Свого часу комуністична пропаганда сформувала стійкий стереотип:  фашизм – це погано,  антифашизм – це добре. При цьому слово «фашизм» використовувалося як образлива лайка: так обзивали всіх гітлерівців, хоча ні вони самі, ні інші не називали німецьких націонал-соціалістів цим італійським словом.

З часом слово «фашист» дедалі більше перетворювалося на універсальний образливий ярлик, який могли начепити на будь-якого «поганого хлопця», наприклад, за прихильність до музики Вагнера чи Rammstein, стиль одягу, тверде прагнення до порядку або накачку м’язів, "не п’ють, не палять – фашисти якісь". Що ж стосується самої суті фашизму, то про це вважали за краще не поширюватися. 

Ліберальних братів Кличків також могли б назвати фашистами:  мускулясті, говорять німецькою, б’ють негрів, ходять у стильній формі від HUGO BOSS – розробника одягу для гітлерівських військ. 

НАЦІОНАЛІЗМ = ФАШИЗМ

Ситуація почала змінюватися у 2004 році, коли фашистами почали називати національно свідомих українців, а визначальними ознаками  фашизму стали українська мова, вишиванка і патріотизм.  Відбулась часткова модернізація терміну: тепер «фашист» означало не тільки «погана людина», а й «свідомий українець». Але це був тільки перехідний етап.

Логічне завершення термінологічної трансформації відбулося у травні  2013 року, коли за підтримки державної влади в різних містах України були організовані антифашистські мітинги. В ролі  антифашистів виступали переважно російськомовні активісти: прихильники відновлення Радянського Союзу, комуністи,  сталіністи, «регіонали», наймана масовка, а також підневільні чиновники та студенти.   

Остаточне перевертання відбулося 18 травня 2013 року, коли у Києві антифашисти побили журналістку 5-го телеканалу, причому за мовчазної підтримки такої ж антифашистської міліції.

Подія набула мало не  міжнародного резонансу: мільйони людей в Україні та за її межами раптом побачили, що антифашисти – це особи, які більше нагадують звичайних дрібних бандитів, т. зв. гопників. Бритоголові антифашисти у спортивних костюмах – це вже було щось нове.  Розтиражована ЗМІ картинка рвала на шматки виплеканий комуністичною пропагандою стереотип про «озвірілих фашистів» та «інтелігентних антифашистів».

Журналісти тут же нагадали,  що в часи Сталіна начальство концтаборів і кримінальні злочинці називали «фашистами» політичних в’язнів,  бійців УПА, націоналістів, тобто тих же свідомих українців.  Зауважили, що й сама нинішня антифашистська влада на чолі з президентом має, м’яко кажучи, кримінальне минуле. А цю владу не люблять, бо братва, пардон, «владна еліта», поводиться занадто нахабно і агресивно, а краде масштабно і неприховано.  

Тож у масовій свідомості кольорові скельця політичного калейдоскопу миттєво склалися у зовсім нову картинку:  «поганими хлопцями» виявилися антифашисти.  Тепер уже слово «антифашист» перетворилося на образливий ярлик, подібно до слів «комуняка» чи «педераст».  Наберіть у пошуковику слово «антифашисти» і подивіться на знайдені картинки: суцільні бандюки і збоченці.

Якщо «антифашисти» – це погано, то як тепер ставитися до слова «фашисти»? Як відомо, масова свідомість мислить максимально просто і контрастно, в категоріях «чорного» і «білого», не визнаючи напівтонів. Тут існує або «зло», або «добро». Тож якщо кримінально-агресивний «антифашизм» – це погано, то «фашизм» – це добре. У протиставленні «добро – зло» інакше не буває.  Це класичний приклад психологічного перевертання, характерного для інформаційних війн при невдалому застосуванні інформаційної зброї.

