Лідер партії "Громадянська позиція" Анатолій Гриценко вважає, що бабусі, що стоять на підтримку Юлії Тимошенко, отримують за це гроші.

Політик завірив, що із-за Яценюка  " Батьківщина" втрачає довіру у людей, через що партія вимушена використати проплачені мітинги.

"А якби діяли, не чіплялися за мандати і швидке розділення посад і кабінетів, йшли попереду людей - вони б нам вірили! І тоді не було б проплачених мітингів. І не стояли б 150 бабусь, за гроші, з плакатами на захист Тимошенко при тому, що тільки в її партії числяться 600 тисяч чоловік і десятки тисяч депутатів", - відмітив Гриценко.

Опозиціонер вважає, що в партії лише кілька чоловік хоче свободи Тимошенко, інші імітують боротьбу за її звільнення.

"Людей 20-25 дуже сильно переживають і абсолютно щиро підтримують Юлію Тимошенко, вони стовідсотково хотіли б, щоб Юля вийшла на свободу. Інші, на мій погляд, швидше імітують боротьбу за її звільнення. Включаючи і керівництво фракції і партії", - переконаний Гриценко.

(с)

Українці, ми великий народ! Ми перемелюємо всіх, хто трапляється на нашому шляху.

Так, серед нас немає Наполеона чи Олександра Македонського.

Але і не потрібно.
Ми беремо фортеці з чорною ходу.
Ми діємо як солодка отрута — нас приємно пити, щоб потім … довго і болісно вмирати.
Ми легко народжуємо Глушко, Корольова, Паскевича і Рибалко.
Це підкуповує імперії. Вони люблять масштабних людей.
Але це приманка. Проковтнувши її, імперія вмирає. Рано чи пізно.
Річ Посполита, Австро-Угорщина, Російська імперія, СРСР.
Скрізь наш слід.
Якщо ви зростаючий імперський організм — не чіпайте Україну.
Здохнете.
Неминуче. Невідворотно. Повчально.
Україна — крушітель сенсу. Кислота історії. Пожирач перспективи.
Край Лангольєри. Чорноземи Проклятих. Передбанник Хаосу.
Ось наше позиціювання на світовій арені.
Зауважимо — не найгірше позиціювання.
Потрібно тільки це зрозуміти.
І прийняти.
Пора зрозуміти головне протиріччя українського характеру.
У нас всього достатньо: ресурсів, людей, розуму.
Єдине, чого нам не вистачає — розуміння нашої сили.
Реально ми дуже життєстійка народ.
Ми вміємо пристосовуватися.
Займати ніші.
Вміємо завойовувати.
Ми не б'ємо в лоб. Цьому нас навчила історія.
Ми б'ємо з флангів. Зсередини.
Коли ми усвідомлюємо які ми потужні, то рано чи пізно підійдемо до імперській формі мислення.
Сила породжує масштаб мислення.
У нас є сила, але немає масштабу.
Світ — це масштаб.
Хочеш володіти світом — оволодій масштабом.
Іншого шляху немає.
Коли ми дозріємо до масштабу — перед нами відкриються величезні перспективи.
Просто потрібно позбутися того, що не дає дивитися на світ широко.
Потрібно менше віктимності
Менше жлобства
Менше підлості
Менше дурості
Менше заздрості
Менше впертості.
Більше відкритості
Більше взаємодопомоги
Більше довіри
Більше наполегливості
Більше завзятості
Більше допитливості.
Хіба це будуть українці?
Якщо потрібно стати сильніше і для цього потрібно стати іншими — потрібно ставати іншими.
Пора змінюватися.
Хто не змінюється — той не має перспективи.

http://hvylya.org/c12-2009-04-18-08-01-40/ukrayintsi-stalevi-shhelepi-istoriyi.html

Волгоград готується відсвяткувати 70-річчя перемоги у Сталінградській битві. На час урочистих заходів місто буде перейменовано на Сталінград, по вулицях курсуватимуть скандальні "сталінобуси". Що це, повзуча реабілітація Сталіна? - запитують західні оглядачі. Росія досі не дистанціювалася від диктатора і не підвела риски під минулим: ушанування Сталіна - образа пам'яті полеглих на війні та жертв сталінізму.

