«Думка ставить хворого на ноги»...

– Дивіться: я беру в руку склянку води, – несподівано починає наше інтерв’ю професор Різолатті. – Ви розумієте, що я взяв стакан, так? Але зовсім не тому, що встигли згадати всі закони фізики і проаналізувати: мовляв, є сила земного тяжіння, я протидію їй і т.п. Розуміння моєї дії народжується у вас миттєво завдяки дзеркальним нейронам – особливим клітинам нашого мозку, які автоматично, підсвідомо розпізнають дію, яку ми бачимо. Скажу більше: якби зараз можна було сканувати ваш мозок, то ми б помітили, що при спогляданні моєї дії у вас активувалися ті ж самі нейрони, як якщо б ви самі взяли в руку склянку.

Але і це ще не все. Якось у Франції провели досвід: одну групу добровольців попросили зобразити різні емоції – радість, печаль; дали понюхати щось неприємне, і на обличчі відобразилася огида. Людей сфотографували. А потім показали зображення іншій групі піддослідних і фіксували їхню реакцію. Що ви думаєте? При вигляді відповідних емоцій на фотографіях, у добровольців в мозку активувалися ті ж нейрони, як якщо б вони самі, наприклад, відчули запах тухлих яєць, почули радісну звістку або були чимось засмучені. Цей досвід – одне з підтверджень, що крім дзеркальних нейронів «дії» – їх називають моторними, є також емоційні дзеркальні нейрони.

Саме вони допомагають нам підсвідомо, без всякого розумового аналізу, а бачачи лише міміку і жести, розуміти емоції іншої людини. Так відбувається, тому що завдяки «відображенню» в мозку, ми самі починаємо відчувати ті ж відчуття.

– Але ж всі люди різні: є дуже чуйні, чутливі. А є черстві і байдужі, яких, здається, нічим не проймеш. Їх, напевно, природа обділила емоційними дзеркальними нейронами?

– Навряд чи. Мозок не такий простий. Крім дзеркальних нейронів, безумовно, працює наша свідомість, воля – з їх допомогою можна частково гасити ті почуття і емоції, які з’являються через дію дзеркальних нейронів.

А ще більшу роль відіграють соціальні норми, прийняті в суспільстві. Якщо суспільство підтримує ідеологію егоїзму, індивідуалізму: дбай в першу чергу про себе, своє здоров’я, матеріальне багатство, – то вам доводиться бути егоїстичним, оскільки вважається, що саме це приведе до успіху. В такому випадку роль вашої системи дзеркальних нейронів знижується вольовим зусиллям, вихованням, звичною поведінкою.

Мотивація має дуже велике значення. До речі, в багатьох релігіях є принцип: люби інших, як ти любиш себе. Не варто думати, що такий принцип походить від бога – насправді це природне правило, яке відображає біологічний пристрій людини і заснований на роботі дзеркальних нейронів. Якщо ти не любиш людей, то жити в суспільстві буде дуже важко. Тим часом в західних суспільствах, особливо в останні століття, був період строго індивідуалістичного підходу. Зараз же, наприклад, Італія, Франція, Німеччина повертаються до розуміння, що соціальне життя не менш важливе, ніж особисте.

– Якщо все-таки говорити про відмінності в пристрої мозку, то помічено, що у жінок дзеркальних нейронів в емоційній системі більше, ніж у чоловіків, веде далі професор. – Цим пояснюється більш висока здатність жінок до розуміння і співчуття. Були експерименти, коли добровольцям обох статей показували когось в стані болю, страждання – жіночий мозок реагував набагато сильніше, ніж чоловічий. Так склалося в результаті еволюції: природі важливо, щоб саме мати, яка проводить найбільше часу з дитиною, була емоційно відкрита, співпереживала, раділа і тим самим по дзеркальному принципом допомагала розвивати емоції малюкові.

– Виходить, безглуздо звинувачувати чоловіків в тому, що вони бездушні, і ображатися на них?

– Так, ображатися на нас не треба (сміється). Це природа. До речі, є ще один цікавий експеримент, який показує відмінність між чоловіками і жінками. Організовується гра: скажімо, я граю з вами проти когось третього, а потім ви починаєте навмисне грати проти мене, хитрувати. В цьому випадку я, чоловік, почну страшно сердитися, в той час як жінка вважає таку поведінку безневинним жартом. Тобто жінка більше схильна прощати, ставитися до багатьох речей легше в кінцевому підсумку. А чоловік сприймає ту ж зраду, скажімо, набагато серйозніше і рідше пробачає.

– Ви відкрили дзеркальні нейрони більше 20 років тому – напевно з тих пір крім наукових досліджень були спроби використовувати ваше відкриття в медицині?

– Так, ми працюємо над практичним застосуванням відкриття, в тому числі, в медицині. Відомо, що моторні дзеркальні нейрони змушують нас подумки відтворювати ту саму дію, яку ми бачимо – якщо її здійснює інша людина, в тому числі на екрані телевізора або комп’ютера. Так, наприклад, відмічено: коли люди дивляться поєдинок боксерів, у них напружуються м’язи, і навіть можуть стискатися кулаки. Це типовий нейроеффект, і на ньому заснована нова технологія відновлення після інсульту, хвороби Альцгеймера та інших захворювань, при яких людина забуває рухи. Зараз ми ведемо експерименти в Італії і Німеччині.