ЯК ДІЄ ТЕРМІНОЛОГІЧНА ЗБРОЯ

Річ у тім, що слово «фашизм» досі використовувалося як термінологічна зброя проти націоналізму і взагалі будь-яких проявів національної свідомості (в СРСР слово «націоналізм» демонізувалося і вживалося не інакше, як з додатком «буржуазний»).

Обов’язковою умовою ефективності інформаційної зброї є прихованість її застосування. Згідно з теорією інформаційних війн,  «початок інформаційної війни визначити неможливо, і це дає певні переваги агресорові. Але парадокс полягає в тому, що якщо жертва нападу встигне усвідомити, що проти неї ведеться інформаційна війна, то отримані агресором на початковому етапі переваги можуть обернутися проти нього самого» (Расторгуев С. П. Философия информационной войны. – М.: Вузовская книга, 2001. – С. 138).  Простіше кажучи, «у брехні короткі ноги», «брехнею весь світ обійдеш, та назад не повернешся».

Як це працює? Націоналізм завжди вважався природним і здоровим проявом любові людини до свого, рідного, батьківського. Якщо ж його ототожнити з  негативним ярликом «фашизму», то це удар не тільки по ідеї націоналізму, але й по психіці конкретної людини.  Коли українцю кажуть «ти – фашист!», він відразу ж знічується і починає виправдовуватися, що «ні, я не фашист, це вони..., я добрий...», чим відразу ж ставить себе у позицію обвинуваченого, який невпевнено несе якусь маячню. Навіть загартовані бійці починають бити себе в груди і доводити, що вони і близько не є фашистами, що націоналізм і фашизм – це зовсім різні речі (улюблена фраза ВО «Свобода»).

Це означає, що вони потерпіли від інформаційного удару: за допомогою всього одного слова їх опустили на нижчий енергетичний рівень. Для цього й призначена згадана термінологічна зброя, яка ще позначається терміном «хуцпа» (євр. – нахабна брехня, що паралізує опонента).  «Сказати, що хуцпа це нахабство – значить майже нічого не сказати. Це таке має бути нахабство, щоб в іншої людини, яка твою хуцпу спостерігає, очі не просто на лоб поперли, а щоб до бісової матері з орбіт повискакували» (Вершовский Михаил. А другого глобуса у вас нет? – М.: Альпина Паблишер, 2002. – Глава «Это сладкое слово "хуцпа"...»).  

ФАШИЗМ = НАЦІОНАЛІЗМ

Нинішня влада в Україні відверто прирівняла націоналізм до фашизму, тобто застосувала формулу «націоналізм = фашизм». Але якщо А=Б, то й Б=А. Тому й наведену вище формулу можна написати  по-іншому, а саме «фашизм = націоналізм».

– Хіба це не те ж саме?

Слова ті ж самі, але зараз за ними відкривається інший сенс. Тепер до масової свідомості доходить, що фашизм – це і є націоналізм, тобто природне почуття любові до своєї нації і прагнення бути господарем у своєму домі. Нація – це велика людина. Як і кожна людина, вона може бути сильною і слабкою, великою і малою, культурною і примітивною, дружелюбною і агресивною, розумною і не дуже. Так само різноманітним може бути й націоналізм, як, до речі, і його антипод – імперіалізм.

ДИНАМІЧНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ

На початку 1920-х років фашизм сприймався як суто італійський націоналізм, проте дуже швидко це слово стало синонімом активного, творчого, романтичного націоналізму взагалі. Так, Дмитро Донцов слово «фашизм» перекладав  на українську як «чинний націоналізм», тобто націоналізм дійовий, енергійний, цілеспрямований.  

Як писав інший ідеолог українського націоналізму Євген Онацький, фашизм – це небажання миритися з накиненою ззовні «долею», воля до перемоги, прагнення до духовного переродження і творення нової людини, до національного єднання понад партійними, становими та регіональними інтересами (Фашизм і ми // Розбудова Нації. 1929. Ч. 12. С. 401).

rammstein_-_links_2_3_4.mp3

Кожна нація творила і творить власний націоналізм, який відповідає її національному характеру. Тому скільки націй – стільки й націоналізмів або, якщо подобається, фашизмів.