Гітлер, Сталін і Муссоліні знову замиготіли в заголовках новин, нарікає оглядач The Times Бен Макінтайр у статті під заголовком "Муссоліні, Сталін і великі стрибки назад". "Ця похмура трійця тиранів ХХ століття кидає виклик свідомості Європи, вимагає нової оцінки способами, які більш красномовно свідчать про нинішній час, а не про минуле", - пише журналіст.

"Німеччина, Італія і Росія сильно страждали за диктатури, але тільки Німеччина цілком підвела риску під своїм минулим. Невипадково, що з-поміж цих трьох країн Німеччина найменшою мірою лякає своїх сусідів: вона - маяк економічної та політичної стабільності", - вважає автор статті. Меркель прямо пов'язала це з готовністю Німеччини тверезо дивитися на прикру правду про своє минуле. Навпаки, в Італії і Росії "політична невизначеність і економічна нестабільність дозволяють політикам редагувати минуле заради зиску в сьогоденні", йдеться в статті.

Реабілітація Сталіна в Росії набирає обертів, вважає автор. Подейкують про перейменування Волгограда на Сталінград: це "чергова фаза повзучої реабілітації" Сталіна, вважає журналіст. Терор, ГУЛАГ і Голод применшують, оспівують лідера, який модернізував СРСР і переміг Німеччину. "Його гріхи, як і гріхи Муссоліні, все частіше іменуються "помилками", - пише автор. Прихильники Муссоліні і Сталіна грають на ностальгії за напівміфічною добою стабільності і статусом наддержави.

Навпаки, в Німеччині уроки історії засвоєно: "жоден політик не посміє стверджувати, ніби жахи фашизму були лише помилками". Ніхто в Німеччині не стане купувати календарі з Гітлером, навіть якщо їх продаж дозволять, вважає автор.

"Готовність тверезо поглянути на своє минуле - ознака впевненості в собі на політичному, економічному і культурному рівні. Намір приховати або переписати історію - ознака страху, нестабільності і грубого націоналізму", - підсумовує автор.

Ніхто стільки не говорить про Другу світову війну, як британці... Якщо не вважати росіян, зауважує в блозі International Herald Tribune британський історик Олівер Буллоу.

"Що більше віддаляється в минуле Друга світова війна, то, здається, більш грандіозні торжества влаштовують росіяни в пам'ять про неї", - вважає автор. Звання "Герой Радянського Союзу" колись було рідкісною почестю. "Сьогодні в Росії майже будь-якому, як здається, дають медаль. Колишні чеченські інсургенти стають Героями Росії тільки за те, що у відповідний момент перейшли на інший бік. Росія спробувала поширити "зорепад нагород" на британців, запропонувавши медаль Ушакова британським ветеранам, які дожили до наших днів", - йдеться в статті.

"Для Росії прославляння Другої світової і дипломатична ізоляція, здається, йдуть рука об руку. Багато британських "яструбів" хотіли би, щоб Британія зайняла схожу позицію", - вважає автор.

Західні видання відгукуються на новину про те, що в Росії прийнято рішення про тимчасове перейменування Волгограда на "місто-герой Сталінград" у пам'ятні дати, пов'язані з Другою світовою війною.

"Сталін воскресає!" - вигукує в заголовку статті журналіст іспанської ABC Рафаель М. Манюеко. Йосип Сталін перетворив СРСР на величезний цвинтар, проте й далі має в Росії велику повагу і шану. 70-річчям закінчення Сталінградської битви скористалися, щоб ще раз возвеличити фігуру кровожерливого комуністичного диктатора, вважає він.

На думку автора, престижний статус Сталіна в сучасній Росії - справа рук президента Путіна. "З нагоди знаменної дати автобуси з портретом Сталіна знову вийдуть на маршрут не тільки у Волгограді, а й в інших містах країни. У деяких з цих автобусів проїзд буде безкоштовним", - стверджує автор.

