого проголосував його сусід, а потім намастить йому двері смолою чи попроколює шини в жигулях. Ну й заодно легалізується схема «наш завод голосує за Якубовича, а хто не проголосує, тому капець» - все одно способи перевірити кожного з таких голосуїв існують, не дивлячись на декларовану таємність голосування. Демократію неможливо запровадити раптовим здобуттям незалежності чи прийняттям ідеального основного закону. До неї треба дорости ментально. А поки що – голосуй, не голосуй, допоможе підрахуй.

Автор: Николай Севастьянов

Председатель аграрного предприятия Топор В.И. землей занимается давно. И ни для кого не секрет, что все его земельные «оборудки» давно и успешно «крышует» председатель Ананьевского районного суда Михаил Скуртов. Уже даже и ребенок в Ананьеве знает, что Топор много лет обрабатывает земли, которые принадлежат лично судье Скуртову, но эти земли фактически нигде не числятся. Такая своеобразная ананьевская земельная «фата-моргана»… А вся выручка от продажи зерна, выращенного на нелегальных полях, «чистоганом» идет в карман этом печально известному в Ананьевском районе судье. За это Топор имеет индульгенцию на полную безнаказанность в своих действиях: не платит налоги (за 2011 год вместо 155 000 гривен он заплатил в бюджет налогов только 152 гривны), у пайщиков нет никаких документов (даже земельных актов) , договора с пайщиками были заключены полностью неправильно и незаконно, и так далее... Так случилось и в этом году. Топор засеял пшеницей и ячменем свои и Скуртова поля, но на его беду, так называемые «невытребованные» паи на полностью законном основании были отданы другому предпринимателю, который, к тому же, оказался принципиальным человеком. Зная, что ему можно все, Топор грамогласно объявил всем, что с такой «крышей» ему ничего не страшно. В июне 2012 года он начал убирать земельные участки, которые ему фактически не принадлежали. Хозяин участков с такой постановкой вопроса не согласился. Тогда председатель Ананьевского районного суда Михаил Скуртов, который по совместительству руководит объединенной ананьевской оппозицией в составе БЮТ-Фронт Змин, пустил в ход свою тяжелую артиллерию. Он заручился поддержкой своего родного брата Валентина Скуртова, который возглавляет ананьевский Фронт Змин, а также руководителя ананьевского БЮТа, печально известного депутата райсовета Федора Кузю по кличке «Тазик». Также Скуртов привлек «редактора» - так он себя называет - неофициального Интернет-сайта Ананьев Инфо, некого дагестанца Шхалахова, который отрабатывает дорогой фотоаппарат, купленный ему судьей Скуртовым. Всем этим деятелям из объединенной оппозиции надо было не только выполнять указание своего могущественного шефа – судьи Михаила Скуртова, но и пиариться перед выборами. Ведь на последних выборах сельского головы за объединенную оппозицию в районе проголосовало 0.03% от всех избирателей. Так что оппозиционеры избрали беспроигрышный вариант: объявили себя спасителями народа, устроили грандиозный скандал и, в результате, несмотря на полную незаконность действий, чужой урожай собрали. И даже перевыполнили «вказивку» своего «шефа в мантии»: в рамках предстоящих выборов были подключены депутат Одесского облсовета от «Батькивщины» и канал Одесского телевидения, который также относит себя к оппозиционным. Таким образом, под «крышей» известного взяточника и коррупционера председателя ананьевского райнного суда Михаила Скуртова в очередной раз восторжествовал полный беспредел и противозаконная вакханалия. Нарушено все и вся, объединенная оппозиция празднует победу. А где же, вы спросите, власть, милиция, прокуратура? Где Закон, в конце концов? Это остается вопросом риторическим. С ананьевской «объединенной оппозицией», во главе которой стоит председатель Ананьевского районного суда Михаил Скуртов, связываться никто не хочет.