Ліквідація "олігархії в законі" як явища

Власність справді є недоторканою, але у випадку, якщо вона набута у чесній конкуренції, а не за рахунок ухвалення законів про "особливості приватизації" того чи іншого ласого шматка економіки країни, чи завдяки родинним або корупційним зв’язкам.

Натхненників реприватизації звинувачували ледь не у комуністичних ідеях та казали, що вона призведе до відтоку інвесторів з України.

Але все навпаки – для будь-якого справжнього прихильника ліберальної економіки зрозуміло, що головним у ній є сила закону та рівність всіх учасників процесу пере ним. Інвестори не прийдуть в країну, де серйозні підприємства віддаються близьким до влади бізнесменам на брехливих "торгах".

Великий бізнес сам по собі не є чимось небезпечним. Але він має бути відділений від влади залізобетонним муром.

Специфіка ж олігархії в тому, що вона намагається не грати за правилами, а сама визначати правила гри.

Більше того, сьогодні олігархи, на жаль, не лише діють на економічному чи політичному полі, перетворивши подекуди чиновників просто на свій обслуговуючий персонал, але й через підконтрольне телебачення впливають на культурну політику в державі.

Прийнято говорити про те, що в житті багатьох країн були періоди "дикого" накопичення капіталу, і, мовляв, до цього треба ставитися з розумінням. Можливо й так, якби мова йшла лише про якійсь підручник з історії, а не про сьогодення. Тим більше, що всі інструменти для виправлення становища є.

Реформи в Грузії почалися з того, що влада оголосила справжню війну "злодіям в законі". Без цього усі зміни, які відбулися в цій країні і які часто наводять в приклад, були б неможливі.

Адже "поняття" довгий час становили частину уявлень грузинів про своє суспільство, так само, як наявність олігархів тепер є частиною уявлення українців про себе. Останнє може стати нам вироком.

Саме тому нагальною проблемою є ліквідація "олігархії в законі" як явища. Усі подальші реформи запрацюють лише після цього.

Євген Булавка, для УП http://www.pravda.com.ua/columns/2011/06/20/6313722/ =============== Нажаль, можливості вибору звузились до мінімуму: або вони знищать країну та людей, або ми довічно ізолюємо цю окупантськя свору кримінальног штибу та їх лакуз-колаборантів. З кожним днем шанси оцих покидьків збільшуються, а шанси нормальних порядних людей перемогти - зменшуються, тому не можна зволікати та займатися тільки безкінечними обговореннями отієї проблеми життя або загибелі. На жаль, в Україні не працюють закони, нема антимонопольних дій взагалі. Монополії з олігархами, навіть США при усьому багатстві їх природними й іншими ресурсами, спромоглись втягнути у велику депресію, економіка ж СРСР була побудована зверху донизу "сплошняком" на монополізмі - від економічного монополізму трестів та міністерств до монополізму одної партії на владу або ЖКГ послуг. І немає в нинішніх екс-комуняцьких керманичів ніякої іншої ні політичної ні економічної культури чи досвіду - от вони й "будують" те, що вже одного разу розвалилось на новий лад; те, що поставило США в 30-х на коліна й довело потужну країну до великої депресії з безробіттям і голодом. Та там зробили висновки й приборкали свої зажравшихся кондомів. Навіть зараз деяких аферистів-мільярдерів засудили та й компанії-порушниів антимонопольного законодавства засуджують до багатомільйонних штрафів. В нас же - на 400 гривень за отравлення близько 40 чоловік (близько 10 гривень за кожного) - це оцінка влади життя людини в сучасній Україні.