Правозахисники і російська опозиція обурюються, зазначає видання. Омбудсмен Володимир Лукін заявив, що рішення мерії образило полеглих. Тим часом КПРФ стверджує, що разом з пропутінською "Профспілкою громадян Росії" зібрала не менш як 100 тис підписів за остаточне перейменування Волгограда на Сталінград.

Як пише Ельке Віндіш у німецькій Tagesspiegel, ініціатива комуністів щодо остаточного перейменуванню Волгограда на Сталінград має шанси на успіх: "Росія досі не дистанціювалася від Сталіна остаточно".

Представники правозахисної організації "Меморіал", за словами журналістки, критикують той факт, що "російське суспільство по-справжньому не осмислило злочини Сталіна". Так, представник "Меморіалу" Ян Рачинський каже, що дії Сталіна на посту головнокомандувача Червоної армії призвели до безглуздої загибелі сотень тисяч солдатів. Уповноважений з прав людини Володимир Лукін також засудив рішення, назвавши його "образою пам'яті полеглих під Сталінградом" і заявивши, що "вони, безумовно, заслуговують на пам'ять, але не в такій формі".

Як зазначає московський кореспондент The New York Times Ендрю Рот, деякі ідеї навколо святкування річниці Сталінградської битви викликали негативні відгуки з боку російських лібералів. "Одна з них - "сталінобуси", тобто міські автобуси з героїчними портретами вождя - так розлютили Сергія Митрохіна, що він пообіцяв зафарбувати їх", - повідомляє автор статті.

Видання наводить дані опитувань, які показали зростання популярності радянського диктатора. Опитування "Левада-центру" 2012 року продемонструвало, що лише 22% росіян вважають, що Сталін відіграв "негативну роль" у розвитку країни, порівнянні з 60% у 1998 році.

Французькі видання публікують репортажі з Волгограда, де проходять основні урочистості в пам'ять про визволення міста від фашистських військ. Так, кореспондент Le Monde Марі Жего поспілкувалася з волгоградськими ветеранами і молоддю. Найбільше 90-річний фронтовик Костянтин Дуванов шкодує про те, що місто змінило назву в ході десталінізації, розпочатої Хрущовим: "Треба повернутися до Сталінграда, тому що це Сталін виграв війну, а не Путін і не Медведєв". "Путін - гідний спадкоємець Сталіна, але він занадто м'який, - журиться ветеран. - Ми перемогли у 1945-му завдяки нашому вождю. Щоб усе виходило, одна людина повинна говорити, а всі інші - слухати".

При цьому молоде покоління майже не цікавиться приготуваннями до святкових заходів і не надихається ідеєю перейменування міста на Сталінград. На думку опитаних молодих людей, у місті є більш насущні проблеми, наприклад, дороги, які "у Волгограді гірші, ніж у сусідніх регіонах", або боротьба з корупцією. "Росії потрібні глибокі зміни. Патерналістська модель віджила своє, як і промислова інфраструктура. Тут люблять красиві фасади, але за ними - порожнеча", - зазначає 22-річний Борис.

Росія відзначає 70-річчя Сталінградської битви, але місцева німецька громада змушена триматися віддалік від урочистостей, пише П'єр Авріль у статті, опублікованій в газеті Le Figaro.

Рішення про тимчасове перейменування Волгограда на Сталінград було сприйнято нащадками німецьких колоністів, запрошених на Поволжя ще Катериною II як образа пам'яті їхніх предків. За указом Сталіна їхніх родичів насильно депортували в Казахстан через два місяці після вторгнення гітлерівських військ у Радянський Союз, повідомляє автор статті.
(с)

У Києві відбувся матч сьомого туру Всесвітньої боксерської серії (WSB), в якому команда «Українські отамани» зустрічалася з «Німецькими орлами» («German Eagles»).