Суть ось у чому: якщо у пацієнта нейрони не остаточно «розбиті», а порушена їхня робота, то використовуючи зоровий поштовх – показуючи необхідну дію при певних умовах – можна активізувати нервові клітини, змусити їх «відбивати» рухи і знову почати працювати, як потрібно . Такий метод називається «терапія дії і спостереження» (action-observation therapy), в експериментах вона дає значне поліпшення при реабілітації хворих після інсульту.

Але найдивовижніший результат виявився, коли цю терапію спробували застосувати для відновлення людей після серйозних травм, аварій – коли людині накладають гіпс, а потім їй фактично заново потрібно вчитися ходити. Зазвичай в таких випадках довго зберігається хвороблива хода, пацієнт кульгає і т.д. Якщо традиційно навчати і тренувати, це займає чимало часу. У той же час, якщо показати спеціально створений фільм з відповідними рухами, то в мозку постраждалих активуються необхідні рухові нейрони, і люди починають нормально ходити буквально за кілька днів. Навіть для нас, науковців, це виглядає як диво.

– Пане професоре, а що відбувається, якщо у людини пошкоджуються самі дзеркальні нейрони? При яких хворобах це буває?

– Насправді масово пошкодити ці нейрони не так просто, вони розподілені по всій корі головного мозку. Якщо у людини трапляється інсульт, то пошкоджується лише частина таких нейронів. Наприклад, відомо: коли пошкоджена ліва частина мозку, то людина часом не може розуміти дій інших людей.

Найбільш серйозні пошкодження дзеркальних нейронів пов’язані з генетичними порушеннями. Найчастіше це відбувається при аутизмі. Оскільки в мозку таких хворих зламаний механізм «відображення» дій і емоцій оточуючих, аутисти просто не можуть зрозуміти, що роблять інші люди. Вони не в змозі співчувати, оскільки не відчувають схожих емоцій при вигляді радості чи переживань. Все це їм не знайоме, може лякати, і тому хворі аутизмом намагаються сховатися, уникають спілкування.

– Якщо вдалося з’ясувати таку причину хвороби, вчені стали ближче до відкриття засобів лікування?

– Ми думаємо, що можна максимально повноцінно відновлювати дітей-аутистів, якщо робити це в дуже маленькому віці. На самому ранньому етапі потрібно проявляти дуже сильну чутливість, навіть сентиментальність з такими дітьми: мама, фахівець повинні дуже багато розмовляти з дитиною, доторкатися до неї – щоб розвивати і моторні, і емоційні навички. Дуже важливо гратися з дитиною, але не в змагальні ігри, а в такі, де успіх настає тільки при спільних діях: наприклад, дитина тягне канат – нічого не виходить, мама тягне – нічого, а якщо потягнуть разом, то дістається якийсь приз. Так дитина розуміє: ти і я разом – це важливо, не страшно, а корисно.

Хто нас зрозуміє з братів наших менших?

– У більшості з нас є домашні тварини, які для багатьох стають справжніми членами сім’ї. Нам дуже хочеться розуміти їхній настрій, якось більш осмислено спілкуватися з ними. Наскільки це можливо завдяки дзеркальним нейронам? Вони є у кішок і собак?

– Що стосується кішок, то з’ясувати це дуже важко. Довелося б імплантувати електроди їм в голову, а проведення дослідів на таких тварин у нас заборонено. Ось з мавпами і собаками простіше: вони більш «свідомі». Якщо мавпа знає, що за певну поведінку отримає банан, то буде робити те, в чому зацікавлені вчені. З собакою цього теж можна домогтися, хоча і складніше. А кішка, як відомо, гуляє сама по собі і робить те, що хоче, – посміхається професор. – Коли собака їсть, то робить це так, як ми. Ми розуміємо це, тому що у нас самих є така ж дія.

А ось коли собака гавкає, наш мозок не в змозі зрозуміти, що це означає. Зате з мавпою у нас дуже багато спільного, і вони дуже добре розуміють нас завдяки дзеркальним нейронам.

Також були досліди, які показали, що дзеркальні нейрони є у деяких співочих птахів. У них в моторній корі головного мозку виявилися клітини, що відповідають за певні ноти. Якщо людина відтворює ці ноти, то в мозку птахів активуються відповідні нейрони.

– Пане професоре, якщо ми підсвідомо сприймаємо емоції інших людей, то, виходить, при перегляді фільмів жахів або трагічних репортажів по телевізору ми автоматично отримуємо ті ж емоції? Скажімо, засмучуємося, і починає вироблятися гормон стресу кортизол, який порушує нам сон, пам’ять, роботу щитовидної залози і т.д.?

– Так, автоматично так відбувається. Навіть якщо ви будете намагатися заспокоїтися, контролювати себе – це може лише трохи послабити реакцію, але не позбавить від неї.

– Але, з іншого боку, напевно, можна використовувати той же принцип роботи дзеркальних нейронів, щоб підняти настрій?

– Ви маєте рацію. Якщо ви спілкуєтеся з позитивним, життєрадісною людиною або дивіться фільм з таким героєм, то в вашому мозку виникають такі ж емоції. А якщо ви самі хочете підняти настрій комусь, то вищі шанси зробити це не з трагічно-співчуваючим виразом обличчя, а з доброзичливою легкою посмішкою.

Автор: Анна ДОБРЮХА