Розуміння цього факту  відкриває простий метод протидії психологічній агресії  за допомогою згаданої термінологічної зброї. Говорячи «Ти фашист!» агресор прагне тебе опустити, сподіваючись, що ти будеш щось мимрити на своє виправдання, а він буде витирати об тебе ноги. Ситуація перевернеться, якщо ти йому скажеш: «Так, я фашист – і горджуся цим!». Тоді хай у нього очі полізуть на лоба і він пожалкує про те, що розбудив у тобі сонячну енергетику Нації – дружної, безстрашної й цілеспрямованої.  Разом нас багато – нас не подолати!

СКІФИ БУЛИ ФАШИСТАМИ. ОДНОЗНАЧНО.

Італійське слово фашизм походить від «фашина», що означає «в’язанка», «сніп». «Фашина» ж походить від латинського fascia (перев’язь) або fascis (зв’язка, пучок). Всі індоєвропейські (індоарійські) слова мають давньоукраїнське походження, тож очевидно, що латинське слово "фасція" (вязкія) - це спотворене українське «в’язанка».

Символом італійського фашизму був пучок перев’язаних прутів – символ державної і національної єдності. Це  й зрозуміло, адже фашизм – це національна єдність. «Один за всіх – і всі за одного» – цілком фашистське гасло.

В’язанка як символ фашизму також має давнє українське походження. Існує історія про скіфського царя Скілура (2 ст. до н.е.), який перед смертю запропонував кожному зі своїх синів зламати пучок дротиків. Коли жоден із них не зміг цього зробити, він перед ними легко зламав усі дротики по одному. У такий наочний спосіб батько їм пояснив, що, діючи спільно, вони залишаться сильними, а розділившись і ворогуючи між собою, загинуть.  Як бачимо, в якості символу національної єдності (скуфії, купи, скупії, скіфії) Скілур представив синам в’язку дротиків (фашину).  Його настанова триматися купи – також відверто фашистська.  Можна сказати, що скіфський цар заповів нащадкам бути фашистами.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СОЛІДАРИЗМ

Нинішня влада розкрутила бренд «фашизм», а проте це іноземне слово. Для позначення національної єдності українцям варто використовувати свою, рідну термінологію.  Дмитро Донцов використовував  термін «чинний націоналізм».

Проте є кращий варіант – слово «солідаризм». Це усталений політологічний термін, про солідаризм написано багато розумних книг. До того ж, воно має два давні українські корені: «со» – спільний (соратник, сотворець), «літ-лід» (цілісний, литий, твердий, єдиний, гелл. lithos – камінь). Звідси лат. solidus  – твердий, міцний, істинний, повний, цілісний.   

ДО ДЕРЖАВИ НОВОГО ЦИКЛУ

Особливістю нашого часу – епохи Інтернету – стало спростування багатьох масштабних містифікацій. А все тому, що брехня може існувати тільки локально у часі та просторі, натомість сучасні засоби пошуку інформації дозволяють легко її відслідковувати і негайно про це повідомляти. Нинішній скандал відносно «фашизму» та «антифашизму» – це руйнування чергової ганебної містифікації, лускання ще однієї брехливої бульки.

Як відомо, антиреклама – це також реклама. Проте в даному випадку влада не просто розрекламувала фашизм, а й повернула йому істинне значення.

– Чому так сталося?

Тому що Україна вступила у фазу формування національної держави, і цей процес є історично неминучим. Відповідно, що б ця влада не робила, результатом буде одне – просування України до створення солідарної національної держави. 

Місія нинішнього політичного режиму – остаточна дискредитація пострадянського типу держави, злам її основних механізмів, мобілізація світового українства і розчищення місця для української держави  нового циклу – Третього Гетьманату.