Всі п'ять поєдинків закінчилися перемогами представників української команди - 5:0

Вагова категорія до 54 кг.:

Іван Ільницький «Українські отамани» 3:0 (50:45; 50:45; 49:46) Мохамед Ісмаїл Садік «Німецькі орли»

Вагова категорія до 61 кг.:

Денис Берінчик «Українські отамани» 3:0 (50:44; 50:44; 50:44) Артур Шмідт «Німецькі орли»

Вагова категорія до 75 кг.:

Дмитро Митрофанов «Українські отамани» 3:0 (50:44; 50:45; 50:45) Василь Білоус «Німецькі орли»

Вагова категорія до 85 кг.:

Денис Пояцика «Українські отамани» 3:0 (49:46; 49:46; 49:46) Ксхек Паскалі «Німецькі орли»

Вагова категорія +91 кг.:

Олександр Усик «Українські отамани» TKO 3R Ерік Бречлін «Німецькі орли»

Німецький прапор в незрозумілій "позиції" прогнувся під "Українськими отаманами" і став Бандерівським прапором

Фото: Сергый Старостенко
Володимир Білінський. Народився у 1936 році в місті Дунаївці на Хмельниччині. Навчався в Дніпропетровському університеті на кафедрі мостобудування. У 1959 році отримав направлення в Караганду. Починав майстром мостобудівної бригади. Виходив на пенсію з посади заступника міністра. Збудував близько сотні мостів у Казахстані й Сибіру. "Ніколи не був дуже релігійним чи навпаки антирелігійним. У 1980-х, коли більш-менш можна було ходити до церкви, не робив цього. Бо там розмовляти російською мовою. Треба було звертатися до Бога не від душі, не своєю мовою. Мене від цього коробило." У 1999 році переїхав до України. Одружений. Дружина – Любов Сергіївна – росіянка. Має сина Ігоря й онуків. У середині 1980-х років таємно почав писати книгу "Країна Моксель". У ній спростовує російські історичні міфи. Заперечує слов'янське походження росіян та правдивість "літописних зводів". Називає їх фальшивкою цариці Катерини. Вважає Росію наступницею "Золотої Орди". Розвінчав міф про Олександра Невського. Називає його найбільшим прислужником Орди. Книгу відмовлялися надрукувати в Казахстані. В Україні вийшов тритомник "Країни Моксель" та два томи "Москви Ординської". Живе в Києві.

Українець, який з дитинства чує російську мову, згодом тягнеться до російського, як до свого рідного. Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів історик Володимир Білінський.

Чому українці так багато говорять про росіян?

- Колись ми з ними були пов'язані, бо були у складі Російської імперії чи Радянського Союзу. У Львівській чи Волинській області більше розмовляють про Польщу. Митрополія завжди намагається винищити прошарок інтелігенції, нав'язати місцевому народу свою мову. Український народ тричі породжував інтелігенцію. Першу — за часів Київської Русі. У 14-16 століттях поляки намагалися окатоличити українську еліту. Останній здався князь Василь Острозький. Його старший син Януш був вже католиком, а меншого Олександра, який був православним, поляки отруїли. Тоді здавалося, що народ більше не здатний народити нову еліту. Проте спромігся на козаччину, тодішніх полковників, гетьманів. Тоді росіяни русифікували їх. Нав'язали свою мову, культуру, побут. Третій раз еліту сколихнув Тарас Шевченко у кінці 19 — на початку 20 століття. Її винищила більшовицька влада.

Олександр Солженіцин розвінчав російський месіанізм. Говорив, що росіяни найбільше постраждали від комунізму.

- Він свідомо, яким би не був демократом, пропагував російську ідею, шовінізм. У своєму творі "Как нам обустроить Россию" зазначив, що переважна більшість українських та казахських областей мусить увійти в нову Росію. Хоча у 1944-1945 рр він немов би став демократом. Солженіцин заварив кашу стравлювання народів, а розхльобувати її доводилося населенню.

Можливо, твердження, що росіяни шовіністи - це стереотип?

- Росіянин ніколи не відповість вам українською, навіть якщо знає мову. Навпаки захоче, щоби ви перейшли на його мову. Бо вважає себе господарем. Не тому, що він поганий, так його виховали.

