Баба з дідом у постелі
Згадують колишнє...
Як ходили‚ як зітхали‚
Як буяли вишні...
– Пам’ятаєш‚– каже баба‚
– Як на вечорницях
Ти любив мене погладить
Нишком по сідницях!
А тепер і не погладиш‚
І не приголубиш.
Може ти, мій буркотуне‚
Вже мене й не любиш?
Крекче дід, а бабу гладить.
Та цвіте і мліє:
– Ох‚ літа ви солов’їні‚
Роки молодії!
А згадай: як з вечорниців
Повертались лужком
–Ти любив мене поцьомать,
Десь отут‚ за вушком!
Дід ще дужче крекче й стогне‚
Та за вушком цьома:
– Годі спогадів‚ старенька!
Спи вже‚ та й по всьому!
Але та його не слуха:
– А було‚ Андрійку‚
Ти любив мене вкусити,
Отуто‚ за шийку!
Дід підводиться з постелі‚
Бгає скрушно губи.
– Ти куди? – питає баба
.– Та-а! Піду по зуби!
Автор: Олексій Ганзенко
Коментарі
Ольгица
126.01.21, 09:25
Так мило
Стрийко Зеник
226.01.21, 09:32
Андрій1961
326.01.21, 09:41
Кислица
426.01.21, 15:30
Голубка
526.01.21, 16:39Відповідь на 1 від Ольгица
Голубка
626.01.21, 16:39Відповідь на 2 від Стрийко Зеник
blac bird
727.01.21, 13:34