Кожен по-різному визначає відповідь на це питання.

Велика кількість людей взагалі таку відповідь знайти не може, чи просто не переймається її пошуком.

Дехто шукає сенс життя в релігії, дехто в стосунках з людьми, коханні, дехто – в служіння державі, інші – в зароблянні грошей…

За історію існування людської цивілізації, різні особи вигадали безліч концепцій, теорій, вірувань.

Тим не менш, універсальна концепція відсутня.

Пропоную блогерам поділитися своїми думками з цього приводу.

Чи можлива універсальна відповідь на це питання, та чи потрібна вона взагалі?

В чому сенс вашого життя особисто?

Заздлегідь дякую за коментарі, і

Нехай прибуде з вами сила!

Дух.

Згідно з Великим тлумачним словником сучасної української мови за ред.  В.Т.Бусел,

ІДЕЯ, -ї, ж. 1. Поняття, уявлення, що відбивають дійсність у свідомості людини та виражають ставлення її до навколишнього світу. 2. Основний принцип світогляду; переконання. 3. Думка про що-небудь, міркування з приводу чогось.

Очевидним є той факт, що п.1 цього визначення, який є основним і загальновживаним, наведений у відповідності до матеріалістичних світоглядних концепцій. Тобто, матерія – первинна, а ідея – її відображення у свідомості.

Однак, навіть при поверхньому аналізі можемо виявити деякі неточності такого визначення. Наприклад, особистість може мати уявлення про щось, чого в дісності може й не існувати (дійсно, уявити можна будь-що!). Таким чином, вважаю більш правильним п.3 визначення – думка про що-небудь, міркування з приводу чогось.

Але поверненомося до матеріалізму. Матеріалістична філософська концепція стверджує первинність матерії («Буття формує свідомість» (с) Ф.Енгельс). То є найпростіша і найзрозуміліша теорія, яка стверджує, що лише те, що можна помацати, існує в дійсності і формує ідеї людини.

В наш же час, коли в моді захоплення людством давньою східною філософією, з’явились численні теорії, що є спрощеними варіантами індійського вчення про первинність духу (ідеї?) та європейського ідеалізму.

Матеріалізм і ідеалізм є полярно протилежними теоріями.

Основна теза ідеалізму – первинність ідеї.

Це твердження в різноманітних варіантах було викладене в численних філософських, релігійних, містичних та психологічних теоріях.

Але загальне твердження таке: ідея проявляє себе в матеріальній формі, сам процес мислення призводить до втілення думок в реальність. Тобто в цьому процесі особа, що мислить є суб’єктом, процес мислення  - дією або засобом, а матерія – об’єктом або результатом дії.

Це правило діє на всіх рівнях і в будь-яких різновидах існування. Починаючи від процесу творіння Всесвіту (див. http://blog.i.ua/community/248/28304/), і закінчуючи подіями і явищами нашого буденного життя, все є наслідком процесу мислення (колективного чи одноособового) і результатом дії особи чи осіб.

Різновидом ідеї є віра. І в релігії ми бачимо численні підтвердження ідеалістичній теорії.

Сучасним різновидом такиїх вчень є, наприклад, так звана візуалізація, тобто регулярне уявлення в свідомості бажаної події, яке повинно призвести до її матеріалізації.

Прикладів безліч.

Звичайно можна це вважати вигадками, але з тим же успіхом можна вважати вигадкою і тезу про реальність Всесвіту.

Дійсно, якщо ідея первинна, а матерія похідна від неї, то можливо припустити, що весь матеріальний Всесвіт існує лише в чиїйсь уяві!

Якщо хочете знати мою думку, то я переконаний ідеаліст, і мій ідеалізм підтверджується життєвим досвідом. Думки дійсно мають властивість матеріалізовуватися.

Тож, формуйте позитивні ідеї і позбувайтеся негативних, і будьте обережними зі своїми бажання бо вони можуть збутися.

До зустрічі, і хай прибуде з вами сила!

З повагою,

Дух.

Не знаю, шо то за хлопчина заснував це співтовариство, не бажаючи публікувати від нього замітки, але ж хтось повинен розпочати. Тому, розпочну я.

Тож, щодо реальності і ілюзії. Короткий огляд метафізичних концепцій.

Не буди зупинятися на науковому визначенні реальності і ілюзії - це повинно бути більш-менш зрозумілим. Зупинюся на іншому. Творіння і конструкція всесвіту, а також існування Творця. Тобто - коротенький роздум про все на світі.

Почнемо з Творця (Б-га). Чи може релігія дати відповідь на питання про виникнення Всього.

Якщо може, і Творець дійсно існує, то логічним було б припустити, що чим старішою є релігія, тим ближчою вона є до творіння (і до Творця), і, як наслідок, - тим достовірнішою вона є.