Чому ж тоді багато україномовних, що приїжджають до Києва, переходять на російську?

- Це не українці, а хахлуї. У них у крові сидить раб. Вони не розуміють, що рідна мова - це та, яку їм дали батьки, нею можна звертатися до Бога. Так виховала імперія наших людей. Українцю в столиці здається, що завдяки російській він стане "городським". Імперії вже нема. Але Мойсею довелося водити людей пустелею 40 років, щоби вибити з них рабство. Так вони не мали ні з ким контакту. Нинішнє покоління українців мислить так само, як його батьки за радянського часу.

Як це змінити?

- Потрібно мати свою національну гордість, яка не приноситиме шкоди іншій людині. Радянська влада виховувала людину такою: ти ні про що не думай, квартиру, роботу, освіту тобі держава дасть. Дітей з трьох років забирали в садочки, щоби виховувати її по-своєму. А батько з матір'ю мусили ходити на роботу. Ви не уявляєте, яким я колись був патріотом Радянського Союзу.

Як ви ставитеся до російськомовних українців?

- Таких немає. Є носії або української культури, або російської. Українець, який з дитинства чує російську мову, згодом тягнеться до російського, як до свого рідного. Я не мирюся з людьми, які на чужій землі насаджують свою точку зору. Не подобається тобі українське? Їдь у Росію і живи там у повній душевній гармонії. А насаджувати господарям дому свою точку зору – неправильно. Ми ж росіянам нічого не нав'язуємо.

Чи Росія зараз така ж небезпечна для українців, як за часів Російської імперії чи СРСР?

- Потрібно розділяти російський народ і російську владу. Люди там такі ж, як і наші. Їхня влада становитиме для нас небезпеку до тих пір, поки не зміниться її світогляд. Російські політики досі хочуть відродити Російську імперію. Без поняття імперії Росія не зможе існувати у такому вигляді, як тепер. Якщо в Росії відняти історичні міфи, від неї залишиться лише Московське князівство. Москва, Тверь, Разянь були окремими улусами Золотої орди. У 1290-1294 і 1312-1320 роках її столиця Мохши-Наровчат знаходилася по-середині чотирикутника Москва-Ліпецьк-Пенза-Горький. Це "ісконно руская зємля", яка була частиною Золотої орди. Коли на початку 16 століття вона розвалювалася, Москва відокремилася в окреме князівство.

Росія продовжувач традицій "Золотої Орди"?

- Безсумнівно. Там діють ті ж закони і правила.

Які саме?

- Ти начальник – я дурак. Це стовідсотково ординська традиція. Гнути голову перед сильнішим. Учора я слухав промову Обами. Він сказав, що кожна людина – творіння Боже. І не важливо, чи одна з них є президентом, а інша – двірником. Усі вони – багатство Америки. В Росії жоден президент такого не скаже. Тому її доля визначена. Вона розвалиться на ті держави, ханства й князівства, з яких колись починала складатися.

Україна теж розвалиться?

- Ні. Куди нам валитися? Почитайте Геродота. Він каже, що кордони Скіфії тягнуться від Дністра до Дону. Минали тисячоліття, а кордони лишалися незмінними. Тобто так було завжди і так буде. Інша справа, що нас довго привчали, кажучи, що ми зайди. Що слов'яни прийшли на цю землю в 5-6 століттях. Це неправда. Ми на цій землі автохтони. Тобто корінне населення.

Україна теж неоднорідна. Кажуть, що в Центрі й на Заході – ментальність Київської Русі. На Сході й Півдні – ментальність Орди.

- Є таке. Я би окреслив проблему інакше. На Заході й Центрі люди більші індивідуалісти. А в промислових районах Сходу й Півдня переважають люди зі стадним мисленням. Вони звикли триматися гурту й воліють забути про свою індивідуальність. Ви ж подивіться на нинішню владу. Чого вони на всі ключові посади тягнуть донецьких? Що, в Києві немає фахівців? Бо стадний рефлекс. Це теж російський, навіть радянський пережиток.

