Стихи ----- Асадова Эдуарда
- 15.06.10, 19:25
****************************************ДЕВУШКА
**********************************
весна - не те, що змінить нас
вона - це лиш міраж в пустелі
вона лиш довшим робить час
дає солодкі щастя карамелі.
вона - це новий крок і страх -
розбиті серця, малолітні жінки
весна не на яку ми чекали.
вона така доросла і дивна
вона - інша, не та, яку кохали
вона, як і ми, вже не дитина
******************************
Написана нова історія,
Та все одно це дежа вю.
Можливо, це моя теорія,
Але я тебе вічно люблю.
Боїшся поглядів зневаги,
Боюся слави, визнання,
Та, незважаючи на правду,
Любов в нас є, це знаю я.
Життя - чудова річ.
Важливо: поєднання.
У сутінках бажань своїх
Знайти одне кохання.
Зліпити дві душі,
Примусити любити,
Полити медом тіло,
А потім все це змити.
Не вірю я в таку любов.
Бо не горить в судинах кров,
Коли на мед летиш ти, як бджола,
І вже нема його, і ти одна.
Згадаєш вир, події, мрії,
І оживуть в душі надії,
Голоси, правда, зізнання -
Це все і є наше кохання.
**********************************
Години ті, що не забути,
Хвилини, що не розлюбити,
Секунди, що більш не прожити,
І почуття, що не здобути.
Країна мрій, що перед нами,
Відкрилась враз і на меті
Мала дістати щастя з рани
І нагадати нам моменти золоті.
Я обіцяю, я клянуся, чесне слово,
Я пам`ятатиму нас все життя,
Нестиму я в собі те сонце кольорове -
Проекцію на наше почуття.
************************************
Туман і ніч. Ви знаєте, яке це відчуття? Коли ти робиш крок, душа твоя Панічно кличе допомогу, Змініюючи ритмічне серця биття. Зірка летить. Ви знаєте, яке це відчуття? Коли ти зупиняєш подих, голова твоя Не знає чого хоче, Тим часом зірка зникла в небуття. Вмирає рідний. Ви знаєте, яке це відчуття? Коли втрачаєш глузд, сім`я твоя Чекає сильну волю, А ти сидиш один - заплакане мале дитя. І ось ти покохав. Ви знаєте, яке це відчуття? Коли ти йдеш з букетом, а вона Всміхнеться й поцілує, Бо теж повірить в добре, щире почуття. Північ. Новий рік. Ви знаєте, яке це відчуття? Коли мовчиш на мить, країна вся Кричить, горлає, верещить, І мимоволі в голові майнула думка каяття. Момент. І смерть. Ви знаєте, яке це відчуття? Коли ти розумієш, що кінець. Мрія твоя - Забути про гріхи І вірити, що в тебе буде ще одне життя.
УКРАЇНСЬКЕ АЛЬФРЕСКО Над шляхом, при долині, біля старого граба, де біла-біла хатка стоїть на самоті, живе там дід та баба, і курочка в них ряба, вона, мабуть, несе їм яєчка золоті. Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів. Хитаються патлашки уздовж всії стежини, і стомлений лелека спускається на хлів. Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки. А потім довго-довго на призьбі ще сидять. Я знаю, дід та баба - це коли є онуки, а в них сусідські діти шовковицю їдять. Дорога і дорога лежить за гарбузами. І хтось до когось їде тим шляхом золотим. Остання в світі казка сидить під образами. Навшпиньки виглядають жоржини через тин
А ты сумеешь в капельке дождя Увидеть небо? Хрупкий дар природы, Чем эта капля будет для тебя - Вселенной или знаком непогоды? Смотри, как в ней, дрожа, играет свет, На тысячи оттенков распадаясь, И как ее прозрачный влажный след, На тоненькой травинке умещаясь, Горит на солнце... Сможешь разгадать Гармонии божественной секреты, Весь свет души своей вот так отдать, С природой слившись, словно капля эта? Ольга Аникеева |
Я теряю тебя по сюжету |
--> Я теряю тебя по сюжету.
|
Если бы сердце могло говорить... |
Я живу открыто.... |
Давай однажды убежим.... |
Любите жизнь... |
|
Я нашла, где живет солнце.... |