81. манящий ужас
- 16.03.10, 15:40
- Стихотворения и рассказы
"Какие помыслы гурьбой
Со свода бледного сползают,
Чем дух мятежный твой питают
В твоей груди, давно пустой?"
- Ненасыщаем разум мой
Давно лишь мрак благословляет;
Он, как Овидий, не стенает,
Утратив рай латинский свой!
Ты, свод торжественный и строгий,
Разорванный, как брег морской,
Где, словно траурные дроги,
Влачится туч зловещий строй,
И ты, зарница, отблеск ада, -
Огни душе пустой отрада!
© Бодлер
Со свода бледного сползают,
Чем дух мятежный твой питают
В твоей груди, давно пустой?"
- Ненасыщаем разум мой
Давно лишь мрак благословляет;
Он, как Овидий, не стенает,
Утратив рай латинский свой!
Ты, свод торжественный и строгий,
Разорванный, как брег морской,
Где, словно траурные дроги,
Влачится туч зловещий строй,
И ты, зарница, отблеск ада, -
Огни душе пустой отрада!
© Бодлер
4
Коментарі
фон Терджиман
116.03.10, 16:02
Лучше "ненасыщаем" вместо "ненасытимый"+
Наверное, ошибка нумерации, надо так -LXXXI, в "Цветах зла "изд-ва "Наука" этот перевод (П.Антокольского) начинается так :"Распутник! В этих тучах рваных
Есть сходство с жребием твоим.
В каких же ты смертельных ранах,
Каким отчаяньем томим?..." (Ужасное соответствие"
Mike911
216.03.10, 16:12Відповідь на 1 від фон Терджиман
Исправил
фон Терджиман
316.03.10, 16:24Відповідь на 2 від Mike911
Это всё-таки 81-стихотворение, да и 91 пишется не так, а вто как : XCI, под этим номером в упомянутом мною выше издании значится "Раздумье" в переводе М.Донского
Было правильно: номер стихотворения- -81.
Mike911
416.03.10, 16:36Відповідь на 3 від фон Терджиман
Мне все равно
Перевод мне понравился))
ЗНО ЛЬВІВ
518.03.10, 21:08
Я знаю одну поезію Бодлера, якої нема в інтернеті, також із "Квітів зла", але яка було довгий час заборонена...
МЕТАМОРФОЗИ ВАМПІРА
Ця жінка. мов змія в палахкотливій грані
Звивалась, ронячи знеможливі зітхання
З грудей, що їх корсет залізний сповива.-
І чув я мцскусом прпахнені слова -
"Я відаю науку зомлівати
У ліжку від жаги, мов вистиглі гранати
Вологість віст моїх. Я веселю старих,
І по-дитячому лунає їхній сміх.
І плач висушують мої жадливі груди,
Коли на мене хто погляне без облуди
Я краща від зірок, і сонця, і небес
Сягнувши досвіду любовних всіх чудес.
Чи милого зведу до самозгуби,
Чи перса віддаю йому в ласкаві зуби,
Сором"язка, дерзка,
Вразлива й повна зваб,
Я горних ангелів до згину привела б..."
Це перша частина...
ЗНО ЛЬВІВ
618.03.10, 21:12
Скліпив я очі у одвічному одчаї,
А як розплющив їх, уздрів, що вже немає
Почвари поруч, зник захламний маникен,
Що крові досхочу напився з моїх вен.
Натомість був скелет, кістки його тремтіли,
Мов флюгер жерстяний іржаво скреготіли,
Або, мов прапорець, що люто навсівбіч,
Його розвіюють вітри в зимову ніч.....
Вибачте, якщо є помилки... Писала з пам"яті...
Mike911
718.03.10, 21:28Відповідь на 6 від ЗНО ЛЬВІВ
Та яке там вибач...
Дякую!