Україна пройшла точку неповернення до Радянського Союзу?

- З точки зору народу - так. А чи влада пройшла — не знаю. Проголошення незалежності і є точкою неповернення. Нинішня влада думає, де їй краще, у Європі чи з Росією. Якщо рухатимемося на схід — це кірка, ломик, кувалда, якщо на захід — зінгер, мерседес, комп'ютер. Молодь вже вибрала. Зміниться 2-3 покоління і українці забудуть про імперію.

Ви писали, що "без хорошого міфу не буває великої нації". Нам він теж потрібен?

- Вони були потрібні у 18-19 столітті. Так будувалися англійська чи іспанська імперії. Поняття держави і супердержави інакше, ніж ще 50 років тому. Сьогодні ні розмір території, ні минуле не впливає на її успіх. Російська влада ностальгує за минулим, коли вона погрожувала будь-кому і її боялися. Пересічному росіянину навряд чи це потрібно.

В Україні велися розмови про створення "козацького" міфу.

- Міф — це вигадка, козаччина — дійсність. Її можна зробити красивою і поетичною. Тобто внести елементи вигадки, але саме явище заперечити не можна. Росія повністю змінила історію. На запрошення Катерини ІІ до Росії приїхали німецькі історики Міллєр, Стріттер, Шльоцер. Вони й написали вигідну історію. 1850-х син президента російської академії наук і міністра освіти Російської імперії Олексій Уваров розкопав 7729 курганів і в жодному з них не знайшов слов'янського поховання. Всю центральну Росію розкопав і знайшов тільки фінські. Тоді Росія вже написала свою слов'янську історію. Проте археологія заперечує це.

Уварова заперечував академік Спіцин, який казав, що насправді Володимирські кургани – слов'янські.

- Звісно, Росія боротиметься. Без міфології в неї немає майбутнього. Російська історія, яка викладалася впродовж останніх 300 років, складається із суцільних неув'язок. Росіяни кажуть, що вони є правонаступниками Новгорода. Кажу, що це древня слов'янська республіка, яку вони нищили з неймовірною люттю. Німці не стріляли по нашій Софії Київській. Не було в них ненависті до пам'ятника старовини. А загарбник москвин у Новгороді знищив усе, що міг. Після загарбання Іваном Грозним там лишилося 850 жителів. А були десятки тисяч. Новгород міг виставити 40 тисяч війська. Тому Москва не може вважатися спадкоємцем слави Новгорода. Не може вовк успадкувати гени з'їденої ним вівці.

Хіба одна людина здатна перебороти 300-річну російську фальсифікацію історії?

- Варто тільки почати. Той професор із Росії, що взявся читати мої книжки, признався, що спочатку хотів спростувати мене. Почав із Куликовської битви. Поїхав туди, обходив усі музеї, кладовища, опитав старих людей. Ніде не знайшов слідів цієї битви. Бо на Куликовому полі за двісті років пошуків не знайшли й ламаного списа. А мали би бути братські могили воїнів, кістяки вбитих коней, зброя й амуніція. Нема нічого, бо й битви не було. Професор усе зрозумів. Відтоді він не викладає стародавньої російської історії. Гидує брехнею.

Російська імперія можлива без Закавказзя, Прибалтики, Середньої Азії. Але неможлива без України. Чому?

- Бо імперія стоїть на українських історичних міфах. Російська історія починається чомусь із Києва. А чому не з Москви? Хіба важко історикам написати, як хан Менгу-Тимур заснував у 1272 році Московське князівство? А далі все піде як по маслу. Але цього не роблять. Воліють красти історію в Києва, в українців.

У 1945 році Росія повернула собі втрачені після Першої світової війни землі. Навіть Курили прихопила. Вона здатна здійснити чергові завоювання?

