Хмари зловісні нависли над нами,
Сили ворожі нас довго гнітуть,
Станьмо ж до бою усі з ворогами,
Смерть або воля та згода нас ждуть!
Ми ж не злякаймось! Гордо і сміло
Стяг піднесемо за правеє діло,
Стяг боротьби за свободу народу,
Щоб панували скрізь воля та згода!

В лави ставаймо, стяг піднімаймо,
Хай лине грізно могутній наш спів,
Гордо і сміло за правеє діло
Вдаримо разом на всіх ворогів!

Пухне із голоду люд весь робочий,
Доки ж ми будемо, браття, терпіть?!
Доки катюга, до крові охочий,
Буде по світові кров нашу лить?!
Станьмо ж до бою, не згинуть ніколи
Ті, що поляжуть за щастя людей,
Ті, що життя віддадуть задля волі,
Ті, що у тюрми підуть з-за ідей!

В лави ставаймо, стяг піднімаймо,
Хай лине грізно могутній наш спів,
Гордо і сміло за правеє діло
Вдаримо разом на всіх ворогів!

Нам ненависні тиранів корони,
Час настає їх ногами стоптать,
Час настає зруйнувати всі трони
І на маленькі тріски поламать!
Помста усім ворогам-супостатам,
Що закували народ в кайдани,
Помста і смерть всім царям, плутократам,
Нумо ж, до бою, всі праці сини!

В лави ставаймо, стяг піднімаймо,
Хай лине грізно могутній наш спів,
Гордо і сміло за правеє діло
Вдаримо разом на всіх ворогів!

 

Встановити
лічильник

Чи Ви чуєте цей спів?
Спів лютуючих людей,
Музику тих, хто встав з колін,
Ставши вільними в цей день!

Врешті наші всі серця
Об'єдналися в одне.
Будемо разом й до кінця, коли День прийде!

Поєднаймось в цьому спротиві, пліч-о-пліч станьмо в ряд,
Нове життя навпроти - із-за ліній барикад.

ТОЖ СТАНЬТЕ ДО ЛАВ,
І ВИБОРЮЙТЕ ВІЛЬНЕ ЖИТТЯ!

Чи Ви чуєте цей спів?
Спів лютуючих людей,
Музику тих, хто встав з колін,
Ставши вільними в цей день!

Тисячі палких сердець
Об'єдналися в одне.
І ворог зійде нанівець, коли День прийде!

Не шкодуй для боротьби ані терпіння, ані сил!
Ми розірвем ланцюги, підіймемося з колін!
І більше ніхто не одягне на нас це ярмо!

Чи Ви чуєте цей спів?
Спів лютуючих людей,
Музику тих, хто встав з колін,
Ставши вільними в цей день!

Тисячі палких сердець
Об'єдналися в одне.
І ворог зійде нанівець, коли День прийде!
Будемо разом до кінця і цей День прийде!!!

http://youtu.be/fpqvYA2_Tig

 

 

Влада не хоче слухати слів.

Страйк - наша зброя,

страйк - наше право,

Станьмо на площі, часу посли,

Серцем до серця, лава до лави:

 

Київе, встань-но, Січ, пробудись!

Львове, не дай заснути!

 Ми вже не ті, що були колись -

Площа - це наші Крути !

 

Нам остогидло чути :”Заждіть,

Нехай-но старші скелю лупають”,

Годі! Сьогодні, як і завжди,

Курінь студентський не відступає.

 

 Київе, встань-но, Січ, пробудись!

Львове, не дай заснути!

Ми вже не ті, що були колись -

Площа - це наші Крути !

 

Можна ужити палки і газ,

Долі зламати і знести шатра -

Але займеться врешті від нас

Всеукраїнська визвольна ватра!

 

 Київе, встань-но, Січ, пробудись!

Львове, не дай заснути!

Ми вже не ті, що були колись -

Площа - це наші Крути !

 

 Олег Покальчук — Жовтень 1990 р. Пісня про Революцію на граніті.

 

http://youtu.be/gKyvs-Dx31g

Обличчям чи спиною
Ти завше біля мене,
я поруч із тобою,
і вільним днем своїм, ти ділишся зі мною,
для нас це так важливо.
Та час тільки вперед,
ми виросли з тобою.
Попереду міста,
дорогою новою,
Ти завше біля мене, я поруч із тобою,
інакше неможливо.