За цією логікою, задля пошуку істини нам вже не може знадобитися ані християнство, ані іслам, ані буддизм. Серед багатьох інших релігійних вчень доречним було б залишити для аналізу 2: йудаїзм та індуїзм, з огляду на те, що вони:

а) є одними з найдавніших серед відомох нам;

б) серед інших давніх релігій вони є більш доступними для аналізу, через те, що мають наявні письмові джерела, на відміну від, наприклад, вірувань американських індіанців, шумерів. тощо;

в) на перший погляд не мають між собою нічого спільного, тобто розширюють поле нашого аналізу.

Тож, щодо реальності оточуючого нас світу.

Пропоную розглянути індійську теорію творіння.

Якщо відкинути малозрозумілі терміни, які характерізують первісне божество, його стан і наміри, то маємо таку ситуацію:

Первісне Не-Буття. Не можна сказати, що воно існувало, бо на то воно й Не-Буття, що існувати не може.

Тому просто: Не-Буття.

Але треба обмовитися, що це не зовсім те не-буття, як його собі уявляють матералісти (відсутність будь-чого). Це Не-Буття можна назвати Потенційним Буттям, тобто це дійсно відсутність будь-чого, але в той самий час це потенційна присутність вього, інакше кажучі -  нічого немає але все потенційно є, або має появитися.  Така незрозуміла ситуація називається у індусів Непроявлений Всесвіт або Непроявлений Абсолют. Не можу тут не згадати публікацію якогось фізика (не буду вигадувати прізвище - забув) щодо Великого Вибуху, який аналізував версії щодо розмірів первісної сингулярності (оцієї кульки, з якої все вибухнуло), зокрема зауважив, що сучасна наука має декілька варіантів серед яких і такий, що то було нескінченно малий розмір матерії, іншими словами такий, що прагне до нуля. Тоді він видав версію, що це був просто нуль! Тобто не було нічого взагалі, і наука не може сприйняти цю версію через те, що це б розвалило всі теорії бо суперечить основному закону фізики - закону збереження енергії. Але є багато аргументів у захист такої точки зору. Бачите аналогію?

Гадаю що про Не-Буття і непроявлений Всесвіт все зрозуміло .

Далі Божество проявило самого себе з Не-Буття. Що це означає? Що Божество (Абсолют, Всесвіт - на даному етапі це одне й те саме) знаходилося в непроявленому стані (в Не-Бутті) і проявило себе, тобто стало проявленим. Проявило самого себе непроявленого в самого себе проявленого, тобто просто стало існувати і усвідомило свою особистість. Це була єдина особистість в тому розумінні, що вона була всім, і все було в ній. Етап проявлення описується в релігійній літературі як виголошення Первісним Божеством одного слова-мантри АУМ або ОМ, що в перекладі - "я є", або "я існую", або просто"Я". Інакше кажучі, на цьому етапі все, що зробило Божество - це усвідомило існування самого себе, таким чином перейшовши із стану потенційного існування (Не-Буття) в стан власне існування (Буття). Тут я прошу згадати біблію: "Спочатку було слово, і слово було Бога, і слово було "Бог". От вам і "АУМ"!

Далі все просто - Божество "з метою насолодження своєю красою і досконалістю" вирішило проявити себе у безліч форм серед яких: матерія, час, галактики, планети, особистості. Тобто вся безліч особистостей (люди, ангели, хробаки, боги, біси, тощо) є грою Божества, яку воно веде само із собою для насолоди. Те сами - з іншими проявами матерії і енергії. Все це форми втілення (проявлення) первісної особистості. Тобто, все вийшло з небуття, і всі ми є наслідком дісоціації особистості Первісного божества. Це немов ви граєтесь, вдаючі, що ваша ліва рука є однією особистістю, а права іншою, одночасно розуміючи, що на всі їхні "дії" ваша воля. Для  них ви є Богом. В нашому випадку все трохи складніше, але принцип той самий.

Тут ми й підішли впритул до теми реальності і ілюзії.

Якщо наша особистість є лише чиєюсь грою, і те саме стосується всього навкруги, то звичайно це є ілюзією. Але зважаючи на те, що крім цієї гри немає нічого, і все є наслідком цієї гри, то цю гру можна назвати реальністю, бо врешті-решт гравець є реальним.

Хоча реальність гравця теж під сумнівом. І деякі філософи вважають, що єдина реальність - це отой первісний стан Не-Буття.

Але, припустивши, що все, що нас оточує (а це й визначається терміном "реальність") є ілюзорним (грою всесвітнього "шоумена"), то різниця між реальністю і ілюзією втрачає свій сенс.  

Як та Первісна істота стала існувати  просто завдяки тому, що усвідомила себе, оголосила своє існування реальністю, так і кожен з нас може вважати Всесвіт або Божественою Досконалістю, або ілюзорним балаганом. Це не є питанням реальності чи ілюзіє, а є просто питанням вибору. Як ви вирішете для себе, так воно й буде! Це єдине, що має значення.

Вибачаюсь за плутанину і кількість літер.

Хай прибуде з вами сила!

З повагою,

Дух.