Після втрати земель імперії все важче зібратися на нове завоювання. Це потребує колосальних зусиль. У 1945 році Росія майже відновилася в царських кордонах, але Фінляндію вже не повернула. Польщу вже не повернула. Потім програла холодну війну й втратила ще 15 колишніх республік. Далі буде. Вже зараз Красноярському краю лишають 11% валового продукту. Решту забирає Москва. Ви думаєте, що в Красноярську з цим миритимуться вічно? Підірвали вертоліт з генералом Лебедем, який про це говорив, але проблему не вирішили.
Джерело: Gazeta.ua

ПЕРЕДМОВА: Усвідомлення того, що "здати Київ", це однозначно програти війну за Незалежну Україну, чомусь незабарилося у гучних заявах опозиційних "лідерів", ...але...., вже після того, як "Свобода" зруйнувала підвалени  псевдогромадської ради! 

Чи часом не випадковість, що саме у День пам'яті героїв Крут, коли київська влада була впевнена, що НАЦІОНАЛІСТИ задіяні у ЗАХОДАХ вшанування пам"яті, ЗДІЙСНЮВАЛАСЯ ця САНДЕЇВЩИНА???

Я дякую Свободівцям! Я ще раз переконуюсь, що мій ВИБІР і вибір Киян, які підтримали "Свободу" цілком виправданий і на 100 % відповідає викликам сьогодення!

Слава Україні!

Віталій Манько     

НЕ полінуйтеся, натисніть і перегляньте повну версію

Засідання ведуть Сергій Тимофєєв та пастор церкви Сандея Аделаджі, Олександр Зінченко (у червоному светрі). Їх оточила охорона - з федерації айкідо.

У першому ряді, у білій кофті, дівчина, яка дочекавшись, коли почнуть бити свободівців, підбігла і щосили стала гамселити своєю сумкою народного депутата Едуарда Леонова по голові (01:49 відео)

У зеленому светрі Олег Мацюк, представник Посольства Божого Сандея Аделаджі, який керував ломоухими вишибалами.

Ось так відбувалося сьогодні засідання опозиції у Верховній раді!

На фото можна побачити присутність у залі позафракційного Донія.

Представників "Свободи" було 37! 

Всього (судячи з підписів) 152 опозиційних депутата.

Під час установчих зборів Громадської ради при КМДА відбулася бійка між "Свободою" і невідомими людьми від "Молодих регіонів".

КМДА вирішила обрати "кишенькову" Громадську раду, тому регіонали і активісти Аделаджі "заблокували сцену, видали нові бюлетені своїм" для голосування.

Більше за все (мене особисто) обурило, що Кияни і не знали про ту, так звану, Громадську раду. А чом би активним мешканцям столиці не долучитися до ГР...? Але київська влада вирішила, що Громадську раду можна СТВОРИТИ і без присутності ГРОМАДИ! Саме це і стало рушійною силою у діях Свободівців.

Олексій Пукач визнав причетність Володимира Литвина і Леоніда Кучми до вбиства журналіста Георгія Гонгадзе.

Принаймні такий висновок можна зробити з його останніх слів у суді.

У лідера ЛДПР Володимира Жириновського в понеділок під час прес-конференції у Києві одна з журналісток жбурнула квашену капусту, вигукнувши при цьому: "Українофоб!".

Лідера ЛДПР Володимира Жириновського у понеділок під час прес-конференції в Києві дівчина закидала капустою. Про це у своєму Twitter журналістка Ольга Сніцарчук. За її словами, дівчина при цьому кричала: "Українофоб".

І вона таки влучила: капуста потрапила на піджак і на стіл, за яким він сидів.

Жириновський покликав охорону і вимагав вивести дівчину, після чого прес-конференція продовжилася. Після того, як всі заспокоїлися, російський політик сказав: "Хороша українська квашена капуста".

Сам Жириновський прокоментував цей інцидент так: "Її підкупили, їй дали завдання прийти і зірвати прес-конференцію".

Як відомо, у понеділок у Києві відбулася прес-конференція Жириновського на тему: "Росія - Україна: ощадливе євросусідство чи слов'янський альянс?".










Теги
Політика
Володимир Жириновський