Приспів:
Та голосніше звук! Ти мій найкращий друг!
Нам зовсім не важлива, країна чи година.
Я певний, буду я
триматися завжди, Твоїх очей і рук.
І зовсім не важливо, чи світлий день, чи злива,
Ти мій найкращий друг!

І говорити марно.
Хоч всі кругом сумні,
ти в мене така гарна,
залишим їх самих, це все того не варте,
Тебе я обійму.
А справи всі свої,
ми викинем задарма,
і наших номерів,
дістатись буде марно
Хоч всі кругом сумні, я в тебе такий гарний,
Тебе я підійму.

Приспів

Я знав тебе тоді,
як ще не знав себе,
носив тебе в собі.
Чужі були навколо.
Не буде більше світла,
ніж бачим у вікні.
Ми маєм власне сонце,
і ходимо по колу,
і ходимо по колу...

Приспів

слухати тут можна

Буде жити Україна, її Слава й Воля

Доки сонце сходить в небі, соняшник у полі,

Доки мати колисає і ростить дитину –

Довіку Господь не покине нашу Україну!

Ми Державу обороним разом й поодинці,

Коли врешті усвідомим, що ми Українці.

Нема, окрім, землі у світі, що нас породила.

“Присягаємось на вірність, Україно мила!”

Ми нащадкам дамо в спадок віру і надію,

Щоб плекали цю Державу й віковічну мрію

Наших пращурів славетних: вільних козаків.

Буде жити Україна вовіки віків!

На лицях ближніх похмурі хмари,
Шляхи до щастя на капремонті,
У пресі свіжий піар та чвари,
Дурдом закрито, усі на фронті.
На серці зимно, в душі тривожно,
Швидка, як ворон, летить на виклик,
Сусіди кажуть: "Так жить не можна",
А нам нічого - ми вже звикли.

Приспів:
Ми - трава,
Нас топчуть, а ми встаємо!
Ми - трава,
Ми міць у землі беремо!
Ми - трава,
В нас Божа сльоза жива!
Ми - трава! Ми - трава!

На нас отруйні лягали роси,
Нам смерть ворожі несли навали,
Нас катували серпи та коси,
А ми вставали, завжди вставали!
Пани і хани, червоні й білі
В нас розчинялись, як в морі злива,
Тут навіть сильні були безсилі,
Бо всіх здолати нас неможливо!

Приспів.

Ми - трава...

Приспів.

Ми - трава!..

http://music.i.ua/user/1173391/25489/850211/

Gm Cm
Будет небо просвечивать завтрашним днем,
D Gm
Будет блекнуть большая луна,
Gm Cm
Будешь ты у костра любоваться огнем, -
F B
Ни невеста еще, ни жена.
Fm G Cm
И себя еще будет нисколько не жаль,
 A7 D
Да и рано о чем-то жалеть,
Cm F B Eb
И еще не коснулась земная печаль
 Cm D Gm
Этих худеньких девичьих плеч.
Cm F B Eb
Будет падать на ели обильным дождем
 Cm D Gm
 Невесомый густой звездопад,
Cm F B Eb
Будешь ты горячо говорить ни о чем
Cm D Gm
Невпопад, невпопад, невпопад.

Сквозь открытую в поле стеклянную дверь
 Забредет васильковый рассвет.
Будет жутко от радости и от потерь,
И смешным будет чей-то совет.

Будет так, как захочет упрямо душа,
И молвы осужденье, и стыд.
И захочется в город далекий сбежать
И спалить все листы и мосты.

По загару плеча будет локон стекать
В пляске бликов слепого дождя,
Будут ходики с ним в ритме пульса стучать
И молчать, когда он без тебя.

А потом будут падать на крышу снега,
И пурга колыбельную петь.
Будут в окна заглядывать смех и беда,
Будут санки по снегу скрипеть.

Станут речи мудрей, а улыбка скупа,
И слабей новогодний дурман.
Будет девушку сын твой домой провожать
Сквозь неоновых улиц туман.

Будешь ждать, будешь долго в окошко смотреть,
И уже не уснуть до утра.
А над лесом немым будет спутник лететь,
Будет кто-то сидеть у костра.

А над лесом немым будет спутник лететь ... [свист....]

 1983